Антропологічна філософія Мартіна Поллака

Призма нашого уявлення про сусідні країни доволі часто може бути спотворена внаслідок історичних подій та того, як кожен громадянин трактує їх для себе. Як ми уявляємо Іншого, якщо Він протягом тривалого часу був для нас заклятим ворогом? Ці теми та їхню проблематику метафорично розкриває книга „Мисливець на вовків” Крістофа Рансмаєра та Мартіна Поллака, видана Видавництвом 21 (переклад з німецької Люби-Параскевії Стринадюк).

Перш за все варто наголосити на особливій манері оповіді двох авторів, адже це три окремі оповідання, написані у співавторстві, на що натякає формат дуету, спостереження впродовж спільної подорожі австрійських письменників південно-східною частиною сучасної Польщі, що створює враження фрагментарної, але цілісної розповіді про травми суспільства. Книга спонукає шукати більше інформації про події, не дає готових відповідей та повноцінного розкриття доль її персонажів, що свідчить про межовий характер стилю, у якому вона написана, це художня література, заснована на реальних подіях.

І. Мисливець на вовків. Вистежування хижого звіра в польських Карпатах

Однойменне оповідання демонструє нам картину знищених Другою світовою війною та процесом жорстокого переселення корінних жителів в ході „Операції Вісла” (1947 рік) колишніх лемківських та бойківських поселень в бещадських горах. В цій частині Карпат тепер, ніби так і повинно було бути завжди, панує дика природа, безлюддя та руїни. Герої прагнуть відшукати сліди поселень та звірити дані із картами, що однак не так просто, адже церкви, які раніше були центральними спорудами у селах, знищені комуністичною владою, а на їх місці на здобич нерідко чатують зграї вовків.

Дикі звірі є загрозою для тієї невеликої групи людей, яка все ж таки змогла вижити і залишитися тут, та водночас потужною метафорою страху переслідувань. Як ми пам’ятаємо, саме в Карпатах підрозділи української підпільної армії переховувались та ще тривалий час вели боротьбу проти Польщі. Це були виснажливі бої, жертвою яких зовсім юним став і головний герой оповідання Василь Борсук – відлюдькуватий мисливець з будинку на горі зі шкурами-трофеями, якого герої зустрічаютьпід час мандрівки. Які обставини спонукають його жити в цій моторошній місцевості читайте більше безпосередньо у книзі.  

„Ми не висліджували хижих звірів, а шукали сліди людей”

II. Святий. Слідство проти героїзму

Зрадник для своїх – герой для чужих. В цьому оповіданні автори переповідають нам історію бійця вермахту Отто Шімека. Слідчі, що займалися дослідженням його справи, вважають його одним із багатьох, кого командування наказало стратити за дезертирство, зраду ідеологічним переконанням армії Третього Райху, проте існує й інша версія, героїзована, що створює міфологічне підґрунтя для пошанування його постаті і подальшої канонізації.

Герої прибувають в місто Махова в південній Польщі і відкривають нам таємниці по-справжньому детективного процесу навколо могильної плити і 30 тисяч паломників довкола неї.

„Те, що насправді сталося, не має значення [...], - міф – це все, дійсність – нічого”

III. Спадкоємець. Між гетто й землею обітованою

Опрацювання теми спільної психологічної травми жертв Голокосту та життя після нього представників єврейської громади кожної країни є провідним мотивом багатьох художніх та нонфікшн творів, написаних після переломної події в історії ХХ століття – Другої світової війни. Автори розкривають тему, яку ми насправді не так часто обговорюємо в медіа: яким було життя цих людей після приходу до влади представників комуністичного режиму. Попри показну „рівність” радянських народів в Польщі євреїв боялися і уникали як "винних", безпричинно і суворо допитували, а також могли звинувати, щоб закрити ту чи іншу кримінальну справу. Герой третього оповідання Шимон Люблінер змушений був терміново змінити декілька міст та країн проживання, щоб все ж таки повернутися додому, до Ізраїлю і віднайти спокій. 

„Він стирав івритські написи й викарбовував на надгробних каменях нові, польські імена”

Представляємо вам  й інші книги Мартіна Поллака, які ви можете прочитати та взяти в Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського.

Поллак Мартін. Отруєні пейзажі / Мартін Поллак; переклала з німецької Неля Ваховська. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2015. – 112 с.

Документальне дослідження Мартіна Поллака з елементами автобіографічної розповіді, в якому він порушує питання проблематичності нашого уявлення про місця, пейзажі та феномен ландшафту загалом. Автор впевнений, що на уяву людини про природу тієї чи іншої місцевості впливають не лише естетичні чинники, а й антропологічні. Просторі, недоторкані та кришталево чисті гори, поля, існують лише в замкненому просторі свідомості кожного із нас. Саме такий їхній образ ми пам’ятаємо з дитинства, саме такими вони поставали в яскравих розповідях наших батьків чи інших родичів. Для Мартіна Поллака такими ідилічними сховками стали декілька міст та сіл Верхньої Австрії. Вже в дорослому віці, коли він почав досліджувати їхню історію та зокрема історію своє родини, місць, про які йому найчастіше розповідав дідусь-мисливець. В подальшому він зміг по-іншому поглянути на них і з подивом відмітив для себе, що глибокі рови і печери виявляться слугують не лише для прихистку та тихого вичікування на здобич, а й для маскування масових захоронень, страт та приховування безлічі злочинів диктаторських режимів.

Автор наголошує, що хоч метафора міст побудованих на кістках різної давнини актуальна для всієї сучасної Європи, для нього важливою є рефлексія саме 20 століття. На його думку, воно стало свідченням того, як жорстокість може з легкістю приховати людську ідентичність за шаром землі та крихтами попелу, перетворивши простір на отруєний пейзаж.

Чи не найбільш актуальна книга на сьогодні, адже з огляду на сучасні трагічні події нам ще доведеться поглянути новими очима на міста, ландшафт яких вже цілком змінений в наслідок російської агресії не тільки фізично, а й у нашій колективній свідомості: Бучу, Гостомель, Бородянку, Ірпінь та інші. Навіть якщо відновлення точного пейзажу неможливе, важливою є пам’ять та збереження свідчень тих, хто бачив його незміненим.

Поллак Мартін. Мрець у бункері. Історія мого батька/ Переклала з німецької Неля Ваховська. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2014. – 248 с.

У цьому романі Мартін Поллак демонструє на власному прикладі те, яким чином можливо осмислити та зрозуміти передумови війни, пам’ятати про неї. Книга є дослідженням історії смерті та життя його батька, штурмбанфюрера СС та члена гестапо Ґергара Баста, який помер за загадкових обставин далеко від дому, коли авторові було лише три роки. Він практично не має власних спогадів про цього чужого чоловіка, а те, що ніхто з членів родини не вважав за потрібне розповісти про нього та його шлях як солдата Райху більше, лише ускладнює самоідентифікацію автора. Фігура батька для нього все життя залишалась невизначеною білою плямою, тож він наважується подолати свій страх перед правдою вже в 60-річному віці. На базі архівних матеріалів йому вдається не лише віднайти місце вбивства батька, а й дізнатися про його долю, починаючи від юнацьких років. Він досліджує та аналізує процес того, як нацизм став взагалі можливим як явище, посилаючись на описи суспільного ладу тих місцевостей Нижньої Штирії, з яких походили його дід та прадід. В цьому випадку документи можуть сказати навіть більше, ніж люди, адже вони завжди зберігають об’єктивність і не дають оцінки подіям. Як зрештою і сам автор, він лише намагається з’ясувати хто він, для нього важливим є взяття відповідальності за помилки минулих поколінь та розуміння того, як вони впливають на наступні, щоб ніколи їх не повторити. 

Ці та інші цікаві книги чекають вас у бібліотеці імені Анатолія Добрянського.

Підготувала Теленько Катерина