21-08-2026

Уламки мови

Сьогодні, 21 серпня, у світі відзначають День поета. Ми вже неодноразово писали про те, наскільки ближчою стала для нас поезія з початком повномасштабного вторгнення. Саме вона дозволяла висловити емоції та біль, про які не наважувались говорити вголос, а особиста комунікація на деякий час кардинально змінилась: нескінченні телефонні розмови ні про що та голосові повідомлення скоротилися до простих “Як ти?” та “++”.

Особливо символічна ця дата напередодні Дня Державного Прапора та Дня Незалежності, бо ми живемо в реальності, коли митці, “ненароджені для війни” насправді народжуються на війні і віддають свій час та життя за свободу країни.

Мені, зізнаюся чесно, боляче читати їхню поезію зовсім не через тему смерті, її там може взагалі не бути, та ось: все ніби гаразд, аж раптом ви помічаєте на кількох сторінках єдиної виданої збірки вже не одне коло від сліз. Так дивно і лячно говорити про річниці смерті. Кожен із них повинен був прожити шалене творче життя, видати кілька невдалих збірок, повернутися з бестселером, збирати зали прихильників на фестивалях. З кожним днем глибшає розуміння, що це розстріляне відродження мого покоління, яке ми знову не встигаємо відгорювати, яке ворог нам знову не дає права осмислити.

Та вихід тільки один. Їхній голос продовжує звучати допоки ми говоримо про них. Саме на вірш Вікторії Амеліної ви натрапляєте ледь не щоразу, гортаючи стрічку соцмереж, намагаєтеся знайти хоч якісь точки опори після чергового масованого обстрілу, коли на ранок все ще стоїть густий дим від вибухів, а рятувальники тривожно підраховують втрати.

Повітряна тривога по всій країні

Так наче щоразу ведуть на розстріл

Усіх

А цілять лише в одного

Переважно в того, хто скраю

Сьогодні не ти, відбій

Підрахунки неточні, адже кожен медик, який працює в цей день так, ніби поруч із ним справді стоїть сам Бог, знає, що навіть підтримка свідомості пораненого і всі можливі методи порятунку можуть не зупинити невимовно безжальну статистику. Віка загинула після прямого влучання ракети 27 червня по Краматорську. Лікарі боролися за її життя 4 дні. Віка не писала віршів до повномасштабки. Віка була журналісткою, Віка документувала воєнні злочини, Віка вирішила видати збірку за кілька днів до своєї смерті. Вбивство Віки є воєнним злочином.

Цей вірш Максима Кривцова читачі також знають здебільшого з новин.

Моя голова котиться від посадки до посадки

як перекотиполе

чи м’яч

мої руки відірвані

проростуть фіалками навесні

мої ноги

розтягнуть собаки та коти

моя кров

вифарбує світ у новий червоний

Pantone людська кров

мої кістки

втягнуться в землю

утворять каркас

мій прострелений автомат

заржавіє

бідненький

мої змінні речі та екіпу

передадуть новобранцям

та скоріше б уже весна

щоб нарешті

розквітнути

фіалкою

Максим довго мріяв про публікацію збірки. Та сталося так, що збірку миттєво розкупили вже посмертно, після звістки про його загибель 7 січня 2024 року в Донецькій області. Максим був добровольцем, неймовірним поетом, а ще – любив котів.

Не можу читати його вірші, не уявляючи усміхненого хлопця, який так по абсурдному (перед)відчував смерть. І життя. І любов. І світло, яке, здавалося, не могла поглинути жодна безодня пітьми. Я не знаю чому, але кожного разу, коли беру її до рук, думаю: “Слухай, краще б вона і надалі погано продавалася, але ці вірші не були твоїми останніми. Ми втратили занадто багато до появи нового накладу. А ще, чуєш, навіть якщо нам судилося загубитися в цих безкінечних холодних степах, війна закінчиться, а поезія – ні”.

В пам’ять про Максима, Даніела Заюшкіна Vivienne Mort випустила пісню на вірш “Не ходи ти тут, не ходи”.

Сподіваємося зовсім скоро глядач також зможе побачити фільм “Я, Максим Кривцов” в режисурі Валерія Пузіка та Івана Яснія. В його основі понад 10 років архівів відеозаписів, особистих думок, кадрів друзів та побратимів.

Попри розпач, що часом надходить все більшими хвилями та безкінечні запитання до себе “Що б вони могли написати, якби у них було трохи більше часу серед нас?”, важливо розуміти, що ми мусимо зробити все можливе, щоб про них знали. А збірки ви можете взяти в Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського.

Кривцов Максим - "Далі". Вірші з бійниці : поезії. - 2-ге вид. - К. : Наш Формат, 2024. - 192 с. : іл.

Амеліна В. Свідчення : поезії. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2024. - 80 с. : іл.

Катерина Теленько

Завідувач сектору обслуговування

Про автора

Завідувач сектору обслуговування, книжкова блогерка