Наш Лукаш

Книжкові подарунки читачам Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського бувають не тільки від письменників, не лише від видавців чи книголюбів, але також і від науковців. Доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки письменників України Елеонора Степанівна Соловей презентувала бібліотеці двохтомник «Наш Лукаш» та книгу О. Полянкера «Той, що перейшов ріку».

 Наш Лукаш / Упор. Череватенко Л. В. – К.: ВД “Києво-Могилянська академія”, 2009. – 640 с.

Я пам’ятник собі воздвиг,

 а ви собі як хочете.

                           М. Лукаш

2009 року видавничий дім Києво-Могилянської академії на честь перекладача, письменника та лексикографа Миколи Лукаша салютував першим із двох томів спогадів про нього.

 У книзі близько 200 статей – це спогади, інтерв’ю, виступи і промови на честь перекладача, есеї, листи та навіть кілька майже наукових досліджень. Багато з них, до речі, публікуються вперше.

 Як і можна було передбачити, строкате за змістом видання вийшло монотонним за своїм оформленням. Це, звісно, спробували виправити: до колонцифри та колонтитулу були додані скісні рисочки, що впиваються в текст сторінки, а самі сторінки задля розважальної асиметричності нумеровані попарно (35-36, 37-38). Може, в рясно ілюстрованих та альбомних виданнях воно й має сенс, але в цьому випадку вийшло як мінімум незручно.

Полянкер А. Той, що перейшов ріку. – К., 2008. –  382с.

 Олександр Полянкер - киянин, директор науково-технічного центру «Аеропласт» і син чудового єврейського письменника Григорія Полянкера.

 Після смерті Григорія Полянкера (він помер 21 жовтня 1998 року) ще жеврів в Україні живий вогник цієї проминущої єврейської Атлантиди. Ім'я йому було - 97-річний Йосиф Бург з Чернівців, але з його відходом канув у Лету «материк», про який слідом за Джоном Донном написав Олександр Полянкер.

Книга сина про батька зближує площини поколінь, на які покладає надію кожна національна література.