«Недописана книга життя...»

Однак 30 січня минуло вже 10 років, як цей незмінно елегантний чоловік з солідним портфелем, із лагідною посмішкою та прихованим сумом в очах відійшов у вічність. В них ніби відчувався жаль і за ті болючі сторінки історії України з їх гіркими втратами, і за дуже непрості перші роки Незалежності, в які йому довелося вислухати сотні незаслужених закидів щодо діяльності газети в радянський час, і гірка і непоправна втрата дуже талановитої донечки в юному віці, що він так і не зміг пережити…

Вже рівно через три тижні після його смерті почалася війна, коли сусідський нелюд вирішив знищити українську державність, вмити кров’ю нашу землю, шо продовжує робити і до сьогодні. Очевидно, навіть Небо вже тоді знало, що його серце б не витримало таких новин…Він був аж надто чутливим і попри проблеми зі здоров’ям брав участь у всіх майданах, адже знав ціну історичних митей.

Володимир Іларіонович був класичним чернівецьким інтелігентом, який завжди знаходив час, аби поспілкуватися з авторами, що писали для часопису, з буковинцями, які їхали з усіх куточків краю, аби знайти правду якщо не на сторінках газети, то в редакторському кабінеті. Він володів унікальним талантом на той час – вмів по-справжньому дуже уважно вислухати кожного, хто переступив його поріг. Був зразком професіоналізму для журналістів краю, хоча звісно, часто нарікав на себе за цю звичку. Адже спілкування забирало багато часу. А Володимир Михайловський був не лише журналістом, але насамперед письменником. Як справжній митець, кожне сказане Слово він сприймав дуже близько до серця…

Свідченням його активної участі в культурно-літературному житті нашої книгозбірні є безліч світлин, які ми пропонуємо переглянути читачам нашого сайту

Детальніше про життєвий, творчий та журналістський шлях Володимира Іларіоновича Михайловського та його творчу співпрацю з Муніципальною бібліотекою імені А.Добрянського можна прочитати за посиланнями:

Недописана книга життя... http://www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news?id=398283

СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ

Володимир Михайловський – людина професійного обов’язку і сильного духу

Вже коли Володимир Іларіонович відійшов у вічність, його родина передала до фондів Муніципальної бібліотеки імені А. Добрянського незначну частину приватної бібліотеки, список книг у якій свідчить про те, що він дійсно знався на вартісній літературі. Тож тепер часточка духовного світла, те, на чому формувався його світогляд та творча майстерність, а також авторські книги Володимира Іларіоновича можна знайти в нашій книгозбірні…Їх список ви можете переглянути за посиланням:

Приватна бібліотека Володимира Іларіоновича Михайловського

Ще за життя я не втомлювалася говорити Володимирові Іларіоновичу, що ми завжди щиро раді його бачити і він завжди може вільно працювати і зустрічатися з героями своїх публікацій тут, обирати місце, де йому комфортно і затишно. Він незмінно відповідав, що йому добре в Меморіальній кімнаті Анатолія Добрянського, бо там у нього виникають ідеї для успішних творчих проєктів…

Це тільки його чутлива душа могла так передбачливо написати про події, які ми всі сьогодні переживаємо в спогаді-есеї «Погляд з білого мармуру», присвяченому Анатолію Добрянському:

«Ми…боїмося втратити під собою ту певність, щоб зневіра, розчарування не змогли підштовхнути нас у вир суєти, ба, може, навіть і більше, – в оту байдужість, де губиться відчуття рідного українського слова, відповідальність за долю України, туди, де солод перекинчика щемкі ший за наркотичне сп’яніння…

А він дивися  і на нас, і на світ поглядом з білого мармуру дещо спечалено. І ми знали чому : був надміру чесним, щоб не відчувати тривогу за долю України».

Ми можемо застосувати ці слова і говорячи про самого Володимира Михайловського. Справжні творці бачать і відчувають все тонше і гостріше…

Лиш би нам вистачило мудрості їх почути…

Підготувала Леся Щербанюк