Напередодні фестивалю Meridian Czernowitz ХVII (4 – 6 вересня), на якому відбудеться презентація нового роману Артема Чеха “Ми тебе не чекали”, говоримо про книгу “Гра в перевдягання”
Артем Чех – український письменник і діючий військовий. Хоч він, як і багато авторів, не надто любить наголошувати на другому, “Гра в перевдягання” – друга збірка короткої документальної прози про російсько-українську війну.
Чех А. Гра в перевдягання [Текст] / Артем Чех. - Чернівці : Меридіан Черновіц, 2025. - 192 с.
Якщо "Точка нуль" (2017) доволі хаотична, як і 10 місяців служби у 2015-му, то “Гру в перевдягання” письменник розпочинає з розповіді про тривожне передчуття війни, що не покидало всіх ще за три місяці до 24 лютого, дня, що розламав реальність на “до” та “після”. Пише він і про власні панічні спроби заснути під перші протяжні звуки сирен, і усвідомлення, що війна все ж таки повернулася та гучно крокує десь зовсім поруч.
Автор часто зазначає, що вибір воювати – зовсім далекий від романтики навіть на побутовому рівні. У перші дні вторгнення, багатьом довелося раптово і швидко змінити повсякденне життя, звички та розмірений ритм на громіздкі рюкзаки, тимчасові домівки із безліччю незнайомців, передислокування, безсоння вдень та вночі та зрештою втому і страх.
“Гадаю, більшість із тих, хто щойно потрапив до війська, у перші тижні прокидалися з подібними думками. Хто я, де я, і – о боже – якого чорта? Але до всього звикаєш, мозок синхронізується з обставинами, обставини стають звичними, а ти в потоці – це твоє нове життя”
Один із есеїв тут присвячений втраті відчуття часу, яке, думаю, знайоме нам усім. З початком повномасштабного вторгнення ми ніби живемо у прискореному темпі, коли кожен день здається початком нової абсурдної реальності, а життя до війни водночас стало таким далеким і недосяжним, що інколи починаєш сумніватись, яким воно було насправді.
Що важливо, тексти були написані у період з 2022-го по 2025 рік і Артем Чех щиро пише про депресивні стани, що переслідували його за цей час, втрату орієнтирів і роботу з психологом. Така оптику, без сумніву, руйнує усталені в медіа образи і наближає нас до розуміння, що військовим сьогодні потрібна не лише героїзація, а й базова людська емпатія та діалог із суспільством. Навіть назва пояснена через метафору того, як, цивільне Я людини ніби зникає під камуфляжем, коли вона приміряє на себе форму.
Без особливої поетичності Чех описує і життя письменника на війні, таке далеке від ідеалістичних фантазій про розкіш та просторий кабінет з видом на людську недосконалість за вікном:
“Який культурний продукт? Яке мистецтво? Про що говорити і писати, які слова знаходити для влучної образності, в чому шукати нові сенси, якого характеру сюжети вигадувати? Вижити б. А з сенсами розберемося потім. Якщо виживемо”
Та вдосталь у збірці і світлого ескапізму. Передовсім у світ музики. Він багато згадує про музику. Свою музику. Про колекції касет, що чекають затишного вечора вдома, про улюблені гурти та альбоми. Про те, як вона супроводжує його всюди, хоч довелося звикнути до звучання з телефона та потреби вдягати навушники. А ще про вино. Червоне каліфорнійське і брют.
Багато хто зараз боїться читати книги про війну. Та насправді “Гра в перевдягання” зовсім не про неї, а скоріше про людей, втому яких ми не помічаємо за своєю, емоції, яких прагнемо уникнути, слова, які не наважуємося сказати, інакше є ризик перестати триматися. Ми боїмося це почути, але нам треба це почути від військових:
“Можна я просто житиму у вільній країні, що перемогла зло, і більше ніколи не писатиму про війну? Можна, я писатиму про любов, якої в моєму серці залишилося так мало?
Можна я забуду про цю війну? Тягатиму залізо,списатиму романи, заливатимусь вином. І забуду про цю війну. Ніби не було її”
Щоб краще ознайомитись зі стилем Артема Чеха, ви також можете взяти в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського романи "Хто ти такий?" та "Пісня відкритого шляху".
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 сб, нд – вихідні
