Такою чернівчанкою є і Анна Поповчук – багаторічна радіожурналістка, редактор і ведуча культурно-мистецьких та науково-просвітницьких передач Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії та радіостанції «Буковина», лауреатка всеукраїнських та міжнародних конкурсів, володарка низки премій та відзнак професійної майстерності, громадська активістка, упорядниця художніх видань, член Національної спілки журналістів України. І до того ж поетка, надзвичайно мила і тендітна пані.
Так склались життєві обставини, що в 2012 році вона видала збірку віршів «Бо – люблю», якою вишукано вклонилась Чернівцям і всім хто її знав та любив, і поїхала за океан. Там вона продовжила займатися своєю улюбленою справою, мистецтвом, та уважно спостерігати за життям рідних Чернівців, їхніх мешканців та України загалом.
У паралельнім трафіку спинись.
От лиш назад, благаю, не дивись!
Бувати зрідка в рідних Чернівцях…
Жаль застигає у твоїх очах…
Гуляти скверами і площами, де брук
Серцевим ритмом луниться: «тук-тук»
Поезії Анни Поповчук з’являлися на сторінках всеукраїнських та закордонних літературно-мистецьких газет, журналів та альманахів «Франкова нива», «Золота Пектораль», «Німчич», «Ukrainian people» (м. Чикаґо, США), «Наш Голос» (м. Бухарест, Румунія), «Українська літературна газета» (часопис НСПУ, м. Київ, Україна), «Бористен-Borysten» (м. Дніпро), «Вільна Думка» («Free Thought», м. Перт, Австралія), «Гомін України» («Ukrainian Echo», м. Торонто, Онтаріо, Канада), «Сурма» (м. Чикаґо, США), «Українське Слово» (м. Чикаґо, США) та на різних інтернет-порталах, таких як «Буквоїд», «ЛітАкцент», «Порт-Фоліо», «Майдан», «Експеримент» та інших медіа-ресурсах.
З під її пера вийшли поезії про світ, який її оточує, людей в ньому, про духовні пошуки і,звісно ж, – про такі світлі почуття, як любов до рідних та чуттєве жіноче кохання.
…І тільки Богові відомо,
об чім сумує ця душа:
Шаленій відстані від дому,
чи – що в кишені – ні гроша.
А, може, що – тримає квітку
надій та віри осяйну,
і перетворить на лебідку
опівночі, коли усі поснуть.
Трамваї, діти, ринки, площі…
Сабвеїв станції, метро…
У казанкові – каша. Горщик…
Менашка… В каві молоко…
Чи на вустах…
Молитва в храмі…
Прадавнє Світло, вічне Зло…
Є найрідніший усміх – мамин.
І те, що буде чи… було…
Як людина вразлива, з тонким, емоційним відчуттям світу вона відгукується на всі ті гіркі події, які відбуваються в Україні з 2014 року, поетичними рядками. Анна Поповчук учасниця першої антології Майданівської поезії «Небесна Сотня», авторка ідеї, співавторка та упорядниця англомовної антології віршів про війну та сучасні реалії України «Голоси війни і надії», яка вийшла в 2024 році у львівському видавництві «Сполом».
Як вона сама розповідала про цей проект: «Ідея такої унікальної в своєму роді антології виникла щойно після повномасштабного вторгнення російської федерації. Мені хотілося донести слово про біль, страждання та непоправні втрати України і її громадян у цій страшній, нічим не підкріпленій, і не виправданій війні у 21 сторіччі, універсальною мовою до якомога більшої авдиторії поза межами нашої країни. Понад рік я працювала над збором матеріалу. Звернулася до колег-літераторів, написала про це в соціальних мережах. Наша книга – стовідсотково волонтерський і водночас доброчинний проєкт, адже кошти, отримані від продажу цієї збірки, спрямуємо на закриття точкових потреб Збройних Сил України, а також – на допомогу постраждалим внаслідок війни українцям. З великими зусиллями і плином часу мені таки благословенним чином вдалося знайти, зібрати та віртуально обʼєднати волонтерів з різних куточків України та світу. Почула мій клич та виявила бажання долучитися до допомоги Україні посередництвом поетичного слова й одна молода небайдужа літераторка з дружньої нам Литви, якій дуже болить реалії і доля українців і України в цій бойні».
Це – волонтерський проєкт створений задля підтримки та фіксації трагічних воєнних подій і геноциду, що нині відбувається в нашій країні. До збірки увійшли 50 віршів в перекладі англійською мовою 25-ти поеток та поетів з усіх куточків України та Литви. Тут є вже знайомі нам та знакові імена таких буковинців, як Павло Вишебаба (поет, воїн ЗСУ), Лідія Анциперова (поетеса, очільниця інклюзивного центру в м. Чернівці), Сергій Скальд (полеглий воїн, поет з Чернівців), Наталія Ненашева (поетеса, перекладачка, волонтерка), Оксана Філіпчук (поетеса, педагог), Уляна Шарпе (поетеса), Юлія Косівчук (художниця, поетеса, бард, активістка з Чернівців), Оксана Лущевська, (дитяча письменниця), Надія і Марія Сальва (мати і донька-біженки), Олена Карпенко (поетеса, композитор, виконавиця пісень), Соломія Мардарович (поетеса, актриса), Раса Янускайте (поетеса, Литва) та інші.
У передмові до книги сказано: «Це – голоси надії професійних літераторів та аматорів, дитини і пенсіонера, матері і полеглого воїна-захисника, живого воїна… І кожна чи кожний з них – батьки і діти, чоловіки та дружини, цивільні та військові, волонтери, котрі розповідають свою історію болю, туги, тривоги, відчаю та – любови. Ці поезії – унікальна поетична правда, свідчення очевидців, це чиста еманація почуттів, прозора сльоза, що перетворюється на сталь і силу, та сповнює вірою і надією».
Ця унікальна антологія вийшла стараннями режисера Сергія Архипчука, письменниці, журналістки Марії Микицей, перекладачок видання Анни Галас, Ольги Карабин, Орисі Прокопович, Наталії Ненашевої, художниці Тетяни Гущиної, дизайнера Юрія Венглюка та директора видавництва «Сполом» Олега Дуки…
А оскільки сьогодні Всесвітній день поезії, представляємо нашим читачам вірші Анни Поповчук і бажаємо їй творчого натхнення, виходу нових поетичних збірок, відгуків щирих шанувальників високого Слова та світлих і життєствердних подій…
Вже й дива нам занадто малі.
А без них ми – немов кораблі,
Що мандрують з пробитим дном.
Та дістатися дому дано.
Трохи далі, з курсом на схід,
Рідний сонях нам шле привіт.
А комусь дуже все одно
Що там завтра покажуть в кіно…
…
Ми живемо в житті без чудес.
Чи ж давно наш Месія воскрес?
***
Вуста мої тепер в температурі. —
Не знала я що можуть так поети:
Залишити себе в літературі,
А Всесвіт – поділити на комети,
І душу як віконечко відкрити, –
Дверцята прочинити там, де терпко…
Перга бджоли… малі кумедні діти…
Я у своїй поезії відверта
Підготувала Леся Щербанюк
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
