(Чар)івний світ роману Анни Ковальової "Smartчари"

Ковальова Анна. Smartчари : гумористичне фентезі / Анна Ковальова. – Чернівці : Книги – XXI, 2024. – 432 с. 

З перших же сторінок книга зацікавлює нас визначенням жанру. Це “Гумористичне фентезі”. На обкладинці також бачимо інтригуючий заголовок – Перше фентезі про українське IT. Ви спочатку дивуєтесь, можливо, недовірливо читаєте перші декілька розділів і… О диво! Це справді так. 

Нас зустрічає вибудований світ чарів, їхніх тестувальників та середньовічно-сучасний сетинг з різноманітними типажами героїв, які попри віддаленість в часі здаються шалено схожими на свої прототипи. Та все це ще й з додаванням влучної іронії та сатири на реалії нашого часу. Справді, це ще й ідеальне чтиво на осінь, адже тут є все, що ми так любимо у цей період: чари в казанках, вампіри, зіллєвари та…коти. Тож, якщо я вас досі не переконала в тому, що вам просто необхідна така книга як поціновувачу жанру, зануримося в цю історію дещо детальніше. 

Авторка поступово знайомить нас зі співробітниками чарописних контор, творцями світу чарів. Ними з дитинства мріють стати чи не всі підлітки, адже професія вважається надзвичайно престижною та високооплачуваною. Люди звикли до комфорту, який дає магія, а можливості покращення життя просто безмежні. Для наполегливої людини в цій сфері робота завжди знайдеться. Тому, так, чарописців тут доволі багато. Що характерно, ними можуть стати лише звичайні люди, а не ті, кого ми бачили з вами в телепередачах на зразок “Битви екстрасенсів”. Оскільки мені не хочеться перетворювати цю рецензію в список звичних та не дуже імен, який бачить у себе на екрані, чи то пак чардзеркалі, HR кожного дня, спробую коротко охарактеризувати фірми, що їх назви ми побачимо на сторінках роману ще не раз:

*Чаромізки” – акули бізнесу, справжні гравці ринку із сотнями акцій і, звісно ж, директором, що зміг вижити в сім’ї вампірів; “Зелені рішення” – проста за своєю суттю компанія, де робітники – від білоручки Миколи до авантюристки Агати створюють чари для полегшення праці фермерів; Кав’ярня з яскравими та запашними чарами для тістечок. Ні, smm-ник у них дійсно феє(ричний). Словом, спектр послуг та різноманіття їх “видавців” необмежений. Тут і лідери, що дають початківцям непосильні за складністю та термінами виконання завдання, і міжособиста конкуренція, і, так би мовити, канонічні події: хтось намагається законсервувати медуз для зілля і при цьому не померти на робочому місці, а хтось йде на будь-які хитрощі, щоб не виказати, що через кількаденну тусню їм не вдалося вкластися в дедлайни. Ні, справжні дедлайни. 

Справа в тому, що одного “прекрасного” дня цей впорядкований та “чарівний” світ починає руйнуватися. Чари та чардзеркала раптом відмовляються працювати. Ні, ви уявіть, що по всьому світу у людей на екранах комп’ютерів з’являється те, що ми зараз називаємо “синім екраном смерті”, а ваш телефон раптом довго-довго “висить”, а з часом зображення на ньому завмирає зовсім. Паніка, стрес, депресія…Загалом, доведеться пережити всі стадії прийняття горя і навчитися жити скромно, без переваг. Тобто, як звичайні люди з минулого: без швидких засобів пересування, зв’язку, доставки їжі та надійного захисту помешкання. 

“Так повелося, що більшість чарописців вірили в поступ. Бо як же інакше може дивитися на світ той, хто без кінця вигадує нові й нові способи, щоби його підкорити і змінити? Складніші, більш точні чари були не чим іншим, як даниною поступу. І все, що створювалося, мусило неодмінно бути кращим за свої попередні версії”

“«Темні часи» – так вже встигли назвати наше сьогодення деякі сучасні мислителі. Буцімто занепад чарописання спричинили наше сходження у безодню, у повне Ніщо. Та чи так це насправді?” 

Хоч з одного боку вони отримали можливість навчитися жити по-новому, у реальності, де немає жорсткого розподілу професій і навіть леприкони змогли знайти нове призначення, бо зберегли в собі частинки хаотичної магії, та попри позитивне мислення більшість постійних працівників все ж таки втратила роботу, що була сенсом їхнього життя. За короткий термін про збій у роботі чарів повідомили сотні компаній. Про маленькі “Зелені рішення” в Либедові у цьому вирі подій давно б забули, якби не одне “але” – у них все працювало як і повинно було. 

Це водночас стало їхнім даром та прокляттям. Напруга буквально відчувається крізь сторінки, адже всім працівникам доводиться понаднормово працювати з новими формулами (кодами), яких вони ніколи раніше не писали, до втрати свідомості та здорового глузду варити зілля, щоб зберегти репутацію нових “володарів” ринку. Нечуваний успіх оголив безліч проблем. До того ж ще й цей директор “Чаромізків” Клаус Шульц зі своєю манією величі, постійними підозрами компанії у змові через прагнення слави та абсолютно аморальними методами комунікації. Поруч – гора із тонною писаних скарг, прохань, доручень, замовлень, погроз, надісланих феями, леприконами та гномами і ризик задля власної безпеки назавжди залишитися на роботі. Ні, довго вони так не протримаються:

“Геник роздумував, як же все, що відбувається зараз, подібне до війни, справжньої – із жертвами та жорстокістю. На мить Луї, який стояв посеред кімнати, розповідаючи про свої небезпечні пригоди, нагадав йому ветерана”. 

Пам’ятаєте нашого початківця з медузами? Це Малюк. Сміливий Малюк. Ні, ніхто і не каже, що новачки несміливі, але, погодьмося, мало хто з них наважиться кинути виклик чистому Хаосу. І ні, я не про вашого вахтера в офісі. Так ось. Він у нас тут головний. Так, той самий неповороткий підліток з перших сторінок. Це він вирішив, що може все змінити і повернути світ до нормальності. Ось така наївна, по-своєму мила мрія стати для всіх героєм і довести, що ти не просиджував штани в школі. Результат його дій, що правда, бажає кращого. 

“Малюк тримався руками за голову. Думка про те, що через нього страждає все місто, не давала спокою. Як він міг? Хіба він не мав усіх урятувати? Найбільше зараз Малюкові хотілося зникнути, вирити собі яму в саду й закрити вхід до неї землею.”

А про те, чому усе пішло шкереберть і як йому все ж таки вдалося об’єднати всіх довкола боротьби Порядку і Хаосу, дізнавайтеся, взявши книгу в Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського.

Анна Ковальова – українська письменниця у жанрі фентезі, контент-райтерка. Пише твори для дітей та дорослих. Народилася в м. Бориспіль, але вже багато років живе у Києві. Вивчала історію філософії в Києво-Могилянській академії, працювала ґейм-дизайнеркою. З 2017 року Анна працює контент-райтеркою, пише технічні статті для провідних українських IT-компаній. У 2022 вийшла перша книжка авторки – дитяча повість «Лілея і зоряний театр» (видавництво «Парасоля»).

Підготувала Катерина Теленько