А найважнійше – чоловік умний і чесний

 

 Виходець із Галичини, він кращі роки свого життя віддав Буковині. У 1878 році С. Смаль-Стоцький слідом за своїм улюбленим учителем Гнатом Онишкевичем приїжджає на науку до Чернівецького університету. З перших днів перебування в нашому місті починає активну працю на ниві українського розвою, перебуває в центрі всіх найважливіших подій. Одразу стає членом товариства “Союз” – першої української студентської організації на Буковині.

 

  Серед здобутків С. Смаль-Стоцького – участь у створенні “Вільнодумного союзу”, “Літературно-історичного гуртка”. У 1891 році він очолив політичну організацію “Руська Рада”, перетворивши її на найпотужніше і найвпливовіше українське товариство на Буковині, у 1903 році – перше політичне об’єднання українського міщанства – “Міщанський клуб”.

 

 

 

 

У 1892 році його обрано послом (депутатом) Буковинського крайового сейму. З цього часу він став активним офіційним політиком Австро-Угорщини. Це дозволило йому мати вагу в державних структурах імперії та успішно вирішувати багато нагальних проблем.

Він регулярно зустрічався з виборцями, роз’яснював їм свою роботу в сеймі і заодно вивчав їхні проблеми. Цим він назавжди отримав авторитет. Його повсякденне відстоювання національних інтересів дало свої результати: коли він ішов на другий термін, то єдиний з усіх кандидатів набрав 100% голосів виборців Садгірського округу.

У 1904 році його призначили заступником крайового маршалка Буковини.

З 1911 до розпаду Австро-Угорської імперії С. Смаль-Стоцький – депутат віденського парламенту.

 

  Трагічна дата в історії Європи – 1 серпня 1914 року внесла свої корективи в життя його родини,

тож Смаль-Стоцькі вимушені були покинути рідний для них край.
 

 

 

  

 

 

 

Науковий і педагогічний шлях видатного буковинця-галичанина не менш багатий.

 

1885 року 26-річний С. Смаль-Стоцький надзвичайним професором повертається з Відня до Чернівецького університету і займає тут кафедру української мови і літератури. При цьому викладає багато лінгвістичних і літературознавчих курсів. Двічі його обирають деканом філософського факультету. Як писав його вдячний студент Василь Сімович, “професор був – велика наукова сила, що полишив нам великі наукові цінності, що виховав багато наукових (і педагогічних) працівників”. Серед слухачів професора був сам Іван Франко, який цінував його “європейський метод науковий”.

 

З мовознавчих праць найбільшу славу принесла С. Смаль-Стоцькому написана ним у товаристві з німцем Теодором Ґартнером “Руська граматика” (1893), яка перевидавалася 7 разів. Як писав О. Попович, “ся одна заслуга д-ра Стоцького достаточна, щоб ім’я його [було] записано золотими буквами в літописи наші народні на вічну пам’ять грядущим поколінням”.

 

1899 року учений опублікував працю історіографічного характеру “Буковинська Русь”, яка отримала дуже схвальну оцінку І. Франка (“впливає, як подув свіжого вітру в спеку”).

 

Його блискучі шевченкознавці праці не втратили своєї вартості й нині. Також С. Смаль-Стоцький досліджував творчість І. Котляревського, І. Франка, Ю. Федьковича, С. Воробкевича, О. Кобилянської, В. Стефаника.

 

У нашому місті є багато адрес, пов’язаних із цим достойним іменем. Це й Український народний дім, у якому Смаль-Стоцький активно організовував і працював у різних партіях та товариствах, і перший корпус університету (нині – по вул. Університетській), де вчений керував кафедрою і факультетом.

 

 

На фасаді будівлі за адресою Шептицького, 31 висить меморіальна дошка, яка засвідчує, що тут у професора Смаль-Стоцького гостював митрополит Андрей Шептицький під час своїх відвідин Чернівців.

 

Понад тридцять років професор жив і плідно працював у будинку за адресою вул. Шевченка, 55 (на той час – Новий Світ, ч. 37). Цей скромний ошатний будинок був добре знаний не тільки в Чернівцях. Про нього знали всі освічені люди поза межами Буковини. Тут завжди мали прихисток і приходили за підтримкою як відомі політичні та наукові діячі, так і письменники й журналісти того часу. Переступали цей поріг І. Франко, О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, М. Черемшина, В. Сімович, О. Луцький та, власне, увесь освічений люд нашого міста.

 

Степан Смаль-Стоцький творив історію на невеличкому шматочку української землі, на Зеленій Буковині, яку він силою свого таланту, своєю невичерпною енергією, невсипущою працею довів до розквіту.

 

Подвижницька праця С. Смаль-Стоцького завжди викликала захват у сучасників. Вона ж дозволила доволі скупій на високу похвалу Ользі Кобилянській сказати про: “І Ваше ім’я, і Ваша праця остануться між пануючими брудами – білим монументом”.

 

Про цю достойну людину, яка всю свою енергію і працю впродовж 36 років витратила на благо нашого міста та Буковини, можна більше дізнатися, відвідавши виставку. Тут представлені дослідження В. Сімовича, О. Добржанського, В. Даниленка, В. Старика, Н. Бабич, Б. Мельничука.