Роман Джулії Беррі “Уся правда в мені”

Роман авторства Джулії Беррі “Уся правда в мені” з моменту своєї публікації у 2009 році встиг здобути заслужену популярність та схвалення критиків. У 2023 році “Видавництво РМ” переклало та видало цю книгу, тож тепер читач може ознайомитися з нею українською. Чому її вважають чи не найкращою в жанрі підліткової (young-adult) літератури розглянемо сьогодні у новій статті.  

Беррі Джулія. Уся правда в мені : роман / Джулія Беррі; пер. з англ. Марія Головко. – Київ : ВИДАВНИЦТВО РМ, 2023. – 288 с. – (Серія “Суперроман”). 

Події роману розгортаються на станції Розвелл. Це маленьке містечко, яке чотири роки тому спіткала страшна трагедія: зникло дві дівчинки, найкращі подружки, після чого одну з них більше ніхто не бачив, а інша повернулася травмованою та, як всі гадали, німою. Вже два роки Джудіт веде життя мовчазного привида, від якого відвернулися рідні та друзі. 

Авторка торкається табуйованої теми насилля та страху про нього розповісти іншим. Цьому сприяє і атмосфера замкнутого простору роману, адже життя на околиці міста, де всі все про всіх знають, абсолютно не позначене інклюзивністю та прийняттям, про яке ми так багато говоримо зараз. Мешканці вважають, що вона проклята, а мати заборонила спілкуватися із кимось, щоб хоч таким чином бути прийнятою в суспільстві. 

Оригінальним тут є і стиль оповіді, адже більшість думок героїні спрямовані до хлопця, який був її другом ще з дитинства. Хоч вона і боїться зізнатися собі у цьому через людський осуд, вона впевнена, що тільки його може по-справжньому покохати. Лукас, як і вона, пережив багато трагедій у дитинстві, став сиротою, тому саме він може її зрозуміти та прийняти такою, якою вона є зараз, хоч шлях до розуміння цього був довгим. 

“Ти сумуєш  за мамою. Втративши матір, ти за одненьку ніч подорослішав, і відтоді зморшки вже не сходили з твого чола. Але дехто сприйняв її втечу ще гірше, і він завдав тобі ще більше горя. [...] Твій батько загинув, – так прийнято вважати в місті, – а з його праху народився мій поневолювач. Двоє чоловіків, зовсім різні, чужі один одному”

Джулія Беррі настільки тонко вибудовує незримий діалог між Джудіт та Лукасом, що їхні стосунки здаються настільки ж природніми, як це може бути тільки в реальному житті. Вони поступово розповідають одне одному правду про жахіття, які спіткали їх за ці роки, разом долають труднощі, нехай це відбувається і не без конфліктів, непорозумінь та незручних моментів, адже вони ще зовсім юні.

Іншою наскрізною темою роману є те, наскільки важливим є сприйняття інакшості у спробі людини прийняти себе після пережитого горя. Здавалось би, що може поєднати дівчину, яка закохана в хлопця та ту, що заручилася із ним, коли Джудіт всі вже вважали мертвою? Тут Джулія Беррі порушує питання того, що дівчат однаково засуджує суспільство – Джудіт за злочин, який вона не може заперечити, а Марію за те, що та пішла від нареченого до хлопця, котрого справді кохала, побачивши небезпеку втратити його після серйозного поранення. Їхня дружба, яка спочатку відновлюється завдяки на перший погляд непомітним дрібницям: пропозиції хліба з маслом та повидлом, незграбно вимовленим першим простеньким складам, згодом стає помітною все краще і краще завдяки практиці та щирим розмовам. 

“Одна подруга. Невже в мене і справді з’явилася подруга? Це, може і невелике соціальне коло, але для мене одна подруга – безцінний скарб. Я не можу придумати жодної логічної причини, чому вона обрала саме мене, але не сумніваюся в її щирості. [...] Може, річ радше в тім, що їй багато до чого байдуже. Мій відрізаний язик, схоже, її не бентежить, і вона вперто не звертає уваги на те, що про мене думають інші”

Постійна напруга та тривога головної героїні після повернення додому підсилюється і тим, що станції Розвелл загрожує небезпека. Лише Джудіт знає, де розташований сховок з артилерійськими припасами, що можуть врятувати мешканців від загибелі, та для цього їй доведеться повернутися до місця, з яким назавжди пов’язані спогади про травму та смерть подруги. Вона потайки допомагає під час битви з чужинцями, проте замість стати героями, на Джудіт та Лукаса накидують сотню пліток та наклепів про змову зі зрадником та вбивцею, які не так вже й легко спростувати. Тож їй доведеться зробити критичний вибір – мовчати чи говорити, щоб вберегти себе та бути щасливою. 

“Я говоритиму, хоча моя мова й грубувата. Я промовлятиму слова, яких так довго була позбавлена, і не вибачатимуся за те, як вони звучать. Мої слухачі почують те, що хочуть почути” 

Про те, чи вдалося їй побороти страх, переконати інших та знайти щастя зі своїм коханим дізнавайтеся більше, взявши книгу в Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського. 

Підготувала Теленько Катерина