«Повернення імені Теодота Галіпа»

Під такою назвою в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського розгорнуто книжкову виставку про знаного в історії Буковини й України письменника, юриста, дипломата Теодота Галіпа (1873–1943). Він народився і зростав у родині священика і був надзвичайно обдарованою дитиною. Навчався в Чернівецькій першій цісарсько-королівській державній гімназії (нині це загальноосвітня школа № 1). Пізніше проживав у будинку напроти, що засвідчує меморіальна дошка. В університеті Т. Галіп вивчав юриспруденцію. Отримавши 1898 року ступінь доктора прав, відкрив власну адвокатську контору. Був одним з організаторів молодіжного товариства «Січ», душею січового руху, певний час – отаманом загальнокрайового керівного органу «Союзу Січей». Від 1907 року очолив «Українську радикальну партію Буковини», видавав власним коштом і за своєю редакцією її друковані органи – двотижневик «Народна справа» (1907–1908) і газету «Громадянин» (1909–1910). Як громадський і культурний діяч виявляв принциповість у постановці й вирішенні злободенних питань. 1911 року обирався до Буковинського сейму, викладав на курсах вищої народної освіти. Теодот Галіп був активним учасником Буковинського віча 1918 р. Після окупації Буковини румунськими військами як офіційний делегат Українського крайового комітету їде до Києва. Там він отримав посаду у відділі преси й пропаганди Міністерства закордонних справ УНР. Згодом як юрисконсульт Т. Галіп співпрацює у фінансових місіях ЗУНР до Праги та Відня. В 1919–1921 рр. у складі дипломатичних місій заступає інтереси української державності в Римі, виявивши неабиякі вміння талановитого політика й дипломата.

Світовій громадськості відомий як блискучий науковець. Він викладав в Українському вільному університеті в Празі. Як доктор права, доцент карного права, брав участь у виданні «Української загальної енциклопедії», а також написав праці «Звичаєве право спадкове на Верховині яко джерело діючого права», «Про основні права і обов’язки українських громадян». За нестійкої ситуації постійної зміни влади Т. Галіп емігрував на Захід, кілька десятиліть жив і працював у закарпатському містечку Хуст. 1939 року, рятуючись від наступу угорських військ, виїхав у м. Брно, де знайшов свій спочинок 6 квітня 1943 року.
Віршувати розпочав ще в юному віці. Перша поетична збірка Теодота Галіпа «Думки та пісні» за редакцією В. Сімовича вийшла в Чернівцях 1901 р. Пізніше видана збірочка «Дика рожа», повісті «Перші зорі», «Нерівна гра», «Панки і підпанки» (про Чернівці в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.). Своєю першою повістю із життя студентської молоді на Буковині «Перші зорі» він привернув увагу таких знакових літературознавців, як І. Франко та А. Кримський.

Надзвичайно цінним джерелом для істориків-дослідників українського національного руху на зламі двох століть на Буковині є його мемуари «З моїх споминів» (1943). Важливу інформацію про життя і творчість Т. Галіпа можна почерпнути з представлених на виставці таких вартісних видань, як: «Буковинці у боротьбі за українську державність» (автори П. Брицький, О. Добржанський, Є. Юрійчук), «Бажаємо до України!» (автори О. Добржанський, В. Старик), «Література та мистецтво Буковини в іменах» (авт. М. Богайчук), «Буковина. Історичні постаті» (авт. О. Павлюк), зі статей у багатотомних виданнях праць В. Сімовича, І. Франка, А. Кримського. Мемуари Т. Галіпа надруковані у Буковинському журналі (1994 р., ч. 1 – 2, ч. 3 – 4). Окрасою виставки є монографія Оксани Колодій про Теодота Галіпа «І серця мого кров прийми!..», в якій здійснено ґрунтовний аналіз його письменницького доробку, а також вміщено вибрані Галіпові твори.

Детальніше про життєво-творчий шлях Теодота Галіпа і його місце в літературно-громадському житті Чернівців можна дізнатися, відвідавши Муніципальну бібліотеку ім. А. Добрянського.