Чернівчанин, який малював лебедів

(1884 – 1965 ) 

Мистецтвознавці відносять його творчість до німецької, австрійської, румунської, української та польської мистецької спадщини. Як можна здогадатися, він був чернівчанином. Свідченням цього є мистецькі роботи автора,  які мистецтвознавця Тетяна Дугаєва  включила в художній альбом «Чернівці / Czernowitz», в якому майстерно відтворено художній образ нашого міста.

До народження хлопчика родина проживала у Вижниці,  де його батько Карл був шанованим майстром ковальської справи. Він швидко опанував це прибуткове ремесло, оскільки в нього була потреба утримувати велику родину, адже на той час у подружжя було 12 дітей. Невдовзі він успішно розширив свій бізнес, придбав велику майстерню, в якій виготовляв австрійські диліжанси, які розписував різноманітними національними гербами та пейзажами. Він користувався незаперечним авторитетом серед мешканців Вижниці, за що був обраний бургомістром містечка. Своє ремесло він передав синам, які успадкували талант до нього, а сам переїхав в Чернівці на вулицю Steingasse, 10 Е, у власний будинок. Нині це будинок по вулиці Переяславській, 14. На той час це була дуже престижна вулиця, на якій було розташовано багато адміністративних приміщень, а помешкання родини Ольшевських взагалі було по сусідству із старим приміщенням маґістрату.

Саме за цією адресою 25 січня 1884 року в Чернівцях в німецькій родині з польським прізвищем на Буковині і народився Карл Евальд Ольшевський. Він був тринадцятою дитиною із чотирнадцяти дітей цієї багатодітної родини. Звичайно, він часто захоплено спостерігав за діяльністю батька та старших братів – виготовленням та прикрашанням диліжансів. Звісно, це була дуже тонка та філігранна робота. Краса гірської карпатської природи також надихала на творчість схильного до мистецтва юнака. Все своє захоплення він переносив на папір. В родині всі були схильні до мистецтва, цінували  і підтримували своїх дітей в цьому. Вже в ранні роки він займався портретним живописом разом з мамою Кароліною (уроджена Кайндль) і своєю племінницею Маргарет Ленер, дочкою Антона Ольшевського. Вони до того ж були дуже красивими, через що виконували роль моделей.  Це була перша професійна школа в його житті. 

І тут знову до талановитого хлопчика, як кажуть, доля була прихильна. Справа в тому, що його старший брат Антон Ольшевський також мав хист до малювання і мріяв бути художником. Проте дійсність та потреби часу взали гору і він зайнявся лісництвом, що було значно вигідніше на тоді, але в ньому він також зробив добру кар’єру. А свою дитячу мрію він прекрасно втілив в процесі навчання свого молодшого на 20 років брата Карла Евальда. Він змалечку побачив його мистецький талант до малювання та живопису і всіляко його в цьому підтримував. Він був чоловік не бідний, адже також утримував власний будинок по вулиці Cеcinsngasse, 8, нині вул. Нагірна, 2, тож мав і матеріальну можливість втілити всі свої добрі наміри.

Спочатку він профінансував братові дуже недешеве навчання у Віденській академії образотворчих мистецтв. Щоб продовжити фахову освіту, в 1904 році привіз його до Мюнхена, де він вдосконалював свій талант в знаменитій Академії образотворчих мистецтв. Тут його вчителем був  один із блискучих представників мюнхенської школи живопису – художник і педагог, професор Людвіг фон Гертеріх. За свій педагогічний талант він  отримав дворянський титул. Також Карл Ольшевський мав честь і можливість отримати дуже добру академічну школу  в ще одного знакового педагога – графіка і живописця, відомого своїми портретами у незвичайній техніці поєднання темпори або гуаші та пастелі професора Гуго фон Габермана.

Подальше навчання він продовжив у Парижі .

Перебуваючи в європейських столицях, в богемних середовищах митців та акторів, він познайомився з оперною співачкою Літе Томасіус. Вона походила з аристократичної родини, з історичного регіону на півночі Франції, що межує з Німеччиною і Швейцарією – Ельзасу .  В  1908-1912 роках навчалася в Дрезденській консерваторії, де була ученицею знаменитої Аглаї фон Оргені та брала уроки вокалу у Ліллі Дреслер у Мюнхені. Тут вона і познайомились з успішним та перспективним молодим художником Карлом Евальдом Ольшевським, а в 1912 році вони одружилися. Вона взяла подвійне прізвище Томасіус-Ольшевска.  Впродовж 1912-1914 років вона була запрошена працювати в придворному театрі у Веймарі. Проте в 1914 році переїхала в Мюнхен. Там вона продовжила кар’єру як концертна співачка – виступала як солістка в ораторіях і релігійних музичних творах, а також як перекладачка пісень. Одночасно працювала педагогом. В сім’ї народилося двоє дітей – донька Івонна та син Рейнгольд Курт Ольшевскі , який був ініціатором, режисером, актором та організатором «Deutsche Kammerspiele», яка спочатку базувалася в Сантьяго де Чилі , а потім у Буенос-Айресі і стала відомою під його керівництвом. Учасники капели стали провідними носіями німецької культури в Південній Америці.

А в молодого художника Карла Евальда Ольшевського почалася блискуча мистецька кар’єра. І хоч він був багатогранним художником, в історії мистецтва його відзначають саме як видатного художника-анімаліста, тобто того, хто малює тварин та птахів. Про що говорити, якщо навіть найбільш детальне дослідження його біографії вийшло нещодавно саме у фаховому орнітологічному журналі авторства Євгенія Шергаліна.  В своїх спогадах він залишив свідчення, чому він вирішив своєю  спеціалізацією обрати саме птахів:

 «Коли я переїхав на північ, я вперше приїхав до Мекленбурга [земля Федеративної Республіки Німеччина, розташована в північно-східній частині країни, столиця – місто Шверін]. Нескінченна рівнина з її пологими пагорбами, з її чудовою повітряною атмосферою, її тисячею озер і, нарешті, але не менш важливо, її чудовим балтійським узбережжям сповнили мене тихим ентузіазмом. І краса Мекленбурга, наче ніжна рука, потяглася до струн моєї пам’яті й заколесала мою душу. Відтоді щороку я прагнув моменту, коли, як перелітний птах, я зможу знову вирушити на північ, щоб залишатися там місяцями, навчатися там для своїх фотографій, оговтатися від метушні великого міста та щоб насолодитися тихою красою цього шматка землі, благословенної Богом».

Також він любив зупинятися на півострові Фішланд-Дарс , який розташований на південному узбережжі Балтійського моря поблизу міста Рібніц-Дамгартен . Тут він також мав можливість мирно споглядати за тваринами і природою, серед яких він зростав, знайшов різноманітні місцевості, населені лелеками, орлами та бекасами, лебедями-шипунами та дикими гусьми, чайками та чаплями, качками та воронами, які тепер стали його найголовнішими «моделями». Для того, щоб зафіксувати життя цих птахів, їхню поведінку та передати  зовнішній вигляд у всіх деталях та нюансах, він проводив по кілька місяців щороку на Балтійському морі протягом тридцяти років. Те, що він там спостерігав, вивчав, відчував і замальовував, відображено на його картинах. Це ідеальна гармонія у взаємодії повітря, води, землі та світла з пернатими створіннями.  Його стиль настільки самобутній і характерний, що його роботи неможливо сплутати з витворами жодного іншого художника.

Зрозуміло, що його мистецькі роботи були достойно оцінені мистецтвознавцями. Вони були представлені на престижній виставці в Мюнхенському «Glaspalast» та на багатьох інших виставках. Видавництва мали за честь друкувати його роботи в мистецьких каталогах та енциклопедіях мистецтв. Королівське товариство мистецтв у Лондоні призначило Карла Евальда Ольшевського членом «Королівського товариства мистецтв», що свідчило про світове визнання його мистецької діяльності.

На Міжнародних мистецьких виставках у Берліні 1937 року та в Дюссельдорфі 1954 року Карл Евальд Ольшевський був нагороджений золотою мистецькою медаллю. Він активно практикувався у вдосконаленні акварельного живопису, що допомогло йому отримати великий професійний успіх серед його поціновувачів. Масляний живопис, офорт і малюнок олівцем не залишилися без уваги, але відійшли на другий план. Карл Евальд Ольшевський брав активну участь у багатьох асоціаціях художників. Його картини придбали відомі галереї. Його роботи зберігаються у таких поважних мистецьких виставкових залах як «Städtische Galerie» у Мюнхені, у Державних колекціях живопису Баварії та в Державному музеї Шверіна.

У воєнні роки, з 1938 по 1944 рік, він був представлений на всіх великих художніх виставках у Мюнхені, переважно з атмосферними картинами морських птахів. Його фотографії були опубліковані в художньому журналі „Kunst dem Volk” , який видавав Генріх Гофман, довірена особа Гітлера і відомий на той час німецький фотограф .

Також дещо контраверсійним фактом, через який можливо митця не так часто згадують, є те, що Карл Ольшевський взяв на себе меблювання кількох кают на яхті Адольфа Гітлера Aviso Grille . Його картина «З вітром і хмарами» висіла в салоні яхти; сьогодні це приватна власність..

По закінченні війни він остаточно переїхав в своє улюблене місто, столицю  Мекленбурга –  Шверин [земля Федеративної Республіки Німеччина].  Там він одразу  взяв участь у «Щорічній виставці художників з Мекленбурга-Передньої Померанії 1945» з десятьма картинами.

Роботи художника 157 разів виставлялися на публічні аукціони, переважно в Австрії, в категорії «Малюнок-акварель».

Він відійшов у вічність 24 лютого 1965 року і місце спочинку заповів у Мюнхені. 

Підготувала Леся Щербанюк

Фото: з відкритих інтернет-джерел