«У салонах меломанів».

Під такою назвою в читальній залі Муніципальної бібліотеки ім. А.Добрянського розгорнута виставка з нагоди 170-річчя від дня народження чеського і українського композитора, музичного діяча, скрипаля і педагога Адальберта (Войтеха) Гржімалі (Hrimaii, 30.VII 1842 – 15.VI 1908).

Народився знаменитий маестро в м. Пльзень (Чехія) в музичній  родині. Батько Войтех був органістом, сестри Марія і Анна стали співачками і музичними педагогами. Четверо братів теж успадкували батьків музичний талант. Ян Гржималі став скрипалем, композитором, диригентом, створив скрипкову школу в Московській консераторії, з якої вийшла блискуча плеяда знаменитих скрипалів. Брат Яромир став віолончелістом, а наймолодший Богуслав – скрипалем і диригентом, директором Хельсінського оперного театру.

Але найбільшу славу своїй родині приніс найстарший з братів Войтех (молодший) Гржималі, в біографії якого роки перебування в Чернівцях виявилися щасливими як у творчості, так і в особистому житті. 1861 року він закінчив Празьку консерваторію по класу скрипки в Моріца Мільднера. По її закінченні працював концертмейстером оперного оркестру в Роттердамі (Голландія), пізніше переїхав органістом в місто Ґетеборґ (Швеція), де крім оркестру опери, він працював органістом і, разом із Бедржихом Сметаною, давав публічні концерти. Згодом повернувся на батьківщину, де спочатку очолив симфонічний оркестр чеського Національного театру, потім був другим диригентом німецького театру в Празі.

І от, ставши вже таким відомим європейським музикантом, він отримує запрошення від скрипаля Леона Кофлера і 4 вересня 1874 року прибуває в Чернівці очолити керівництво «Товариства плекання музичного мистецтва на Буковині», тобто першу професійну музичну школу, якою він головував до 1896 року. Його приїзд став новою віхою для пробудження музичного життя в Чернівцях.

Адальберт Гржімалі виявився не тільки блискучим музикантом, а й дуже добрим організатором. За його участю було прискорено будівництво споруди, яку ми знаємо сьогодні як Чернівецьку обласну філармонію. У квітні 1876 року розпочалися земляні роботи, а вже в травні в урочистій обстановці закладено першу цеглину фундаменту будинку. На честь цієї події поет Ернст Рудольф Нойбауер написав вірша, а Гржімалі поклав його на музику. Цей твір під назвою «Хвала музиці» виконувався при закладанні фундаменту. У грудні 1877 року знову відбулося музичне свято – цього разу з нагоди закінчення будинку і передачі його в користування «Музичному товариству». Е. Нойбауер присвятив цій події свій віршований пролог, до якого А. Гржімалі написав музику. Крім того, він виконав на скрипці п’єси Ф. Шуберта, К. Вебера та інших класиків.

Роки проживання в Чернівцях виявилися дуже сприятливими і щасливими в долі Адальберта Гржималі. Він залишив глибокий слід в музичній культурі міста, пропрацювавши тут впродовж 34 років. Відкриття «Музичного товариства» безперечно стало осередком для мистецького життя нашого міста та Буковини. Урочистості, які відбувалися з нагоди 20-річчя, 25-річчя і 30-річчя діяльності товариства були підтвердженням того, що місто стала центром високої музичної культури. Чернівчанам були під силу досить складні твори. У 1877 році в міському театрі поставлено оперу А. Гржімалі «Зачарований принц», яка перед цим побачила світло рамп в чеському Національному театрі. А в 1897 році – іншу його оперу «Швандя-дудак», яку він написав в нашому місті. Обидва твори отримали схвальний відгук публіки та критиків.

На його запрошення в наше місто їхали композитори та виконавці зі світовим ім’ям, тут звучала музика Л. Бетховена, В.А. Моцарта, Г. Генделя, Ф. Шопена, М. Чайковського, композиції Р. Шумана і Ф. Ліста та власне – його музика. Завдяки зусиллям Гржімалі тут звучала Дев’ята симфонія Бетховена та ряд інших творів у виконанні чернівецьких музикантів, що свідчить про надзвичайно високий професійний рівень виконавців.

Перебуваючи в Чернівцях, А. Гржімалі вів у музичній школі класи скрипки, фортепіано, співу і гармонії, був диригентом хору і керував симфонічним оркестром, струнним квартетом, чоловічим хором. Сам, будучи добрим виконавцем-інструменталістом, не раз брав участь у концертах українських товариств, сприяючи цим розвиткові нашої переслідуваної культури. Вів велику і продуктивну роботу по підготовці мистецьких сил у Чернівцях, популяризації класичного мистецтва. Це вимагало неймовірних зусиль, як професійних, так і психологічних, щоб у тих складних умовах навернути місцевих жителів на високе мистецтво, більша частина яких майже не чула серйозної музики, мало розумілася на ній. Як зазначає сам маестро, «…це дуже делікатна справа, це велике мистецтво – стосунки з людьми».

Серйозною підтримкою його діяльності був тодішній комендант-генерал Баумгартен, один з найделікатніших людей, що носили мундир. Він став покровителем і найщирішим другом. Його освіченість дозволяла йому авторитетно виступати в галузі мистецтва, що він і робив регулярно своїми критичними рецензіями в газеті «Черновітцер цайтунг».

Як згадував сам А. Гржімалі: «У цей час було модним займатися музикою в родинах. Найприємніші згадки у мене від музичних вечорів, проведених у Фльондорів, Корнів, Стирчі, Роттенбергів, Емеріс-Мікулічів і Герліхів. Наше музичне коло складалося із серйозних, закоханих у музику людей. Серед них були і люди від науки, я маю на увазі професорів університету Клайнвехтера, Пшібрама, Шіффнера, Шрутку, Гравайна, Капштайна, Тангля та Ешеріха; і високі державні службовці, такі як прокуратор др. Віктор Корн, урядовий радник др. барон Швінд та багато інших. Музика була для них і відпочинком, і джерелом натхнення водночас. Це було дуже прихильне коло слухачів, які слухали нас з насолодою».

Як композитор в нашому місті він створив чотири кантати, концерт для скрипки з оркестром та інші твори, які успішно виконувались на оперних сценах Львова, Відня, Праги. Залишив по собі і добру спадщину як музичний критик, систематично виступаючи на сторінках німецької преси. Останні роки свого життя Гржімалі успішно викладав музику в Чернівецькому університеті. З його школи вийшло чимало співаків, скрипалів, піаністів. Він був хорошим керівником і талановитим педагогом. Його учнями були Евзебій Мандичевський, Юлія Салтер, Ерна Телбер, Людвіг Роттенберг, якими він дуже пишався. Гржімалі  належить праця німецькою мовою «Тридцять років музики на Буковині (1874–1904)» (Чернівці, 1904). Як він писав у цій праці: «Дуже швидко для мене пролетіли роки, і тридцятирічне заняття музикою не пройшло безслідно. Я завжди хотів, щоб ці роки принесли щось населенню Буковини, щоб не загинув мій слід в історії, щоб у серцях місцевих жителів було місце і для мене. Мені, тому, хто половину свого життя присвятив справі плекання музики,  це було б єдиною втіхою».

З Чернівцями в музиканта пов’язана також особиста приємна сторінка життя. Проживав він у нашому місті за адресою вул. Марії Терезії, 14 (Maria Theresiengasse), нині вулиця Челюскінців. Саме тут в грудні 1883 року в нього і його дружини Анни народився син Отакар, який успішно продовжив батькову творчу спадщину і став композитором та диригентом. По закінченні Віденської консерваторії відправився до свого дядька Яна Гржімалі в Москву, який працював диригентом оперного відділення Московської консерваторії. Це до нього поїхала мама із сестрою, а Адальберт на той момент важко захворів, поїхав до Відня лікуватися, там і відійшов у вічність. В 1922 році Отакар,  будучи вже професором, повернувся в місто свого дитинства – в Чернівці, де викладав музику. А з 1933 року продовжив батькову справу і очолив музично-освітню установу.

І тільки в 1940 році, через складні політичні обставини, він виїхав в Прагу, де викладав у консерваторії.

 

Детальніше про життя і діяльність Адальберта Гржімалі та його родини можна дізнатись, відвідавши виставку в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського або завітавши на наш сайт. Тут представлено Довідник «Нації та народності Буковини у фондах Державного архіву Чернівецької області(1775 – 1940), в якому подані документи з фондів архіву про його його перебування в нашому місті. Монографії та дослідження науковців-музикознавців ЧНУ ім. Ю. Федьковича О. Залуцького, А. Кушніренка, Я. Вишпінської; Д. Требика; нариси К. Демочка «Мистецька Буковина»; О. Павлюк «Буковина. Визначні постаті: 1774-1918» та багато інших матеріалів з музичного життя Чернівців.

В підготовці виставки використані матеріали, які любязно надіслав нам п. Леонід  Флейдерман з Москви, за що ми йому дуже вдячні.