Нелітописна модель книги Петера Деманта

 

Твори чернівчанина Петера Деманта писались німецькою, румунською, російською та виходили під різними псевдонімами, найчастіше – Вернон Кресс. Вишуканий і найцікавіший з погляду стилю та чернівецької аури роман "Моя первая жизнь" доступний читачеві в Муніципальній бібліотеці ім.А.Добрянського, як і більша частина особистої книгозбірні Петера Деманта, проте, лише в оригіналі – російською. Інша справа – унікальний роман про табірне життя на Колимі – "Зекамерон ХХ"...

 28 травня у приміщенні Муніципальної бібліотеки були презентовані численнішій, ніж може вміститись у будинку австрійської сецесії, читацькій аудиторії перші 50 примірників роману "Зекамерон ХХ века" Вернона Кресса в українському перекладі. Твір мав би вийти раніше, десь у роки здобуття Україною незалежності, тоді, впевнений ініціатор проекту Юрій Чорней, роман був би сприйнятий особливо, через попит на табірну прозу. Власне, російською він вийшов ще 1992 року в Москві й з того часу перевидавався двічі. Видання 2009 року можна знайти у книгозбірні П.Деманта, що була подарована місту вдовою Петера Зіґмундовича й перебуває в бібліотеці ім.А.Добрянського.

Документальний роман, як визначає жанр редактор перекладного тексту Олександр Бойченко, є документальним тією мірою, що не зацькує читача надмірним натуралізмом таборового мучеництва. "Зекамерон ХХ" виглядає моделлю поведінки небуденної, життєлюбної, цікавої й відкритої світу людини, яка потрапляє волею долі в нелюдські умови існування. Саме таким був Петер Демант. Спершу він здійснив кілька спроб втечі, а коли його таки повернули до примусової праці, узявся працювати на совість, цікавився способами комунікації між окремими табірними осередками, інженерними рішеннями гірничо-добувної промисловості, яку в'язні реалізовували. А щойно звільнившись, він узявся писати про свої життєві пригоди, розділені арештом на різні життя.

Презентований роман у рукописному вигляді був переданий у Москву на прохання його ж автора. Відтак почала розгортатися друкована доля твору. Цього року Юрій Чорней переконав директора видавництва "Книги ХХІ" Василя Дроняка, що роман мусить з'явитись українською. Тоді Ю.Чорней переконав О.Бойченка узятись за справу. Як наслідок – маємо частину накладу "Зекамерону ХХ" у перекладі Оксани Пендерецької. З іншого боку, швидко казка кажеться, а не так уже й просто здійснити переклад специфічної прози з близькоспорідненої російської мови: "Найбільше проблем виникало з перекладом табірної лексики, яка не має відповідників в українській мові. Крім того, німецькомовне мислення П.Деманта вплинуло на синтаксис конструювання тексту, отже виникало питання як перекласти деякі речення, щоб не змінювати надто стилістику" – коментувала роботу над перекладом О.Пендерецька.

Пропустити презентацію книги не міг Микола Трохимович Федорук, адже саме завдяки його легкій руці книги П.Деманта були передані місту і на малу батьківщину повернулось ім'я та творчий доробок видатного чернівчанина. Не завдаючи нікому клопотів, Микола Федорук зацікавлено спостерігав іронічні пасажі Олександра Бойченка, який звично перебрав на себе обов'язки ведучого. Миколу Трохимовича покликали до слова і він філігранно, з літературознавчим підходом, охарактеризував роман і розповів історію з'яви "Зекамерону ..." в Чернівцях. Син одного з друзів Петера Зіґмунтовича, що став персонажем роману, Тарас Перун, брав участь у підготовці видання, зокрема редакторських коментарів, зносок, адже знайшов у творі деякі невідповідності справжнім подіям, щоправда, зізнався також, що в процесі співпраці сам дізнався окремі цікаві факти із життя батька. Його розповідь була наче сповіддю сина перед батьком – Онуфрієм Перуном, з яким за радянського часу ніколи відверто не говорив про пережите у таборах ГУЛАГу.

 Незапланованою несподіванкою стала участь у презентації чернівчанки, яка єдина з присутніх бачила на Колимі П.Деманта – Нелі Селецької. Пані Неля під час презентації передала бібліотеці фотографії з Колими того часу.
Взяти участь в дискусії ведучий дозволив усім бажаючим, проте виступив Василь Бабух. Що після нього скажеш?