“Бабах на всю голову”. Збірка військової прози Віталія Запеки

Віталій Запека. / Бабах на всю голову. – Х. : Віват, 2022. – 192 с.

Війна - безумовно жахливе явище, яке приносить нескінченну кількість болю, смертей та втрат. Проте навіть у такі непрості часи, які, на жаль, настали у нашій країні, українці зберігають оптимізм та віру в краще, знаходять приводи для посмішок та гумору, дарують одне одному любов та тепло, демонструючи неабияку силу, стійкість та прагнення свободи, адже ці риси здавна притаманні українському народу. 

Книга “Бабах на всю голову” Віталія Запеки - це збірка з п’ятнадцяти творів короткої прози, що межують з есеїстикою та документальною літературою, написаною військовим про війну. Усі вони про щиру любов до ближнього та здатність знаходити цінність власного та чужого життя, коли смерть зовсім поряд.

В оповіданнях поєднані болючі та жахливі сцени втрат, сентиментальні моменти довгоочікуваних зустрічей та водночас смішні, курйозні ситуації. Під однією палітуркою зібрані абсолютно протилежні емоції та явища: любов та ненависть, смерть та відродження, жорстокість та емпатія, сміх та сльози. Попри те, що автор підіймає болючі та актуальні теми, мова оповідань жива, відверта та проста, сповнена гумору та іронії, тому книга читається легко, викликаючи тільки позитивні враження та віру в перемогу.

Автор збірки - військовий, який вперше відчув всі жахи війни на собі ще у 2015 році. Саме тоді і прокинувся письменницький талант Віталія Запеки, адже його твори - рефлексії на те, що там довелося бачити, чути та спостерігати. Серед героїв оповідань як цивільні жителі, так і наші захисники, які проходять неймовірно складні випробування війною. Усі вони – дуже справжні та викликають враження, наче ви вже знайомі у реальному житті. Тут і наші любі бабусі й дідусі, мужні та безстрашні воїни, колоритні “не баби, а жінки”...

Першим і основним твором у збірці є оповідання “Це К…”. У ньому автор “по живим слідам” занотував усю атмосферу перших днів повномасштабного вторгнення, весь жах, біль та шок тих страшних днів. Герої твору - пара похилого віку, яку війна застала дуже раптово й безжалісно. Їх рідне містечко, дім, а разом з ними і мирне життя було знищене російськими ракетами. Але ця історія про справжнє та сильне кохання, перевірене часом, яке ракетам знищити не вдалось. Герої разом проходять усі випробування, не розриваючи обіймів та не забуваючи говорити слів любові, демонструючи максимальний рівень турботи, подекуди навіть ризикуючи життям заради одне одного. 

“ – Живи! – благаю й плачу. Плачу й благаю: Живи! Живи! Живи!

Легенький доторк до голови. Відчуваю, як пальцем роблять завитушку в моєму волоссі. Підводжу голову. Реву від щастя! Мій дихає! Мій дивиться на мене!

– Бруднуля! – сміється, пройдисвіт.

– Я дуже довго від тебе це приховувала, – сміюся у відповідь.

– Як добре, що ти мене врятувала. А то помер би й не знав би про тебе такого.”

Окрім цієї, неймовірно щемкої та зворушливої історії, видання містить ще безліч життєвих замальовок про пошуки сенсу життя перед смертю, про те, як війна стає буденністю, про те, як гумор рятує під час страшних подій. Ця книга нагадує, що не можна пробачати та забувати всі втрати спричинені нам ворогом. Вона демонструє відмінність між українською та російською ментальністю та наголошує на тому, як важливо українцям бути згуртованими в такі часи, допомагати одне одному та тим, хто нас захищає, адже це – запорука перемоги та щасливого мирного майбутнього.

Віталій Запека – український письменник, фотохудожник та військовий ЗСУ. Народився 13 жовтня 1967 року у Полтаві. Від 2015 до 2018 захищав Україну у складі батальйону “Полтава”, у лютому 2022 знову приєднався до Збройних сил. Перші оповідання написав у 2015 році, коли пішов на війну. Є автором безлічі оповідань а також воєнно-сатиричного роману ”Герої, херої та не дуже”, антивоєнного роману “Цуцик”, інтелектуального роману-антиутопії “Абсурд”, дитячих книг “Полінка” та “Полінка в країні дурниць”. Багато романів Віталія Запеки так і не вийшли друком, адже автор їх власноруч знищив.

Підготувала Аріна Підлубна