Повернення Йозефа Шмідта


 

Великий тенор маленького чоловіка

Аудіо-відео програма

із циклу «Повернення Йозефа Шмідта»

«ЙОГО ПІСНЯ ЙШЛА ПО СВІТУ»

У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського 11 вересня ц. р. відбулась програма, присвячена постаті великого оперного співака родом з Буковини – Йозефа Шмідта. Автор ідеї, дослідник, організатор та ведучий заходу – науковець-хімік з Москви, уродженець Чернівців, захоплений творчістю геніального вокаліста й музиканта, – Леонід Ілліч Флейдерман. 

Йозеф Шмідт народився у с. Давидени (нині Давидівка) Сторожинецького району. Влітку 1914 року його сім’я переїжджає до Чернівців, яке назавжди стало для нього знаковим містом. Ще хлопчиком Йозеф потрапив у хор чернівецької синагоги, яким керував знаний педагог кантор Йосип Товштейн. Відтак бере уроки співу у викладачки Чернівецького музичного товариства пані Феліції Лерхенфельд-Гржималі. З цього почалась музична освіта майбутнього улюбленця європейських меломанів. Мистецький шлях артиста почався з Берліна, де мешкав його дядько Лео Енгель.

Він заспівав майже всі класичні твори, йому під силу й Моцарт, і вальси Штрауса. Й. Шмідт співав німецькою, італійською, французькою, румунською, польською, голландською, іспанською, арамейською мовами. З однаковою неперевершеною майстерністю входив у трагічний чи комічний образи. Так само мав тонке почуття гумору в житті.

А загалом – чотири країни вважають Й. Шмідта «своїм»: Австрія, Румунія, Німеччина та Україна. Ще за життя співака та й нині його обожнюють у Голландії. Стараннями Леоніда Флейдермана вже понад 1000 прихильників творчості Шмідта є у Москві. Багато хто з них приїжджали до рідних співакові Чернівців, щоб спробувати осягнути таїну Буковинської землі, яка дала світові численних талантів.

Значна частина творчої біографії Й. Шмідта пов’язана з роботою на радіо. Постановка опер в прямому ефірі, шалений темп його роботи (опера за місяць і далі – наступна робота), юнацька мрія про сцену, яка довгий час не збувалась через зовнішні дані співака (зріст 148 см), буремні роки війни, проведені в Бельгії та Швейцарії, перші кінофільми, контракт (так і не здійснений через війну) із Голлівудом на 10 тис американських долларів за три хвилини співу, нещасливе кохання, поневіряння в роки війни, «домашні» концерти, бідність і благочинність (Й. Шмідт допоміг біженцям-євреям, давши благодійний концерт, коли сам ледве мав за що існувати), одночасно шалена популярність серед глядачів по всій Європі та безглузда загибель в таборі інтернованих осіб у 1942 році...

Упродовж усього свого життя, навіть перебравшись за кордон і ставши знаменитим, Йозеф підтримував теплі стосунки з матір’ю. Батько Шмідта помер ще до війни. Він провідував матір щороку восени, на великі єврейські свята. Мати мешкала у будинку на Ґрілльпарцерґассе, яка за Румунії була перейменована на честь лейтенанта Туртуряна (str. Locotenent Turturean); нині це вулиця І. Котляревського. Співак допоміг їй придбати у місті невелику аптеку. Зробив значний благодійний внесок на побудову лікарні (знаходилась на вул.Сагайдачного).

Леонід Флейдерман знайшов будинок, де жив до 1924-го року Й. Шмідт, – вулиця Karolinengasse, 4 (нині вул. М. Заньковецької, 4).

Найтепліші спогади про Буковину та наше місто Йозеф Шмідт проніс через усе життя. З його слів: «...Не забувайте, що я походжу з Буковини. Ледве чи є ще інший край так багатий на природних музикантів, на невчені музичні таланти, які згодом добиваються світової слави...»

На могилі «буковинського Карузо», в швейцарському м. Цюрих, викарбовано слова «Ein Stеrn fällt» («Зірка, що падає»). Зустріч «Його пісня йшла по світу» з Л. Флейдерманом була символом, що його зірка повертається.

Звичайно, про Йозефа Шмідта можна розповідати довго, а слухати його неперевершений голос – безкінечно. Багато цікавих сторінок із життя Шмідта ми побачили в документальних кадрах, які супроводжувалися піснями у його виконанні, з доступно викладеними музичними коментарями організатора вечора. У своїх душевних емоційних розповідях Леонід Ілліч зумів з історичною достовірністю відтворити моменти біографії нашого краянина.

Послухати програму дослідника прийшли солісти філармонії, музикознавці, викладачі музичного відділення ЧНУ ім. Ю. Федьковича, журналісти та небайдужі до чернівецької культурної спадщини краяни.

Спокійна і водночас хвилююча розповідь допитливого дослідника не залишила байдужим жодного слухача. Голос Шмідта, душевне тепло оповідача та світла позитивна енергетика дійства увійшли в наші душі і залишаться на довго в пам’яті.