Який він – Юрій Іздрик?
Сьогодні розглядаємо твори Юрія Іздрика (поезію і прозу) і книги про нього, інтерв’ю з ним.
Іздрик. Острів Крк та інші історії: повість, новели, автокоментар. / Передмова Юрія Андруховича – І.-Ф. : Лілея-НВ, 1998. – 120 с.
У повісті “Острів Крк” є ліричний герой, який згадує свою кохану дружину: “Чи пам’ятаєш ти, як все почалося? Чи думала ти про це? Звичайно, зручніше вважати, ніби це трапилося того спекотного дня, коли нас зіштовхнуло докупи двома зустрічними потоками, і коли ми несподівано для самих себе обійнялися посеред вулиці. Ми ще не були тоді чоловіком і жінкою, можливо тому нам так цікаво було годинами сидіти у відкритих літніх кафе, пити охолоджене вино і розмовляти”. Ця парочка розважалася тим, що викравши авто, їхала у якесь нове цікаве місце. Коротка фраза “бо все було добре того літа” містить натяк, що це не триватиме довго. На вечірці, де були філософи, письменники, художники, він знову побачив свою кохану, що стояла самотня біля вікна, але через якусь мить втратив її, і тоді: “лам до тебе, до твого волосся, до лінії плеча”, та так і не знайшов своєї половинки.
Розважалися вони ще й тим, що малювали на стінах пологових будинків магічні графіті, і кохана плакала, бо у неї не могло бути дітей.
Дівчина “мала будинок на одній із тих магічних вуличок, про існування котрих ніхто не здогадується, хоч вони й розташовані довкола центру близько найбільш людних магістралей. Старий будинок, що пережив, певно, з три імперії, він дістався тобі у спадок, і ти привела мене в нього ще тоді, влітку, або ж тоді, восени, або ще перед тим, весною”. А ще були у неї коти, яких пестив ліричний герой.
Що було далі, як розвивалися стосунки цієї парочки, ви дізнаєтесь, прочитавши повість Юрія Іздрика.
Оповідання “Коридор” – про статеві стосунки ліричного героя з двома сестричками – двадцятирічної і десяти-дванадцятирічної. Про нічні жахи і плавання по хаті у труні йдеться в новелі “Вода”. Про медсестру Анну, яку покохав герой, читайте в оповіданні “Війна”. Про батька, і пригоди, пов’язані з ним – наступне оповідання Юрія Іздрика.
У книзі подано розлогі автокоментарі, які допоможуть читачу розкрити усі незрозумілі фрази текстів письменника.
Іздрик. Таке / Іздрик. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2010. – 272 с.
Книга року ВВС–2009 – збірка малої прози Юрія Іздрика “Таке” – оповідання про людські стосунки, про добро і зло, про війну і мир.
Цікавим видається перший твір “Теорія брехні”, де автор намагається відповісти на питання: “Що змушує нас говорити правду?” і дає таку відповідь: “Не піднімаючи погляду, мляво мурмочучи під ніс, затинаючись… І що таке правда? Калічна сповідь сліпуватого паралітика? Сліпа калька підцензурного автора? Стенограма серця? Кардіограма думки?”
Дуже актуальною є думка про війну і того, хто її розпочав: “війна справді – улюблена розвага важких невиліковних ідіотів”. Автор витворює неологізм “тяжОлі”, яким окреслює людей, “з якими жити не просто важко, але й до ідіотизму весело”.
Деякі фрази Юрія Іздрика дивують, наприклад : “християнство – це недільна школа для дебілів”, “нема нічого аморальнішого за мораль”, “людина – це ж не корм для хом’ячків, чому ж ви, люди, позамикалися в клітках, де годують диких звірів?”.
Іздрик Юрій, Нестерович Євгенія. Summa. – Чернівці : Книги–ХХІ; Meridian Czernowitz, 2016. – 144 с.
Книга-діалог, який ведуть письменник Юрій Іздрик та журналістка Євгенія Нестерович. Про Бога, релігію, наркотики, алкоголь, любов, одним словом – про життя.
“Можна описувати світ – а можна описувати людину, і врешті-решт зрозуміти, що світ і людина -- це одне і те саме”.
Про два різновиди любові пише автор:
“Перша – це коли ти готовий повністю себе віддати людині, присвятити їй і т.д. Але за це взамін, звісно, потребуєш її всю, позбавляючи, практично, права на інтимне особисте життя, беручи під повний контроль всі можливі схеми”.
“Другий різновид любові, який мені пощастило пережити, – це коли ти любиш людину взагалі, неясно за що, і просто так, не зважаючи на те, що це суперечить твоїм естетичним принципам, переконанням, і тому що це взагалі не налазить ні на яку голову. Більше того, ти любиш цю людину не тільки з усім тим брудом, якого повно в кожній людині, а ще і з усією її свободою”.
Тут чимало фраз, які могли б стати афоризмами, наприклад: “людина – це хімкомбінат”, “Жінка – це інша раса”, “секс – це бєспрєдєл божий”, “життя – це не що інше, як повільне вмирання”.
У книзі є цікаві роздуми про театр (“Лицедійство – практично гріховне заняття. І з точки зору релігії це правильно – бо це насилля над власним identity – гра, приміряння чужих ролей, шизофренія, яка культивується”).
Яким постає тут Юрій Іздрик? Сам себе він окреслює трьома словами: ”Егоцентричний, артистичний інтелектуал”. З цим важко не погодитися.
Іздрик. Третій рай [Текст] : поезія / Іздрик. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. – 248 с.
Різні за своїми емоціями поетичні твори Юрія Іздрика, видані у збірці “Третій рай”.
Сумний настрій у вірші “Without all”:
безнадія – це не безвихідь
безнадія – це не приреченість
безнадія – це рівне дихання
і прості описові речення
це не те щоби тиха покора
і не відчай і не розпука
просто зустріч буде не скоро
просто довгою буде розлука…
Про сучасний світ автор пише:
світ влаштований дивно химерно страшно
знати як – наче бути жуком у мурашнику
краще ящик дивитися в капцях домашні
не виходячи з дому і з кола домашнього.
Відчутно у поезії письменника присмак війни:
то війна залишає по собі руїни – любов же випалює все
після неї вже якось ніхто і ніколи.. нізащо й нікуди..
та вернувшись з війни ти знімаєш натільний хрест
і чекаєш любові так як в дитинстві чекалося чуда.
Або в іншій поезії: сотворити молитву за дітей і солдатів…; чи ще в кількох творах: “ось вже крізь дім мій проходить лінія фронту”, “кажуть бог полюбляє війни”.
Дуже багато поезій про любов. Ось в одній із них читаємо: бо любов як і пристрасть буває густа і повільна..
Ще в одній Іздрик пише:
посаджу тебе на плечі
і підемо в глупу ніч
я люблю тебе до речі
бо любов – доречна річ,
а пізніше порівнює кохану з відьмою:
ти – така прекрасна відьма!
я люблю тебе за це…
З іронією автор додає:
я люблю тебе в онлайні
а в офлайні – ще не факт…
Найчастіше у поезії Юрія Іздрика зустрічається осінь: “осінь ще не дійшла”, “тільки змиє нас осінь як свіжий пейзаж акварельний”, “осінь лукава й жорстока як молодість”, та й про зиму: “змінить зима її – сніжна дитина”, є рядки і про літо: “холодно! холодно! холодно! холодно! / молить прощаючись літо невпинно”.
Це збірка інтимної лірики, де передаються різні настрої, почуття, прагнення двох закоханих. У назвах віршів автор часто використовує англійські слова.
Читаючи книгу, ми занурюємося у світ, витворений письменником, у його “третій рай”, де панує любов і взаєморозуміння, де закоханим комфортно і приємно перебувати. Ми ж вчимося любити і поважати свою другу половинку. Мова творів Юрія Іздрика колоритна, самобутня, барвиста, виразна. Поезія читається легко, надовго залишаючи слід у душі читача. У цій книзі письменник постає як тонкий лірик, він передає свої почуття суму через розлуку з коханою, передчуття швидкої втрати другої половинки, присутні тут філософські роздуми про смерть.
У книзі містяться фотографії, розмальованих Юрієм Іздриком, сірникових коробочок, що стали своєрідним хобі митця.
Іздрик Ю. Інший формат / Юрій Іздрик; Упорядник Тарас Прохасько. – І.-Ф. : Лілея - НВ, 2003. – 60 с.
У книзі подається інтерв’ю з Юрієм Іздриком, його погляд на літературу, захоплення музикою.
Тарас Прохасько упорядкував і записав інтерв’ю з Юрієм Іздриком. Найбільше Іздрика вразила смерть Соломії Павличко: “Це було настільки дико, неприродно, неправильно”. З великих поетів він називає Юрія Андруховича, Ігоря Римарука та Василя Герасим’юка. Із зарубіжної літератури називає Еріх-Марію Ремарка, Ернеста Гемінгвея, Кобо Абе, Джерома Девіда Селінджера, Хуліо Кортасара, Хорхе Луїса Борхеса, Франца Кафку та інших.
“В музиці і далі вважаю, що мої інтерпретації віршів Андруховича – найкращі з усіх спроб покласти його поезію на музику”.
Розповідається також 4 етапи видання журналу “Четвер”, непосильну роботу, яку тягне на своїх плечах письменник і редактор.
Митець зізнається, що не любить їздити на природу, йому не подобаються подорожі і чекання. Натомість дуже цікавиться кіномистецтвом (Стівена Спілберга, Альфреда Гічкока).
Книга для всіх тих, хто хоче більше довідатися про письменника.
Про автора
Бібліотекар, кандидат філологічних наук
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 сб, нд – вихідні
