«Зів’яв, мов непідлита мирта…»

Під такою назвою в Муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського розгорнута виставка з нагоди 130-річчя від дня народження журналіста, письменника, перекладача Леся Гринюка (25. 03.1883 – 07.08.1911). Так написав про нього професор Володимир Качкан, тому що вділено йому було всього 28 років земного життя. Але навіть за такий короткий час він залишив свій світлий і трохи сумовитий слід на землі.

І хоча народився він на Івано-Франківщині, але доля так розпорядилась, що з свого короткого життя два роки він провів у Чернівцях. Як це вже бувало і в долі інших творчих особистостей, яких життя навертало до нашого міста, ці роки виявилися для нього надзвичайно плідними і щасливими в творчій праці. Через хворобу він мусів залишити навчання у Львові і повернувся в Коломию, де працював в редакції газети «Поступ». Після того, як газета перестала виходити, він налагодив зв’язки з українською газетою «Буковина». Хоча він дописував сюди, ще навчаючись на філософському факультеті Львівського університету, і, передчуваючи мабуть свій короткий час, він намарне не витратив жодної хвилі, і «дуже пильнував науку і книжку».

З глибокої поваги до творчості панни Ольги Кобилянської в ювілейному альманасі на її честь «За красою» в 1905 р., поруч із творами І.Франка, Л.Українки, М.Коцюбинського надруковані його поезії-посвяти з циклу «З окрушків» під псевдонімом Стефан Вільшанський.

В часописі газети «Буковина» він пропрацював впродовж 1907-1908 років. На цей час авторами газети були такі знані письменники як Б.Лепкий, О. Кобилянська, О.Маковей, В.Стефаник, С.Смаль-стоцький, О.Луцький, М.Кордуба, В.Сімович та інші з цього достойного товариства. Як свідчив сам Л.Гринюк, «праця в часописах була для нього… приємною і такою ж необхідною, як повітря». Богдан Лепкий ввів його до літературного чернівецького товариства і приїхав зі Львова, аби провести його в останню дорогу. З ним близько заприязнився В.Сімович, який не тільки залишив про нього гарний спомин, але й при житті підтримав та високо поцінував його творчість. А в 1920 році перевидає збірочку новел. «Гринюк – була дуже тонка натура, що глибоко відчуває, тонко підмічає…» і далі «Писати почав дуже швидко, ще в гімназійній лавці, і писати, як у нас була тоді мода в молоді, – новелі. Вони характеризують молодого поета-мрійника: лагідного, тонкого, підмітливого. З Гринюка був талановитий оповідач, і міг би виробитися гарний новеліст, який би прикрасив наш літературний квітник не одною запахущою квітко. Та передчасна буря скосила тямущого огородника…»

За життя, в 1904 році, він видав невеличку єдину збірочку «Весняні вечори», куди ввійшло вісім новел. Вся його творчість залишилась на сторінках газет: коломийської «Поступ», чернівецької «Буковина», львівських «Літературно-науковому віснику» та «Діло». А ще творчий доробок Леся Гринюка – це чудові ліричні поезії, найбільше яких надруковано в газеті «Буковина» та поезії в прозі. І якщо художні твори та есеї він підписував бодай псевдонімами, то публіцистика, як було прийнято, взагалі без підпису автора. Так що цей талановитий автор ще чекає своїх дослідників.

Тут же були надруковані критичні статті з питань літератури та його переклади. Окремо вартує сказати про переклади, так як він досконало знав німецьку, польську, французьку, російську мови і багато часу віддавав перекладацькій праці, з якої власне й жив. На замовлення коломийського видавця Якова Оренштайна, який видавав популярну серію «Загальна бібліотека» переклав працю Ф.Ніцше «Так мовив Заратустра», декілька поезій знаменитого філософа, зібрав воєдино порозкидані думки і завершив збірку його афоризмів і підготовив біографію. А перекласти Ф.Ніцше – це важка і відповідальна праця. Також переклав Ахеліса «Начерк соціології», Б.Бернсона «Новоженці», К.Гамсуна «Пан», М. Гоголя «Тарас Бульба», декілька оповідань Л.Андрєєва, низку поезій Г. Гейне. Незавершеними залишились праці «Історія філософії» Шеґлера та «Вступ до метафізики» Берзона.

Уже цього достатньо, щоби оцінити творчу спадщину людини, яка прожила неповних двадцять вісім років, а з них творчих усього десять!
Велика працездатність і непересічний талант дали нашій літературі чудові психологічні новели, ліричні вірші та переклади творів визначних письменників та вчених тодішнього культурного світу.

На виставці представлені вибрані новели Леся Гринюка, які були надруковані в академічному виданні «Українська новелістика кінця ХІХ – початку ХХ ст.» та в «Буковинському журналі», в яких можна відчути вишуканий стиль його творів. Тут же представлено наукові розвідки його творчості авторів Василя Сімовича, Володимира Качкана, Надії Гуменюк. Два академічні видання української літературної енциклопедії також не оминули увагою його особистості.
Цією виставкою маємо надію повернути читачеві забуте українське ім’я, аби воно посіло достойне місце в нашій літературі.