На добрі спогадання про поетичну нашу юність

 

 

 

За автографами на поетичних збірочках, які представлені на стенді, можна дізнатись про взаємини Михайла Ткача та Анатолія Добрянського впродовж їхньої 50-літньої дружби. Почалося це знайомство далекого 1952 року, коли Анатолій Миколайович переступив поріг рідного університету.

 І хоч Михайло навчався в медуніверситеті, проте вони часто зустрічалися, так як обидва брали найактивнішу участь у всіх міських мистецьких імпрезах. Та власне, Анатолій у складі чоловічого квартету Чернівецького університету вперше виконав знамениту на весь світ «Марічку» зі сцени обласної філармонії. 

 

Першу свою поетичну збірочку Михайло Ткач презентував Анатолію Добрянському одразу ж після її опублікування в квітні 1956 року із словами «...талановитому поетові, душі літоб’єднання, від щирого серця, на дружбу вічну». Присвята виявилася пророчою, а їхня дружба – багатолітньою. Михайло Миколайович завжди цінував тонке відчуття слова і музики Добрянського, тому щоразу очікував суджень Анатолія Миколайовича щодо своєї творчості.

З 1957 Анатолій Добрянський починає працювати в редакції газети «Радянська Буковина», куди він прийшов мабуть за підтримки та клопотання Михайла Ткача, який вже на той час був журналістом і головою літоб’єднання тут. Це засвідчує автограф для Анатолія «...на добрий спомин про «літературні муки» на зеленій Буковині» на збірочці «На перевалі» в січні 1960 року. У наступному році презентує збірочку «Житній вінок» – «... на добро і дружбу добровічну». З 1961 року Михайло Ткач переїхав у Київ, мав дуже багато творчої праці, проте Анатолій Миколайович і надалі уважно стежив за його творчістю, тому майже всі наступні збірочки є в його книгозбірні, хоч вже і без дарчих надписів. Це «На смерекових вітрах» (1956), «Небо твоїх очей» (1982), повість «Хліб з добрих рук» (1981).

 Коли на кафедрі української літератури Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича готували до друку фундаментальну хрестоматію «Письменники Буковини другої половини ХХ століття», то персоналію Михайла Ткача, тобто біографію, бібліографію та власне його твори зголосився опрацювати саме Анатолій Миколайович. Це видання представлене на виставці.

 Як тільки з’являлася нагода Михайлові Ткачу бувати в Чернівцях, він знаходив час, аби зустрітися з Анатолієм Миколайовичем. Свідченням такої зустрічі є надзвичайно зворушливий автограф на збірочці вибраної поезії «Поворот землі» у вересні 1994 року: « Дорогий Толю! Спасибі долі, що ти в мене був, є, будеш! І завше – як талановитий і до болю щедрий! Хай тобі щастить!». На жаль, цей автограф виявився і останнім при житті Анатолія Добрянського.

На виставці представлено ще одне надзвичайно цінне видання, яке має цікаву історію. Це сигнальний примірник книжки віршів, поем, художніх перекладів Михайла Ткача «Струна: Вибране», опублікована в Києві 2002 року з передмовою Володимира Дячкова і з його правками. Саме на його прохання Анатолій Миколайович рівно 10 років тому в ці листопадові, ювілейні для Михайла Ткача дні і в останні місяці свого життя, вже будучи зовсім хворим, написав ґрунтовну статтю «Найвищий талант – завжди бути самим собою», яка була надрукована в газеті «Буковина» за 27 листопада 2002 року. В ній він пригадав їхнє перше знайомство, спільну працю в редакції «Радянської Буковини», згадав роки його творчої праці в Чернівцях, дав надзвичайно глибоку, фахову характеристику його поетичній творчості.

Володимир Дячков передав книжку для роботи над статтею, так вона і залишилась у книгозбірні Анатолія Добрянського. У цьому приміщенні на вулиці Українській, 22 вони працювали, творили, тут народжувались їхні збірочки, сюди вони повернулися і тут вони зберігаються.

    Окрім збірочок Михайла Ткача, про які велася мова, на виставці представлені найновіші дослідження про різнопланову і навіть мало знану для загалу творчу працю, зокрема наукові статті С.Телешман «Знакова для України постать» та Б. Мельничука «Михайла погляд голубий...», надруковані в 3-ому номері «Буковинського журналу» цього року. Тут же представлені інтерв’ю Михайла Ткача в часописі «Буковинське віче», які він свого часу дав Михайлу Брозинському, а також Левка Дутківського для «Молодого буковинця» про його знакові пісні-шлягери.

 

Роки дитинства та юності Михайла Ткача цілковито пов’язані з Буковиною та Чернівцями. Сюди він повертався в останні роки все частіше. Саме в Чернівцях він відзначив свої 50-60-70-річні ювілейні дати. «Без цих навідин я не уявляю свого життя. Тут у мене якийсь своєрідний зв’язок з космосом, що тримає постійно під аурою творчості... Тут відчуття земного і неземного якесь особливе!» - зазначив сам МихайлоТкач в інтерв’ю «Через Україну, через нашу хату...», вміщене у книзі В.Михайловського «Між страхом та любов’ю», що теж представлена на виставці.

 

Звичайно, книжкова виставка презентує всі енциклопедичні, довідкові видання з літератури та мистецтва, що вичерпно висвітлюють постать Михайла Ткача.