«Чернівці – мій дім» / Czernowitz ist meine Heima

Отже, народилася Гедвіґ  Бреннер 27 вересня 1918 року в Чернівцях і, як свідчать адресні книги, проживала на найпрестижнішій міста – вулиці Ольги Кобилянської (Панській або Herrengasse) в будинку під номером 10 ^а, в родині адвоката д-ра Адольфа Лангауза та вчительки Фрідли Фойєрштейн. На час її народження місто ще було частиною Австрійської імперії, а вже через півтора місяці Буковина ввійшла до складу королівської Румунії. Попри стрімкі історичні зміни родина змогла зберегти фінансове положення, була забезпечена, а Гедвіґ отримала добре виховання і достойну освіту в приватному ліцеї для дівчат. У віці десяти років вона втратила батька, проте мама з бабусею доклали всіх зусиль, аби талановита і здібна дівчинка продовжила навчання. По закінченні вона виїздить вивчати історію мистецтв до Віденського університету. В Європі вже наростала тривога та передчуття війни, тож коли в 1938 році Австрію анексували націонал - соціалісти, як єврейка Гедвіґ мусила залишити університет та повернутися до Чернівців. Тут  вона  в 1939 році вийшла заміж за інженера Готфріда Бреннера, який щойно закінчив політехніку у Празі.  Мабуть, це був син професора Бреннера, який також мешкав неподалік вже на тодішній час вулиці Янку Флондора (нині вулиця Ольги Кобилянської). Разом вони виїхали працювати в нафтовий район Плоєшту.

Але чорна хмара Другої світової війни підступала зі всіма її жахливими і карколомними наслідками. Молода родина, яка сподівалася на щасливе і забезпечене життя повертається до Чернівців. Та на жаль, їм не вдалося втекти від жахів війни. Вони були свідками депортацій до таборів смерті. Північна Буковина з Чернівцями з 1941 року перебувала в складі королівської Румунії, яка воювала на боці гітлерівської Німеччини. У Чернівцях було створено гетто і відбувалися вбивства євреїв. Десятки тисяч людей були депортовані та вбиті.

В 1944 році  Чернівці, будучи центром Північної Буковини, залишилися в складі Радянського Союзу. Частина рідних Бреннерів обидвох родин  та друзів «зникли» на просторах Сибіру, ​​інші вчасно зорієнтувалися в політичній ситуації і, покинувши рідні домівки та забезпечене стабільне життя і поїхали рятуватися до Англії та США .

Гедвіґа Бреннер разом із чоловіком пережили Чернівецьке гетто і в 1945 році емігрували до Румунії. Вони знову були свідками захоплення влади комуністами в 1946-1947 роках і створення Народної Республіки Румунії, що на початку супроводжувалося відновленням антисемітських кампаній. Родина повернулася в  промисловий регіон  Плоєшті, місто на півдні Румунії. Під час Першої світової війни нафтовидобуток у Плоєшті зробив це місто мішенню для Центральних держав. В роки Другої світової війни «румунські нафтові родовища» забезпечили 33% поставок «Осі». Після війни комуністичний режим Румунії націоналізував нафтову промисловість, яка до того була переважно у приватній власності, вливши в цю галузь потужні капіталовкладення для модернізації виробництва. Та й на сьогодні цей район є центром головного нафтодобувного району Румунії, а Плоєшті став мегаполісом із  понад  2-ма мільйонами мешканців.

Тож на момент, коли родина Бреннерів переїхала, район Плоєшті став одним із провідних у світі нафтовидобувних і нафтопереробних центрів. Саме в цій галузі і працював інженером Готфрід Бреннер до виходу на пенсію.  А у Гедвіґ  народилося два синочки, якими вона і займалася з усією ніжністю та любов’ю після пережитих випробувань. А ще вона закінчила школу медсестер Румунського Червоного Хреста та навчалася на курсах в анатомо-патологічному інституті в Бухаресті. По закінченні медичної освіти працювала фізіотерапевтом.

Одночасно сім’я не покидала надії емігрувати до Ізраїлю. Родина Бреннерів подала до румунської держави 130 заяв на виїзд з країни і всі вони були відхилені. Лише коли вони досягли пенсійного віку, у 1982 році, отримали дозвіл на виїзд разом із уже дорослими синами та їхніми родинами. Уся велика родина емігрувала до міста Хайфи.

Гедвіґ Бреннер, як істинна чернівчанка, вирішила втілити свої мистецькі захоплення, вподобання та юнацькі мрії, які перервали жорстокі життєві реалії.  І вже на історичній батьківщині, вона, будучи вже в поважному віці…стала письменницею і лексикографом. Завданням лексикографа є укладання словників та довідників. Отже, в Ізраїлі вона почала досліджувати, збирати та документувати життя та життєві історії багатьох єврейських художників у всьому світі. Вона хотіла «повернути багатьом забутим митцям їхнє ім’я та біографію». На сьогодні доступно понад 1500 життєвих історій єврейських художників.

Гедвіґ Бреннер  Єврейські жінки в образотворчому мистецтві /  Jüdische Frauen in der bildenden Kunst - Konstanz : Hartung-Gorre, 1998

Гедвіґ Бреннер   Єврейські жінки у візуальному мистецтві. Біографічний довідник. 5 том / у співавторстві з з Ерхардом Роєм Віном

Гедвіґ Бреннер  Єврейські жінки в музиці та танці VI. Біографічний довідник. Hartung-Gorre, Konstanz, 2016     

Коли людина займається улюбленою справою, то це додає їй натхнення до життя. Так і Гедвіґ отримала можливість бути сама собою – в доброму гуморі та неймовірній енергії. Адже їй потрібно було спілкуватися з величезною кількістю творчих особистостей, аби впорядкувати такі вагомі видання. Такою її запам’ятали всі, хто мав можливість спілкуватися і слухати цю життєрадісну, завжди усміхнену жінку. Насамперед вона збирала до свого кола чернівчан і так вони разом хоч подумки, хоч в мріях поверталися до міста свого щасливого дитинства…

І вже звично, що в своїх книгах вона повертається в рідне місто не менш цікавої та безтурботної юності. І 7 книг (і знову це сакральне для Чернівців число) вона присвятила рідним Чернівцям та його мешканцям.  Так і хочеться сказати слідом за Паулем Целаном, що  Чернівці завжди будуть для своїх мешканців тим містом «де жили люди та книги».

Гедвіґ Бреннер Мої старі Чернівці. Спогади за понад дев’ять десятиліть 1918–2010 /  Brenner, Hedwig Mein altes Czernowitz. - Konstanz : Hartung-Gorre, 2010.

У своїй книзі  «Мої старі Чернівці»  Гедвіґ пояснює тяглість своєї любові до Чернівців / Czernowitz , яка з віком стає все глибшою і постає в деталях. Вона описує місто культурного розмаїття, яке майже не було відоме в Західній Європі за часів Дунайської монархії, пізніше румунської адміністрації, потім короткої радянської окупації чи українського уряду. Як сказано в передмові до книги: «Рідне місто проходить через усі поважні майже сто років життя Гедвіґ Бреннер…». Чернівці назавжди залишились для неї далеким і красивим міфом…

Чернівці – мій дім / "Czernowitz ist meine Heimat" : Gespräche mit der Zeitzeugin Hedwig Brenner ; mit über 100 Fotos von Schauplätzen Wollmann-Fiedler, Christel. - Brugg : munda, 2009

Гедвіґ Бреннер Моє двадцяте століття / Mein zwanzigstes Jahrhundert

Гедвіґ Бреннер Зустрічі з людьми і містами 1919-2014 . Hartung-Gorre, Konstanz 2015 /  Begegnungen mit Menschen und Städten

Гедвіґ Бреннер Щоб згадати і поміркувати / Zum Andenken und Nachdenken 

Гедвіґ Бреннер Прокляття Лії. Сімейна історія - документ сучасності 1840–2003. Munda, Brugg, 2005

Гедвіґа та Ґотфрід Бреннер: пам’ятати та розмірковувати. Оповідання, поезії та картини з Чернівців та Ізраїлю. Hartung-Gorre, Konstanz, 2011

Окрім документальних видань Гедвіґ Бреннер публікувала художні статті, есе та вірші німецькою та румунською мовами в Швейцарії, Австрії, Румунії, Ізраїлі та США. В часописах та періодичних виданнях залишились її безцінні спогади та інтерв’ю.

За свою наукову та письменницьку творчість отримала дві поважні відзнаки:  «Хрест заслуги на стрічці Федеративної Республіки Німеччина» та «Австрійський хрест Пошани за науку і мистецтво».

Відійшла у вічність Гедвіґ Бреннер 23 січня 2017 в поважному віці 98 років  і місце її спочинку місто Хайфа.

А в Чернівці в ювілейному для неї році Гедвіґ повернулася через сторінки своїх книг та спогади тих, хто про неї пам’ятає

Підготувала Леся Щербанюк