Сто віршів про Чернівці

Уперше А. Камінська приїхала до Чернівців у вересні 2011 року, щоби взяти участь у фестивалі поезії. Наступного разу - навесні цього року - кілька днів тут гостювала. А тепер, утретє, як липнева учасниця літературної резиденції Meridian Czernowitz, стала вже мешканкою у справжньому сенсі цього слова.

Якщо під час перших відвідувань вона інтенсивно виступала, брала участь у фестивалі, оглядала оригінальні пам'ятки архітектури, здійснювала коротенькі «набіги» на крамниці, аби купити сякий-такий перекус, то цього разу, за її словами, буквально влилася в чернівецьке середовище і побачила Чернівці зсередини - з усіма проблемами й побутовими тонкощами існування, з атмосферою співжиття на маленькому клаптику України різних ментальностей, світоглядів, зрештою - національностей і релігій.

Перший випадок спотикання об побутові речі А. Камінська відчула, коли треба було здійснити похід до супермаркета. «Я стояла перед поличкою з маслом і не знала, що робити… Звичайне масло, яке люди купують щодня. Я стояла і буквально не знала, яку вибрати фірму…»

ці речі, котрі родом з чернівецької реальності, поетка не вважає поганими. Навпаки: дивиться на них, оглядає, осмислює, будує свої асоціації - і пише поезію. Упродовж місяця, перебуваючи в Чернівцях, вона написала близько півтори сотні віршів, у тому числі сотню - про наше місто.

З усіх чернівецьких явищ, котрі запали в душу поетесі, найбільше запам'яталося і найбільше надихнуло те, як осипається штукатурка. Їй вона присвятила чи не найбільше віршів. Її дуже вразило, що під тим тиньком проступають інші шари, а часом навіть німецькі чи румунські написи. І в цій багатошаровості гостя побачила відображення полікультурності, поліетнічності нашого міста. Колупни нігтем - і відслониться інший шар, котрий розповість тобі щось інше, щось несхоже на шар попередній.

Багатокультурність, котру більшість туристів помічають передусім у чернівецькій архітектурній забудові і в присутності різних національностей, Анета Камінська відчула на повну силу ще й на Руському цвинтарі, де поховані поруч люди різних етносів, різних віровизнань. Та й навіть юдеї - їхні захоронення тут же, через дорогу, за кілька метрів.

Багато часу Анета провела в Садгорі, блукаючи тамтешніми вуличками, дивуючись і водночас надихаючись різними алогічностями. Так, абсурдна назва майже польової, ґрунтової вулиці Космонавтів; шматки побитих кахель на дорозі (мистецькі вироби!), під дією часу наполовину зариті в шлях; криниця з «церковним» куполом разом з капличкою збоку й наліпленим оголошенням про Інтернет-послуги (на тлі сільського краєвиду) - все це стало приводом до написання окремих віршів.

Зустріч вийшла дуже камерною, особливо через манеру читання поетки. Сказати, що Анета Камінська - читець вельми артистичний, означає не сказати нічого. Вона всіма можливими засобами мовлення й міміки передавала фонетичні особливості віршів (шиплячість, розірвані слова, нагромадження звуків), маневруючи перед слухачами невеликою залою бібліотеки.

Поезія А. Камінської почергово звучала польською й українською. Переклад презентованих віршів здійснив Остап Ножак, чернівецький поет і перекладач зі слов'янських мов. Він і вів зустріч, підкресливши наостанок, що вірші Анети Камінської зовсім по-іншому сприймаються на слух, аніж на письмі. Тому, коли поетка їх читала, перекладач уловив для себе нові сенси, закладені в її текстах. Можливо, такі, про які не підозрювала сама авторка.

Мовний бар'єр абсолютно не завадив слухачам сприймати поезію Анети Камінської, а також її рефлексії про чернівецьку ауру. Можливо, в цьому гостям посприяв дух патрона бібліотеки Анатолія Добрянського, який за життя майстерно володів словом і розумів багато мов, у тому числі більшість слов'янських.

Отож, сподіваємося, що зустрічі з іноземними авторами на цьому не завершаться. Слідкуйте за анонсами!