У бібліотеці презентували подарунок місту – 63 приватні бібліотеки

Довідник “Книжкові скарби міста” , у якому зібрано відомості про 63 приватні бібліотеки чернівчан, презентували в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського. Дійство відбулося 30 вересня, у Всеукраїнський день бібліотек. Презентацію доповнила розповідь про особисті бібліотеки двох молодих чернівчан – письменниці Христі Венгринюк і літературознавця Олега Горбатюка.

Передусім варто відзначити, що презентований довідник “Книжкові скарби міста” нараховує 63 приватні бібліотеки – від найдавніших (з ХІХ століття) до сучасних. Серед давніх – такі відомі, як колекція колишнього ректора університету К. Томащука, В. Сімовича, О. Кобилянської та інші. Є серед них і ті, про які збереглися тільки відомості (втрачена бібліотека Юрія Федьковича, колекції громадських діячів братів Георге й Александру Гурмузакі, зачинателя румунського літературознавства Арона Пумнула).
Представлені в довіднику й сучасні книголюби – науковці, письменники різних поколінь, від патріархів чернівецького бібліофільського істеблішменту до наймолодших нині сущих.
Звісно, упорядники довідника не змогли охопити всі бібліотеки. За лаштунками залишилося багато нинішніх приватних книгозбірень, котрі ще належить розшукати й описати. До слова, презентувалося тільки сигнальний примірник, до якого ще слід внести багато доповнень.

 

Довідник “Книжкові скарби міста” покликаний освіжити ауру Чернівців як міста, в якому, за словами П. Целана, “жили люди і книги”. Тут передусім пасувала би фраза про те, що чернівчани завжди мали пієтет до книги і бібліотеки. Чи воно й справді так?
Було б, звісно, непогано. Адже читання людину омолоджує, розраджує у важкі хвилини й допомагає не скотитися в прірву невігластва. Мову про важливість читання людство веде віддавна, ще з античних часів. І втілювати в життя принципи, озвучені, скажімо, Марком Туллієм Цицероном, було б щонайменше почесно. А проте книга не завжди користувалася повагою в мешканців “маленького Відня”, інколи доходило навіть до сумних випадків, коли подаровані Михайлом Драгомановим книги спалювалися (1877 рік – зовсім недавно!), а бібліотеки знаних чернівчан розорювалися або забувалися (що, наприклад, сталося з колекціями Федьковича, Кінсбрунера...). Та й скільки цінних книг знищилося несвідомо, з єдино добрими намірами, як “старі”, “нікому не потрібні”, “пописані” (автографами!), “пошкоджені”, “незрозумілою мовою”...

 

Ціла біда книголюбів у тому, що їхні колекції живуть переважно разом з ними, у межах однієї людської люді. А після смерті власника книгозбірня, як правило, розсіюється. Не раз можна побачити у пресі оголошення про те, що “продаються книги, в асортименті, дешево”. Чия доля в них захована? Чиї думки вони збурювали? Кому приносили радість? Для кого були опорою і джерелом знань? На жаль, переважно відповіді на ці питання шукати запізно.
Але... не все так погано у нашому домі. Є й інші речі, які не дають нашому чернівецькому мікрокліматові заснидіти. Це, наприклад, те, що Чернівці сотню років тому за кількістю друкованої продукції бували другими після Львова. І видавалися тоді в Чернівцях не тільки календарі й ужиткова література, а світова класика – від Софокла й Мольєра до Толстого і Бйорнсона. Та, зрештою, і “Календарів” тут бувало “до вибору, до кольору”.
До того ж культура книги панувала не тільки серед освіченої інтелігенції, а й серед людей “простих”. Про книжку буковинські гуцули згадували, скажімо, в народних молитвах до схід сонця:

На божьі земли
Дванаціть церквів, дванаціть хрестів,
Дванаціть верхів, дванаціть дзвонів,
Дванаціть пристолів, дванаціть гобразів,
Дванаціть свічок, дванаціть книжок.
Сидит Матир-Божя на пристолі,
Книжічьку чітає…

(запис Корнила Ластівки)

Сюди треба допасувати й той факт, що більшість чернівчан в австро-угорські часи вільно послуговувалися п’ятьма мовами. Тому очевидно, що на світ вони мали б дивитися ширшими очима. Чи звідси витікає любов до книжки й до укладання своєї бібліотечки? Мабуть, так.

 

Багато запитань, які виникають при роздумах над природою приватної бібліотеки, можна було обговорити на презентації разом із запрошеними гостями. Цього разу про свої колекції розповіли Христя Венгринюк і Олег Горбатюк. Вони принесли з собою ті книги, які в їхньому житті виявилися найдорожчими і знаковими.
Для Олега це “Кобзар”, який він купив з татом ще тоді, коли не вмів читати, літературні казки, котрі він читав малим, а тепер купив для своєї малечі, а також невеличкі книжечки та брошури, видані в Чернівцях ще до Першої світової війни (цьому періодові він присвятив не один рік свого життя, написавши і захистивши дисертацію про Степана Смаль-Стоцького). І цілком несподівано Олег витягнув зі свого рюкзака... рукописні поетичні збірки Опанаса Шевчукевича, котрі недавно викупив аж у Кам’янці-Подільському.
Христина ж бібліотека – це передусім сучасна літературознавча, психологічна, філософська література різними мовами. Одну з книг Христя загорнула в чорний папір: ця книжка повністю перевернула її життя, виявилася для неї знаковою в негативному сенсі, але не принести її й не розповісти про неї, вважає письменниця, було б нечесно з її боку. Відмовилася назвати автора тільки для того, аби нікому не заманулося прочитати.

 

Ясна річ, розповідями лише двох осіб не обійшлося. Чернівчанам, які заповнили всю залу бібліотеки, було що сказати, бо зібралися саме ті, для кого книжка – один з найдорожчих скарбів.
Працівниця музею Ольги Кобилянської Юлія Микосянчик розповіла про колекцію книжок письменниці. Як виявилося, у цьому товаристві Кобилянська сиділа б дуже скромно. 350 книг – це вся її бібліотека. Саме цю цифру вона записала у “списі” своїх книг 1909 року. Але ж тут головне не кількість...
Виступили також фізик за професією й мовознавець за світоглядом професор Олег Лусте, очільник “Українського Народного дому” Володимир Старик, який поділився власним способом пошуку книг через мережу Інтернет.
Охочих розповісти було багато, кожен був ладен слухати одне одного чи не до півночі. Автори-упорядники довідника щиро вдячні всім гостям, небайдужим чернівчанам, котрі долучилися до цієї справи й допомагали в пошуку інформації, а також тим авторам, розвідками яких ми користувалися при укладанні довідника. Це – Тетяна Мурашевич, Анастасія Загородна, Оксана Січкар-Цимбалюк, Тетяна Антонова і Лариса Барисяк з Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича; Марія Гуцу з Державного архіву Чернівецької області; Марія Довгань з Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені М. Івасюка; Наталія Мороз із меморіального музею Володимира Івасюка; Інна Кіцул і Тетяна Дугаєва з Чернівецького художнього музею; Олег Кучурян з Музею народної архітектури і побуту; Олена Затуловська з Чернівецького краєзнавчого музею; працівники Чернівецької обласної науково-медичної бібліотеки. Окрема дяка Володимирові Михайловському, Яснозорові Шевчукевичу, Лідії Ковалець і Ярославі Мельничук – за інформаційну допомогу, Денисові Татарчуку – за допомогу технічну.

 

 

Колектив Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського сподівається на співпрацю. Усі ваші пропозиції, конструктивні зауваження й поради, а також описи вашої приватної бібліотеки, зіскановані екслібриси і печатки просимо надсилати на наш e-mail: dobrabiblioteka@gmail.com

Доповнений довідник, сподіваємося, буде справді гідним подарунком від бібліотеки для свого рідного міста.