Елегантний дарунок чернівчанам

Красивий та елегантний подарунок отримали чернівчани та гості нашого міста до свого храмового Дня міста на вулиці Олександра Доброго – майстри зняли риштування і перед нами у всій свої вишуканій красі пастельних відтінків постала сецесійна кам’яниця під № 5 на чотири поверхи. Подарунок цей зробили самі мешканці будинку. Насамперед для себе, але й для всіх нас, хто зазвичай швиденько проходить поруч у справах. В час поки ламаються списи і всі нарікають насамперед на владу, що в нас дуже багато будинків, які є гордістю чернівчан, архітектурними пам’ятками місцевого або всеукраїнського значення, мають вже дуже стомлений вигляд…В даному випадку, очевидно таки досить заможні мешканці будинку домовились, знайшли кошти, виготовили паспорт будівлі і за короткий термін перед нами постав цей надзвичайно елегантний відреставрований будинок. 
 
Залишається тільки додати, що не тільки люди, але й будинки мають щасливу долю. Цій будівлі направду пощастило. Як свідчить дата на фасаді, розміщена в сандрику над вікном другого поверху, він збудований в 1912 році – тобто на самому завершенні «золотої доби» в Чернівцях, коли впродовж десятиліття початку ХХ століття в нашому місті були збудовані найбільш гарні, стильні і дорогі споруди. Власником її був міський архітектор Моріц Еллінґ (Elling Moritz, Stadtbaumeister). Очевидно, це був чоловік також не бідний, як свідчить енциклопедичне видання «Звід пам’яток історії та культури України. Чернівецька область», саме під його керівництвом зводився вокзал у Чернівцях, збудований у 1907–1909 роках в сецесійному стилі: 
 
«Будівництвом вокзалу керував чернівецький архітектор Моріц Еллінґ. Незвично довгий фасад диктував необхідність гідного заповнення. З цією метою дуже вдало було використано архітектурні елементи: куполи, вежі, скульптурні композиції художнього ліплення. Фірма Бонді з Праги виготовила і змонтувала конструкції даху паровозного депо. За своєю загальною концепцією залізничний вокзал м. Чернівці належить до традиції великих вокзалів другої половини 19 ст.». Він був відкритий у 1910 році, замінив старий залізничний вокзал і до сьогодні залишається одним з найрозкішніших вокзалів Європи в стилі модерн.

Як свідчить джерело, архітектор-будівельник також мав стосунок до будівництва Єврейського народного дому: «Фірми Германа Вендера, Моріца Еллінґа та Карла Майєра виготовили покрівлю та провели центральне опалення».

Звісно, що цей архітектор звів в нашому місті ще чимало інших споруд, що заслуговує на окреме дослідження фахівців, до того ж справи з його діяльності в Чернівцях знаходяться  в Державному архіві Чернівецької області.

Моріц Еллінґ був таки чоловіком з достатком, адже вартість самого будинку точно була немаленька, та й розташований будинок зовсім поруч з найгоноровішою та найдорожчою вулицею Чернівців – вулицею Ольги Кобилянської (Геренгассе) і земля також була тут дорога.

Ця невеличка вулиця Олександра Доброго, до якої ми так звикли, виявляється виникла тільки трішки більше як сто років тому. Вона з’явилася на мапі міста в 1909 році, мала дуже красиву назву Квіткова алея (Blumengasse) і тоді на ній стояв всього один будинок, в якому мешкав Чиновник державного банку Еліас Біндер. А вже до 1914 року на вулиці було зведено 11 будинків і вона була названа на честь першого президента Буковинської палати адвокатів доктора Рота (Dr. Rothgasse).

От саме в цей короткий період щільної забудови вулиці архітектор Моріц Еллінґ елегантно вписав цю модерну споруду. Він проживав в цьому будинку з родиною на другому поверсі. Це був прибутковий будинок, досить великих розмірів – він простягнувся в глибину подвір’я. І розрахований також був на людей з достатком. Як свідчать адресні книги, тут винаймали помешкання в основному адвокати, підприємці, продавці.

Цілком очевидно, що в такому вигідному місці перший поверх винаймали офіси. Так, тут пан Вайденфельд винаймав приміщення під доволі прибуткову справу – «Офіс реклами та афіші», поруч були й інші рекламні офіси та агентства. Також винаймав офіс керуючий директор кампанії «Singer». В такому престижному місці працював перукарський салон пані Ліпи Грюнберг (Grünbergipa), співвласниці цього будинку.

В міжвоєнний період цей будинок в основному функціонував як прибутковий і тут винаймали житло юристи, чиновники, підприємці, комерсанти.

Отже, напередодні Дня міста, хочемо закцентувати увагу небайдужих чернівчан насамперед, коли будуть пробігати повз цей будинок, трішки стишити ходу, помилуватись ще чистими лініями віденської сецесії, делікатними сандриками над вікнами, пілястрами, які роблять фасад ще більш струнким, ажурним мистецтвом кованих решіток на балконах та встигнути «прочитати» всі елементи на фасаді, поки він ще ідеально чистий…

Підготувала Леся Щербанюк