25-10-2024

«Він знайомив європейського читача з українською літературою».

Ми вже звикли останніми роками, що з’являється багато книг про Чернівці і чернівецьких авторів, які були написані і видані німецькою мовою. А тепер перекладені з німецької в основному стараннями професора Петра Рихла. Хоча, звісно, над поверненням духовної спадщини працюють і інші перекладачі. Невтомні краєзнавці, коли знаходять видання на електронних ресурсах про рідне місто, то також намагаються згадати про ті скарби хоча би за допомогою автоперекладача. А от таких прикладів, щоб українську літературу і буковинських авторів зокрема, перекладали на інші мови, аби про нас світ знав не тільки за війною, а й за тим, що ми освічена і талановита нація, то таки направду наразі доволі мало….

Одним із таких небагатьох авторів був звісно ж чернівчанин Артур-Маріан Бош. Він народився 24 жовтня 1884 року в нашому місті в родині інженера. Батько помер в молодому віці і хлопчик залишився з мамою Кароліною, як свідчать адресні книги, вдові по інженеру (ingenieurswitwe). Спочатку вони проживали по вулиці Турецькій, 18. Очевидно, що батько залишив певні заощадження і мама намагалася вивести свого здібного до науки хлопчика в люди. Спочатку Артур-Маріан навчався в найпрестижнішій Першій цісарсько-королівській гімназії (нині ліцей № 22 ім. А. Кохановського по вулиці М. Емінеску). По її закінченню юнак навчався на природничому факультеті Чернівецького університету. Нагадаємо, що і гімназія і університет тоді були платними.

Згодом родина переселилася на вулицю Siebendurgerstrabe, 43 (нині Головна, 117). Очевидно, мама відійшла у вічність тут, бо в 1909 вона ще проживала за згаданою адресою, а вже в наступному переписі за 1914 рік зазначено, що за цією адресою проживав тільки Бош Артур-Маріан як суплент, тобто помічник вчителя. Очевидно, він успішно здав екзамени на звання вчителя, бо як свідчать біографічні дані, пізніше працював вчителем природничих наук в тій же німецькомовній гімназії. То було дуже непросто, адже до вчителів був високий рівень вимог.

А ми вкотре можемо потвердити на прикладі Артура-Маріана Боша, що чернівчани підростали і виховувались на добрій європейській літературі та великій кількості вартісної періодики. Будучи молодим юнаком, він брав активну участь у роботі німецьких культурно-освітніх товариств, був членом комітету Німецької християнської спілки на Буковині. Багато молодих чернівчан мали потребу писати поезію, дописувати в місцеві часописи. Тому то й Артур-Маріан Бош окрім основної праці друкувався в буковинських періодичних виданнях. Виступав з ліричними віршами в чернівецьких газетах і календарях німецькою мовою.

Літературознавці відкрили його поезії на сторінках «Щоденної газети» («Tageszeitung») та «Німецького календаря для Буковини» («Deutscher Kalender fur die Bukowina»); «(«Букові листки: Альманах німецьких літературних устремлінь у Буковині» («Buchenblätte: Jahrbuch für deutsche Literaturbestrebungen in der Bukowina»), які друкувались в міжвоєнний період, впродовж 1920-1932 років. Пізніше були передруковані його поезії в збірнику «Німецькомовна поезія Буковини» («Bukowiner deutsches Dichterbuch», Штуттґарт, 1939) у розділі «Буковинські сучасні письменники» ( «Bukowiner Schrifttum der Yegenwart»).

В той же час він перекладав на німецьку поезії Михая Емінеску, зокрема поезії «Чому не йдеш?», «Зоря» та інші. Очевидно, на сторінках як місцевої, так і віденської преси в міжвоєнний період ретельні дослідники можуть знайти ще нові поезії та переклади авторства Артура-Маріана Боша.

Він назавжди залишив по собі добру пам'ять насамперед як перекладач. Що цікаво, саме як перекладач творів Тараса Шевченка на німецьку мову. Перші його переклади творів Шевченка з’явилися в 1913 році. Зараз вже важко сказати під чиїм впливом він взявся перекладати твори українського Кобзаря, але про те, що він це робив дуже ретельно і професійно свідчить хоча б той факт, що всі без винятку публікації та енциклопедичні видання не обходять увагою переклади Артура Маріана Боша. Це було напередодні 100 ювілею Тараса Шевченка і вся українська спільнота і не тільки, готувалася відзначити достойно цей ювілей. Аби наблизити творчість українського поета до європейського читача, потрібно було перекласти його твори німецькою, яка на той час була найбільш поширена.

Так, перші переклади з’явилися в ювілейному шевченківському номері № 3-4 за 1914 рік віденського журналу «Український огляд» («Ukrainische Rundschau»). Серед них «Вітер з гаєм розмовляє», «Лілея», «Іван Підкова», «Ой крикнули сірії гуси», «Хустина», «У тієї Катерини», «Заповіт», п’ять фрагментів з поеми «Сон» – «У всякого своя доля» та інші твори.

В тому ж році у Відні вийшов окремим виданням збірник під назвою «Тарас Шевченко – найбільший поет України». В ньому Артур Маріан Бош опублікував дев’ять перекладів творів Т. Шевченка, серед яких – «Заповіт», «Іван Підкова», «Лілея», «Якби ви знали, паничі», «Хустина».

Маючи такий поважний доробок, Артур-Маріан Бош взяв найактивнішу участь у відзначенні 100-річчя з Дня народження Тараса Шевченка у Відні.

Деякі з перекладів Боша передруковано у книжці німецькою мовою «Вибрані вірші» Тараса Шевченка, що вийшла друком у 1939 році у Києві. Згодом окремі з цих перекладів були передруковані в інших виданнях творів Тараса Шевченка. Серед них: «Тарас Шевченко. Шевченко в чужих мовах» (т. 15, Варшава, 1938); («Тарас Шевченко: Вибрані вірші» («Taras Schewtschenko: Ausgewählte Gedichte», К., 1939); «Тарас Шевченко: Поеми. Поезії. Вірші» («Taras Shevchenko: Poems. Poesiés. Gedichte», Мюнхен, 1961); «Тарас Шевченко: Його життя і творчість» («Taras Ševčenko: Sein Leben und sein Werk», Вісбаден, 1965).

Отже, всі видання, в яких ведеться мова про переклад творів Кобзаря на німецьку мову, не обходять увагою переклад чернівчанина. До того ж оцінюють його переклади на дуже високому рівні. Ось яку оцінку його перекладам подає науковиця Ярослава Погребенник в 1 томі шевченківської енциклопедії яку підготували НАН України та Інститут літератури ім. Т. Шевченка в 2012 до 200-го ювілею з Дня народження українського поета:

«Переклади Боша передають сутність поезії Шевченка, її ідейне багатство, образність, емоційність та загальне звучання оригіналу. Він вдало поєднує точність з художністю, прагне зберегти поетичність мови Шевченка. Праця Боша є цікавим і помітним явищем історії перекладання Шевченка німецькою мовою»/

Заради справедливості варто сказати, що саме на Буковині з’явився перший переклад деяких Шевченкових творів на німецьку мову австрійського літературознавця, поета і перекладача Йо́ганна Ґе́орґа Обріста у 1870 році. Пізніше пepęкладали йoгo поезії буковинці Cepгій Шпойнаровський та Олександр Попович. Та серед всіх цих перекладів справді гарними та майстерними вважаються саме переклади Артура Боша.

В роки Другої світової війни, впродовж 1941–1944 років Артур Бош проживав в Австрії, де викладав у гімназіях природознавчі дисципліни і навіть був шкільним інспектором Австрії.

Після війни він перебрався в німецьке містечко Штутґарт, де проживав до кінця життя. Тут же знайшов і вічний спочинок 26 грудня 1953 року.

Очевидно, він не випадково вибрав для себе це чарівне місто, розташоване на південному заході Німеччини. Воно є столицею федеральної землі Баден-Вюртемберг. Місто вражає своєю унікальною архітектурою, в якому збережені старовинні будівлі, величні церкви та елегантні житлові будинки, що створюють атмосферу історичної величі та затишку. І десь трішки воно все ж нагадувало рідні Чернівці…

Підготувала Леся Щербанюк