Улюблена актриса та оперна співачка Ріхарда Штрауса: чернівчанка Віоріка Урсуляк.

26 березня, виповнилось 130 років від дня народження всесвітньо відомої оперної співачки (мецо-сопрано), педагога  Віоріки Урсуляк (Viorica Ursuleac (Krauss), 1894 – 1985).

Талант до класичної музики вона успадкувала від батька, адже народилася в Чернівцях, в родині співака (кантора), викладача музики на теологічному факультеті Чернівецького університету, архідиякона Михайла Урсуляка (1863-1928). Обдарований від природи, він мав талант до музики та абсолютний слух, та на той час, звісно, побідні вміння можна було розкрити тільки при церковному хорі. Навчався на теологічному факультеті, де освіту можна було отримати за кошти Буковинського православного фонду. Тоді музику тут викладав один з найталановитіших педагогів Сидір Воробкевич. Михайло Урсуляк вдосконалював знання і методику викладання музики у Віденській консерваторії. По її закінченню повернувся до Чернівців, де викладав музику в духовній семінарії та школі церковних канторів. Володів чудовим ліричним тенором. Гордістю Михайла Урсуляка були його діти, яким він передав свої таланти. Його син, Ян Урсуляк (1889 – 1915), закінчив Віденську консерваторію, де він навчався у Євсевія Мандичевського. Він є автором хорів, пісень, церковних мелодій. Поклав на музику низку буковинських народних пісень. На жаль, він відійшов у вічність у зовсім молодому віці.

В музичному сімейному середовищі виростала і молодша донечка –  Віоріка Урсуляк. Доля була до неї значно прихильнішою – вона стала знаменитою оперною співачкою, втіхою батька та гордістю всієї родини.

Коли Віоріка закінчила ліцей в Чернівцях, саме батько відвіз її до Відня в 1913 році. Вчилася майбутня  прима у Віденському університеті музики та виконавського мистецтва, одному із найбільших, найпрестижніших і найвідоміших у світі університетів, студенти якого здобувають кваліфікацію в музиці, театрі та кіно.  Завершила навчання в 1918 році. Тут вона навчалась у фінського педагога з вокалу Філіпа Форстена. Пізніше вдосконалювала свою вокальну майстерність в Берлінській консерваторії, в класі однієї із найяскравіших оперних співачок свого часу, німецької та американської співачки Лотти Леманн.

Ще під час навчання в консерваторії, в 1922 році, вона дебютувала в оперному театрі в місті Аграм (нині Загреб) в партії Шарлотти в ліричній драмі французького композитора Жюля Массне «Вертер».  

І з того часу почалася її тріумфальна кар'єра на оперних сценах Європи та світу. Її голос звучав у Віденській народній опері (1924-1926), Франкфуртській опері (1926-1930), впродовж 1930–35 років співала у Віденській державній опері. Наступні два роки, 1935-1937 роки – в  Берлінській державній опері.

Віоріка Урсуляк виконувала оперні партії на всіх великих сценах Європи. Щоб зрозуміти її роль в світовому класичному музичному мистецтві, назвемо хоч деякі її знакові ролі в оперних постановках. Насамперед вона виконувала головні ролі в операх Ріхарда Штрауса: «Кавалер троянди», «Аріадна на Наксосі» «Арабелла», «Капричіо», «Любов Данаї». Також у її репертуарі були графиня Альмавіва («Одруження Фігаро»), Донна Эльвіра («Дон Жуан»), Леонора («Фіделіо»), Сента («Летючий голландець» с Гансом Хоттером), Амелія Грімальді («Сімон Бокканегра»), Амелія («Бал-маскарад»), Леонора («Сила долі»), Елізабет де Валуа («Дон Карлос»), Тоска («Тоска»), у «Всіх фанатах» Амадея Моцарта і роль Зіглінди («Валькірія») Вагнера. За словами Марселя Пруста її «прозорий, наче лід, голос» особливо надавався на роль Турандот в однойменній опері Джакомо Пуччіні.

В одному сезоні, в 1934 році, вона мала виступи в королівському оперному театрі в  Ковент-Гардені, де співала в перших постановках в Англії опери «Дудар Шванда» та виконувала її улюблену роль Арабелли автора Яромира Вайнбергера. Віоріка Урсуляк також з’явилася в ролі Дездемони в опері «Отелло» Джузеппе Верді в Королівській опері з Лауріцем Мельхіором та із сером Томасом Бічемом в опері «Провидіння».

На сцені легендарного оперного театру в Мілані «Ла Скала»  Віоріка Урсуляк в п’єсах Штрауса грала ролі Імператриці в опері «Жінка без тіні» та Хрісотеміди в опері «Електра». Один раз, в 1948 році, вона мала виступ в Америці на сцені Буенос-Айресу в ролі Брангіни в опері «Трістан та Ізольда» Ріхарда Вагнера, де вона заспівала разом із «голосом століття», найвеличнішою виконавицею партій у музичних драмах Ріхарда Вагнера, оперною співачкою, володаркою драматично сопрано Кірстен Флагстад.

Співала на сцені багатьох німецьких оперних театрів, гастролювала в Загребській опері. Надзвичайно популярною була співачка в Дрездені, Амстердамі, Лондоні, Берліні, Римі та інших містах. Віоріка Урсуляк виконувала майже всі відомі головні жіночі партії для меццо-сопрано в операх Амадея Моцарта, Людвіга Бетховена, Ріхарда Вагнера, Джузеппе Верді, Джакомо Пуччіні, М. фон Шіллінгса та інших знаменитих композиторів світового значення. Впродовж сезонів 1930-1934 та 1942-1943 років вона виступала на престижному Зальцбургському фестивалі опери та класичної музики, історія якого триває вже понад 100 років, фестиваль збирає понад 240 000 глядачів щороку, дві третини з яких – іноземці.

За такий значний вклад в оперне мистецтво Примадонна стала володаркою титулу австрійської та пруської камерної співачки. Нагороджена престижним званням – австрійським (1934 р.) і пруським Каммерсенгеріном (1935 р.).

Сучасники залишили спогади та із захопленням згадували неймовірну якість звучання її голосу, виконання та надзвичайну легкість її верхнього регістру.

Перший і єдиний пожиттєвий інтерпретатор Ріхарда Штрауса

Ще за життя її ім’я композитори, оперні виконавці, музикознавці та меломани цілковито пов’язували з постаттю Ріхарда Штрауса. Він був зачарований її голосом з першого разу, як тільки почув. Це було взаємне творче захоплення та співпраця двох талановитих митців. Саме для її голосу писав свої знамениті опери цей німецький композитор. Вона була його улюбленим сопрано і він називав її die treuestealler Treuen («найвірнішою з усіх вірних»). Він дав їй головні ролі в чотирьох прем’єрах своїх опер: «Арабелла» (1933 у Дрездені), «День миру» або «Фріденстаг» (присвячена їй та її майбутньому чоловікові, австрійському диригенту Клеменсу Краусу в 1938 році в Мюнхені), «Капричіо» (1938 та 1942 у Мюнхені) і «Любов Данаї» (1944 у Зальцбурзі).

У 1942 році відбулася прем'єра одноактної опери Ріхарда Штрауса «Капричіо» на лібрето, підписане диригентом Клеменсом Крауссом, який диригував прем’єру вистави.

Першою виконавицею ролі графині Мадлен також стала Віоріка Урсуляк. Пізніше вона виконала його «Чотири останні пісні» (1951 році у Відні). Сам композитор сказав, що був зворушений до сліз, слухаючи її інтерпретацію фінальної сцени опери «Капричіо», стверджуючи, що до цього ще ніколи не бачив як те, що він створив стало ще прекраснішим завдяки одній людині.

Ріхард Штраус присвятив їй чимало своїх пісень та надав довічне право їх ексклюзивного виконання, що є надзвичайною рідкістю в історії музики. Віоріка Урсуляк була не лише надзвичайно красивою жінкою, а й унікальною артисткою, яка зуміла поєднати музичну майстерність з акторським умінням.

Співпраця з Ріхардом Штраусом звела спільно двох знакових митців. Саме завдяки композиторові ближче познайомились двоє непересічних чернівчан – Віоріка Урсуляк та музикознавець Йозеф Ґреґор, який навіть народився і жив майже по сусідству з Віорікою, на рідній вулиці Новий світ (нині вул. Шевченка).

Детальніше можна познайомитись за посиланням: www.dobrabiblioteka.cv.ua/ua/news

На той час Йозеф Ґреґор вже давно дружив з композитором Ріхардом Штраусом. Для нього він написав лібрето до опер «День миру», «Дафна» та «Любов Данаї» за творами Гуґо фон Гофмансталя. Вартісним до сьогодні є написана ним біографія Ріхарда Штрауса як оперного композитора, куди були включені листи та численні ілюстрації. А вже значно пізніше, після війни, 1955 року побачило світ їхнє епістолярне спілкування, яке би варто було перекласти на українську мову. Саме король вальсів – Ріхард Штраус, привів двох своїх відданих його творчості митців-чернівчан в коло музичної богеми Відня.

Серед друзів та близьких знайомих Віоріки Урсуляк та Клемента Крауса були такі знакові люди як, Л. Леман, Ф. Форстен, Г. фон Милинкович, Л. Вебер, Г. Хоттер, К. Краус, Г. Ханн, К. Остертаг, Л. Віллер, Ф. Кларвайн та інші музиканти цього богемного кола.

Родом з Чернівців і одна з її учительок Беатріче Суттер-Котляр (1883–1935), яка після Першої світової війни підкорила своїм надзвичайним лірико-драматичним сопрано увесь німецькомовний простір.

У партії дружини маршала в опері Ріхарда Штрауса «Кавалер Троянди» Віоріка Урсуляк дублювала і конкурувала з Лоттою Леманн.

Її голос можна послухати в записах класичних концертів творів Ріхарда Штрауса, а її ім’я тепер зустрічається у всіх поважних музикознавчих дослідженнях пов’язаних з його творчістю.

В роки приходу до влади фашизму та Другої світової війни вона працювала в Баварії, в Мюнхенській опері (1937-1944). Очевидно саме цей факт і був причиною замовчування та забуття її постаті на рідній землі. Проте все пояснюється чисто людським фактором. На той час вже вся Європа була втягнута у воєнні дії. І не так просто було одинокій жінці навіть такій відомій оперній діві, як Віоріка Урсуляк, знайти хоч десь надійний прихисток. Досить згадати сумну долю кумира та улюбленця мільйонів буковинця Йозефа Шмідта. А в цьому закутку Німеччини, в гірськолижному курортному містечку Гарміш-Партенкірхен мав власне помешкання її добрий ангел, композитор Ріхард Штраус з родиною. От там вона і пережила важкі воєнні лихоліття під його захистом.

Захоплення творчістю Ріхарда Штрауса та можливості музичного богемного кола подарували їй ще один дуже дорогий як для жінки дарунок – австрійського диригента та оперного імпресаріо, видатного інтерпретатора музики композитора – Клеменса Генріха Крауса (нім. Clemens Heinrich Krauss; 1893-1954).І саме в Баварії в її житті відбулася ще одна важлива подія – в 1944 році під час перебування у Франкфурті вона вийшла заміж за нього. Він був постійним диригентом на Зальцбурзькому фестивалі з 1926 по 1934 рік. У 1930 році він диригував оперою у світовій прем'єрі Берга Возека. У 1933 і 1934 роках  став директором Берлінської державної опери. У 1937 році був призначений інтендантом Мюнхенського національного театру. І, що дуже важливо став близьким другом Ріхарда Штрауса, написав лібрето до опери « Капричіо» та «Любов Данаї». Під його керівництвом прозвучала  прем'єра антивоєнної кантати Ріхарда Штрауса «Фріденстаг».

Після того, як Мюнхенський оперний театр розбомбили та закрили, він повернувся диригувати Віденським філармонічним оркестром, поки він не закрився незадовго до закінчення війни. Після війни посадовці розслідували його пронацистську діяльність і через це заборонили йому з'являтися на публіку до 1947 року. Проте служби виявили, що він часто діяв проти влади, щоб допомогти євреям уникнути машини Третього Рейху. Коли з нього було знято всі обвинувачення, він відновив керування Віденською філармонією.

Саме Клеменс Краус в 1939 році заклав традицію  Новорічних концертів Віденського філармонічного оркестру, яким диригував впродовж 1941-1945 і 1948-1954 років. В 1953 році взяв участь в Байройтському музичному фестивалі, присвяченому творчості композитора Ріхарда Вагнера, на якому диригував циклом «Перстень Нібелунга» та оперою «Парсіфаль». В 1951-1953 роках диригував у Ковент-Гарден у Лондоні

Вероніка Урсуляк взяла участь в 432 Штраусівських музичних вечорах. На концертах часто виступала з чоловіком – піаністом і диригентом, директором Віденської опери доктором Климентом Краусом. Вона часто виступала і як концертна співачка.

Після прощального виступу, що відбувся в 1953 році у Вісбадені, Віоріку Урсуляк було призначено викладачем у «Зальцбурзькому Моцартеумі», де вона працювала до 1964 року.

Клеменс Краус відійшов у вічність в 1954 році у Мексиці під час гастролей . Похоронений в Ервальді.

Після смерті чоловіка Віоріка Урсуляк залишила сцену і поселилась в Ервальді.

Не стало «золотого голосу Європи» 22 жовтня 1985 року у віці 91 року в селищі Ервальд поблизу Тіролю, де знайшла свій вічний спочинок Віоріка Урсуляк на цвинтарі австрійського міста поруч з чоловіком.

А голос співачки записаний на платівках «Полідор», «Кавалер троянд», «Літаючий голандець»… Звучить у радіопередачах Відня, Бухареста, інших міст Європи. Про Віоріку Урсуляк написані книги європейськими мовами, а записи виконуваних нею арій давно увійшли до золотого надбання Європи. Є всього чотири відомих сопрано минулого століття і один з них – Віоріка Урсуляк.

При кожній нагоді вона приїздила в Чернівці і давала тут свої знамениті концерти. 5 січня 1920 року виступала у Чернівцях з великим концертом. А вже в наступному, 1921 році, мала тур по багатьох містах Румунії і знову відвідала місто свого дитинства і дала концерт в приміщенні Чернівецької філармонії. Все життя мріяла повернутись на рідну зелену Буковину, але побоюючись каральної сталінської машини, так цього й не насмілилась зробити.

Віоріка Урсуляк – донька трьох народів – румунського, австрійського та українського, адже народилася вона у румунській родині, виросла на українській землі, а своє найвище професійне визнання здобула в Австрії та Німеччині.

Як це часто буває, в Україні ім’я Віоріки Урсуляк маловідоме в суспільстві.

В рідних Чернівцях її постать вшановано меморіальною дошкою на батьківському будинку за адресою вул. Шевченка, 75, в якому пройшли її дитячі та юнацькі роки.

«У цьому будинку провела свої дитячі та юнацькі роки всесвітньо відома оперна співачка Віоріка Урсуляк (1894-1985)».

Надпис виконано українською та німецькою мовами.

Життєве кредо Віоріки  Урсуляк  впродовж всього життя  було – ДЛЯ ЛЮДЕЙ. Вона його сповідувала до останнього подиху.

Джерела:

Фото з відкритих інтернет джерел