«Сонет в дарунок А.Добрянському»

«Сонет в дарунок А.Добрянському»

До дня народження Анатолія Добрянського (1935-2003)

в меморіальній кімнаті свої вірші-посвяти читають автори

Серед серпневих іменинників чимало відомих людей: це й І. Франко, і О. Маковей. Є серед них ім’я, близьке Чернівцям – буковинський златоуст Анатолій Добрянський.

Минулого тижня у Муніципальній бібліотеці вшанували пам’ять Анатолія Миколайовича. Дійство розпочалось з Алеї Почесних чернівчан на міському цвинтарі, де зібралась родина, колеги, учні та друзі А. Добрянського. Отець Полянко, настоятель церкви Святої рівноапостольної великої княгині Ольги, вів відправу, а присутні помолилися й поставили свічки за упокій душі цього талановитого та унікального чоловіка.

Вже у меморіальній кімнаті, в приміщені Муніципальної бібліотеки, відома поетеса Тамара Севернюк читала поезії-присвяти Анатолію Добрянському та подарувала гостям бібліотеки свої світлі вірші, які погідними свічами відроджуть серця стомлених людей.

Присвяти буковинському златоусту декламувала народна артистка України Ольга Ільїна, повертаючи всіх до царини мистецтва думки й слова, в якій вільно почувався Анатолій Миколайович. Також пані Ольга поділилась своїми спогадами про Добрянського-ерудита.

Про унікальний талант ведучого мистецьких вечорів, яким прославився Добрянський, розповідав художній керівник Чернівецької обласної філармонії Остап Савчук. Остап Васильович пригадав цікаві випадки з часів їхньої співпраці, ділився власними спостереженнями за А. Добрянським.

З позиції вдячної учениці, про Добрянського говорила проф. Надія Бабич. Читання лекцій студентам – це також велике мистецтво, яким наділений не кожен. Анатолій Миколайович, натомість, викладав так, що до нього приходили студенти інших факультетів і всі, хто бував хоч раз на його лекції, пам’ятають все життя цю незвичайну, харизматичну особистість.

А проф. Богдан Мельничук додав до вечора академічності й представив свого друга, колегу в колі відомих науковців, письменників нашої держави.

Так, крок за кроком час віддаляє нас від Анатолія Добрянського та його сучасників, але в душі залишаються зустрічі, люди, книги... і лише ті, що роблять наше життя красивішим.

Антоніна Аністратенко