03-02-2014

Наші нові надходження

Понеділок, 3 лютого 2014 р.

Пропонуємо увазі наших читачів художні твори українських і зарубіжних авторів, які недавно з’явилися на полицях Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського. Тут класики літератури, відомі сучасні автори, тексти зі шкільної програми, перевидання раніше відомих творів, нові опуси сучасних письменників. Запрошуємо до читання.

 

 

 

 

 

Андрухович Ю. 12 обручів / Юрій Андрухович ; [колажі Наталії Переверзнєвої]. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 288 с. ISBN 978-966-14-4812-3.

Роман Юрія Андруховича, написаний протягом 2001–2003 рр., фіксує маршрут подорожі Карла-Йозефа Цумбруннена, австрійськог офотохудожника. Сюжет роману рухається за ним, викопуючи з закамарків народної й авторської свідомості химерний калейдоскоп із архетипів гуцульського фольклору, богемно-артистичних історії, мафіозної гризні. Над усім височіє трагічний образ поета Богдана-Ігоря Антонича з його віщими віршами. Однак головною героїнею багатошарового, мов гірський рельєф, роману є власне Україна на зламі ХХ–ХХІ століть.

“Тлумачити нову Андруховичеву прозу, здається, значно складніше, ніж старіші його iгровi та постмодернi твори. Вона виразно менш складна i складена, натомiсть прозорiша й самодостатнiша, себто не настiльки iнтертекстуальна (хоча таки iнтертекстуальна), не настiльки фiлологiчно залежна (хоча таки залежна), не настiльки потребує продовження й доконання в лабиринтi схолiй i ґлос (хоча таки потребує). Оповiддю тут керує не беззастережна логiка карнавалу, люба молодому й веселому «демiюрговi», i не витончена логiка лiнґвiстики, звична вченому укладачевi антологiй, а скептичний i парадоксально iронiчний патос зрiлого поета, мандрiвника свiтами, розвiдника потаємних надр Центральної i просто Европи, який прискiпливо ревiзує самi пiдвалини i цiлий фундаментальний лексикон колись баґательного i несуперечливого бубабiстського парадизу. [...] головним героєм – поруч iз iншими дiйсними й удаваними постатями, отими зникомими Цумбрунненнами, Пепами, Антоничами, Орфеями – є така собi тлiнна людина, певна людина, котра пише роман, подорожує потягом мiж Сучавою та Бухарестом, iде собi на пiвдень i трохи на захiд, аж раптом усвiдомлює, що подорож ця – “ніщо інше, як епілог. І тому цей потяг – центральноевропейський, ці кукурудзяні та соняшникові поля за вікном – Румунія, ці сміттєзвалища навколо бетонних почвар – Циганія, а ця нескінченна гориста смуга на обрії – Карпати. Але хто в такому разі цей єдиний у всьому вагоні пасажир, цей я?” (krytyka.com).

Юрій Андрухович (нар. 1959) – український письменник, есеїст, перекладач. Віце-президент Асоціації українських письменників. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені більшістю європейських мов.

 

Бічуя Н. Великі королівські лови / Ніна Бічуя. – [Львів] : [Піраміда], [2011]. – 192 с. – (Приватна колекція). ISBN 978-966-441-230-5.

“Великі королівські лови” Ніни Бічуї – унікальна книга малої прози в українському літературному дискурсі. Художні писання авторки відзначаються вишуканістю й елегантністю, приворожують артистичністю й стрімкістю польоту авторської уяви. Стилю Ніни Бічуї притаманні глибокий психологізм й інтелектуальна напруга, медитативність, безсюжетність, висока культура слова та рельєфність письма. Її новелістичне слово дихає й прискорено пульсує, його можна відчути на доторк, воно звучить і має запах. Такою письменниця є у своїх найкращих урбаністичних, психологічних та історичних новелах, притчах і візіях, що увійшли до видання “Великі королівські лови”.

Ця книга новел і повістей з’явилася у серії “Приватна колеція” вдруге. Перше видання – 2003 року під назвою “Землі роменські” – було першим за добу незалежності. Попри те, що тексти вийшли з-під пера авторки три-чотири десятиліття тому, читач сприйняв їх як написані щойно.

За словами Валерія Шевчука, Ніна Бічуя стала у 60-х рр. ХХ ст. безсумнівною королевою жіночої прози: сучасні критики вважають її предтечею урбаністичного дискурсу в українській літературі 80–90-х рр. ХХ ст.

Ніна Бічуя (нар. 1937) – українська письменниця, перекладач. Останні двадцять років активно займається перекладом з польської (Ольга Токарчук, Єва Островська, Яцек Бохенський, Людвік Єжи Керн) і редагуванням. Лектор театрознавства у Лвівському національному університеті імені Івана Франка. У Видавництві Старого Лева виходила її дитяча книжка “Шпага Славка Беркута”.

 

 
 
Бойчук Б. Розанна з Нивок / Богдан Бойчук. – Львів : Піраміда, 2011. – 124 с. – (Приватна колекція; Бібліотека Нью-Йоркської групи). ISBN 978-966-441-226-8.
 

Бойчук Б. Мої феміністки, Щоденності схибнутого поета : романи / Богдан Бойчук. – Львів : Піраміда, 2011. – 184 с. – (Приватна колекція; Бібліотека Нью-Йоркської групи). ISBN 978-966-441-238-1.
До книги творів Богдана Бойчука увійшли роман “Розанна з Нивок”, створений у 2005–2007 рр., та оповідання “Остання зустріч” і “Крукова гора”, написані й надруковані ще в журналі “Сучасність” у 1962 р.

Випадково чи з примхи автора в романі “Розанна з Нивок” зустрічаються двоє людей, які ніколи не повинні були зустрітися. Це розгониста й богемістична керамістка Розанна, яка завжди ходить в розбовтаному і обляпаному глиною одязі, та денді ювелір Орлик, який найбільше цінує вигляд людини й упорядковане життя. Ці несумісні персонажі проходять через конфлікти, непорозуміння, сварки і велику трагедію, яка стрясла їх обох, і доходять до глибокого кохання та остаточного смутку.

Головний герой роману “Мої феміністки” інтелектуал і авантюрист Аркадій Мориквас пропускає крізь призму іронії все своє життя: студентські рухи, цнотливий галицький аристократизм, американську добродійність та гендерну науку. Робить він це для того, аби нарешті дійти до своїх спадкових основ.

А в “Щоденностях схибнутого поета” поет-невдаха Антоній, що трохи несповна розуму, ненавидить своїх батьків і дружину Софію, зате обожнює письмо. Любить також мріяти про своє призначення стати месією і врятувати людство. І напевно б урятував, якби не закохався в модельку Марину, яка нелогічною поведінкою піднесла його схибнутість до того рівня, що він добровільно переселяється до психіатричної лікарні.

Богдан Бойчук (нар. 1927) – український поет, прозаїк, драматург, перекладач та літературний критик. Член Нью-Йоркської групи, один з її засновників. Мешканець США з 1949 року. Його літературна діяльність не обмежується тільки поетичною творчістю. Він також пише і видає драматичні твори, прозу, переклади з англійської, іспанської та російської мов на українську, з української – на англійську. Проявляє себе й на полі літературознавчої критики, опублікувавши широку низку статей, рецензій, передмов. Невтомний співукладач і співредактор двох поважних антологій української поезії, автор мемуарів. Упорядник творів Олекси Стефановича, Богдана Кравціва, Йосипа Гірняка.

 

Вишневський Я. Бікіні : [роман] / Януш Леон Вишневський ; [з пол. пер. Василь Саган і Юрій Попсуєнко, обкл. Наталія Задорожна]. – К. : Національний книжковий проект, 2010. – 464 с. ISBN 978-966-339-928-7.

Новий роман Януша Леона Вишневського “Бікіні” – це історія кохання німкені й американця, яка розгортається в кінці Другої світової війни. Героїня роману, Анна, красива, чудово володіє англійською і мріє про кар’єру фотографа. Чи могла вона уявити, що її кращими роботами стануть фотознімки знищеного рідного міста, і вона потрапить спершу до Нью-Йорка, що вирує життям, а потім на розкішний атол Бікіні...

“Бікіні” – це не просто роман про кохання. Сюжет з усіма його подіями, стосунками, переживаннями розгортається на тлі подій політичних. Проведено немовби паралель між страшною трагедією атолу Бікіні й трагедією тисяч людей, що пройшли крізь пекло Третього рейху. Це роман-нагадування: ніщо й ніколи не знімає моральної відповідальності кожного з нас за долю і планети, й окремих її жителів.

Януш Леон Вишневський (нар. 1954) – польський письменник і вчений, доктор інформатики, доктор хімії. Як письменник дебютував 2001 року романом “S@motność w sieci” (“С@мотність у мережі”), на основі якого з’явилися фільм і серіал. Його книги перекладено й видано в багатьох країнах Європи, а також у Китаї, Росії, Туреччині, В’єтнамі. З 2012 року Вишневський – президент Фундації “Start z kulturą” (“Старт з культурою”), яка підтримує молодих творців культури. Епіграфом на своєму веб-сайті письменник написав: “Боже, допоможи мені бути таким, яким мене вважає мій собака”.

 

Даниленко В. Тіні в маєтку Тарновських : повісті / Володимир Даниленко. – Львів : Піраміда, 2012. – 180 с. – (Приватна колекція). ISBN 978-966-441-270-1.

До книжки відомого українського прозаїка Володимира Даниленка увійшли два твори, в яких досліджуються стосунки між чоловіком і жінкою в сучасному світі з його загостреним почуттям егоїзму, самотності й дефіциту любові.

На руїнах почуттів Алла Рачківська і Тадей Швагуляк із повісті “Тіні в маєтку Тарновських” відвідують сеанси психотерапевта, які допомагають їм знайти в своєму минулому та минулому батьків причини, що сформували основи їхньої поведінки. Через любовний досвід різних поколінь розкриваються потаємні пружини, які рухають людиною і змушують її страждати, шукаючи відповіді на питання, що хвилюють кожного.

Повість “Сонечко моє, чорне й волохате” – історія про молоду київську сім’ю, талановитого й непристосованого до життя піаніста, його дружину, яка працює на різних роботах, щоб утримати сім’ю, та їхні стосунки під час сімейної кризи.

Художній світ Володимира Даниленка – це світ натяків і недомовленостей, за якими прихована прірва людських пристрастей із їхніми романтичними прелюдіями, що переходять у насолоду, розчарування, біль, самотність і відчай, оголюючи одну з центральних екзистенційних проблем сучасної людини.

Володимир Даниленко (нар. 1959) – український письменник, науковець, представник Житомирської прозової школи. Автор книг малої прози, повістей, романів, упорядник антологій поезії та прози. Твори В. Даниленка перекладено німецькою і вміщено в німецьких антологіях.

 

Іваничук Р. Хресна проща : романний триптих / Роман Іваничук. – Львів : Піраміда, 2011. – 284 с. ISBN 978-966-441-224-4.

“Мечі харалужні поламаються у битвах, з часом іржа перемінить їх у червоний пісок, а Слово назавше залишиться в пам’яті народу, мов напис, видовбаний у камені... Зчахне трава, всохнуть дерева, чорнозем стане мертвою глиною, й навіть якщо народ утратить державу і воїни ізгоями стануть, Слово вічно будитиме сплячих і бодрим не дасть заснути!”

Ці слова є одним із лейтмотивів нової книги Романа Іваничука “Хресна проща”, в якій оживає історія часів Данила Галицького, його сина Лева й славетного співця Митуси, та відображено період хрущовської відлиги. А об’єднує всі ці події Страдчівська печерська Лавра.

Роман Іваничук (нар. 1929) – український письменник, громадський діяч. Почав літературну діяльність у 50-х рр. як новеліст. У його доробку два десятки історичних романів, якими він намагається заповнити білі плями в нашій історії. Вершинним твором Романа Іваничука вважають роман “Четвертий вимір” (1984) про одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколу Гулака. Твори письменника перекладені французькою, російською та іншими мовами.
 
 
 
Карпа І. З роси, з води і з калабані / Ірена Карпа ; [худ. Гриця Ерде]. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2012. – 320 с. ISBN 978-966-14-3902-2.
 
“Карпу необхідно читати – її жвава, жива мова, гострий гумор та небанальні образи стануть бальзамом на душу тих, хто скучив за актуальним українським словом. Влучна і щира, вона запрошує до світу своїх героїв, які геть усі здаються тобі добре знайомими з дитинства” (Катя Осадча, телеведуча).
 
“У нас з Іренкою ніби й різниця у віці трохи є, і відстань між нашими рідними містами десь із 300 кілометрів, мабуть, і жив я значно ближче до поліщуків, ніж до гуцулів, і, зрештою, я – хлопчик, а вона – дівчинка... А читаю оці її кумедні історії – і немов про своє дитинство читаю!” (Сашко Положинський, співак, лідер гурту “Тартак”).

“Ірена пише не пером, не олівцем, не ручкою і не на клавіатурі – вона пише кров’ю. Інколи це кров не її, а того, в кого вона її висотала для чергового свого оповідання, перевтілившись у Суккуба чи Мавку Лісову. Хто візьме в руку цю книжку, обов’язково стане її донором. Я ним вже став!” (Іван Леньо, музикант, лідер гурту “KOZAK SYSTEM”).

“Карпа вміє так усе сказати і описати, що вже не знаєш, навіщо це малювати. Але ж рука так і тягнеться до фотошопу – той світ близький і зрозумілий, хоча складний до біса” (Гриця Ерде, художниця).

Ірена Карпа (нар. 1980) – українська письменниця, співачка, журналістка, телеведуча. Солістка й авторка текстів музичного гурту “Фактично самі” (з 2007 – “Quarpa”).

 

Кафка Ф. Замок : роман / Франц Кафка ; [сост. И. Веселова, вст. ст. В. Беньямин, ком. М. Коренева, пер. доп. глав и вст. ст. М. Рудницкий]. – Харьков, Белгород : Клуб семейного досуга, 2012. – 416 с., вкл. – (Великие шедевры мировой классики). ISBN 978-966-14-3499-7 (Україна), 978-5-9910-2001-5 (РФ).

Разом з романом “Замок” до книги увійшла вступна стаття німецького філософа, літературного критика, теоретика історії, письменника і перекладача Вальтера Беньяміна (1892–1940) під назвою “Франц Кафка: як будувалася китайська стіна”.

Видання роману містить також авторські варіанти й викреслені місця і примітки, що важливо для дослідників творчості Франца Кафки.
 
Франц Кафка (1883–1924) – один із найвизначніших німецькомовних письменників ХХ століття, більшу частину робіт якого було опубліковано посмертно. Його твори просякнуті абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом, вони здатні пробуджувати в читачеві відповідні почуття тривоги, що є унікальним явищем у світовій літературі. В Україні за його творами знято фільми: “Людина К.” (1992) та “Співачка Жозефіна й мишачий народ” (1994).

 

 

 

Кобилянська О. Оповідання : для сер. та ст. шк. віку / Ольга Кобилянська ; [упор., навч.-метод. матер. Ольга Шевченко, передм. Тетяна Щегельська, худ. оформ. серії Тетяна Кущ]. – [К.] : Національний Книжковий Проект, 2011. – 208 с. – (Бібліотека шкільної класики). ISBN 978-617-592-096-1.

Оповідання й новели видатної української письменниці позначена і глибокою поетичністю в описах природи, і щирим жалем та вболіванням за долю людини, і розумінням проблем людини і навколишнього середовища. Її твори – це мистецьке відображення мальовничого гуцульсько-буковинського краю, його співучої мови, прагнень та доль його людей.

У своїй малій прозі письменниця звертається до селянського життя, осмислює владу землі й природи над людиною. Її твори вирізняються психологічним підходом і тугою за духовною красою людини, яка задихається в умовах сірого, безпросвітного життя.

Крім самих оповідань Ольги Кобилянської та передмови до них, книга містить “Додаток до прочитаного, що стане у пригоді вчителеві та учню”. У цьому додатку – біографія письменниці, теми рефератів, рекомендована література, аналіз її творчості. Таким чином, “Оповідання” Ольги Кобилянської справді можуть бути корисними для учнів середнього і старшого шкільного віку.

Ольга Кобилянська (1863–1942) – видатна українська письменниця, родом з Південної Буковини, представниця українського раннього модернізму, громадська діячка, учасниця феміністичного руху на Буковині. Найкращі твори письменниці перекладені багатьма мовами.

 

Лис В. Століття Якова / Володимир Лис. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2012. – 240 с. ISBN 978-966-14-1007-6.

Роман Володимира Лиса “Століття Якова” – своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття. З мовознавчої точки зору книга цікава вживанням справжнього живого західнополіського діалекту.

“Лис написав дуже гарну книжку, і я її охоче всім рекомендуватиму. Його роман – оригінальний, і це виявляється в тексті... Читати цю книжку дуже приємно” (Оксана Забужко, письменниця).

“Мені пощастило, що був членом журі “Коронації слова” – інакше ще довго міг би не прочитати “Століття Якова”. Шкода, що цей роман не може мати продовження” (Андрій Куликов, журналіст, телеведучий).

Володимир Лис (нар. 1950) – український журналіст, драматург, прозаїк. Багаторазовий призер “Коронації слова” та інших премій.

 

 

Матіос М. Армагедон уже відбувся : [повість] / Марія Матіос ; [худ. Сергій Іванов]. – Львів : Піраміда, 2011. – 112 с. ISBN 978-966-441-253-4.

Матіос М. Чотири пори життя : видання друге / Марія Матіос ; худ. Сергій Іванов. – Львів : Піраміда, 2011. – 264 с. ISBN 978-966-441-213-8.

Лейтмотив ранніх творів Марії Матіос, представлених у книзі “Чотири пори життя” – філософія. Упродовж усього життя людину поборюють пристрасті. Та надходить мить, мить своєрідного катарсису (чи емоційного занепаду) – і чуттєва людина навіть у пристрасті стає філософом. “Це дослідження життя людини між двома датами – датою життя та датою смерті”, – каже про свій твір письменниця.

До книги увійшли твори “Ранок життя: Учора нема ніде” (уривок з роману), “День життя: Смак пристрасті”, “Вечір життя: Життя коротке, щоб сказати “ні” і “Ніч: По праву сторону Твоєї слави”. Разом вони становлять психологічно-філософський роман.

Сторінки нової книги Марії Матіос “Армагедон уже відбувся” – це майже дантові кола однієї людини. І провідником у цьому пеклі є Іван Олексюк – у далекій молодості “засуджений на життя” ціною “червоної гадючки чужої крові на своїх черевиках”.

Ці дантові кола потрібні письменниці, щоб пізнати Істину головного персонажа, який увесь вік після вбивства людини думає про вавилонську вежу свого життя, що має колись завалитися. Марії Матіос доконче потрібно через історію Івана Олексюка наблизити читача до розуміння Іванової правди – причини, його істини: хотіти жити. Бо насправді істина для всіх одна. От тільки, “якби запізнитися вмерти. Або народитися”.

Увага до найтонших деталей, глибокий психологізм і прискіплива любов до того, чиє “тіло душі” по живому ріже її письменницький скальпель, – незмінні прикмети стилю Марії Матіос.

Марія Матіос (нар. 1959) – українська письменниця, публіцистка. Дебютувала 1992 року в журналі “Київ”, опублікувавши новелу “Юр’яна і Довгопол”. 2005 року отримала Національну премію імені Тараса Шевченка за роман “Солодка Даруся”. Твори письменниці перекладено багатьма мовами світу.

 

Пагутяк Г. Слуга з Добромиля : роман / Галина Пагутяк. – Львів : Піраміда, 2012. – 200 с. – (Приватна колекція). ISBN 978-966-441-159-9.

“Він дивиться на людей, яких неможливо вилікувати, бо душу лікує тільки інша душа. Рани закриваються і відкриваються, ніби двері. Їх не можна забити дошками навхрест. Вони відкриваються від кожного подуву вітру Історії чи навіть випадково підслуханого слова”.

Ці вихоплені рядки з роману Галини Пагутяк “Слуга з Добромиля” могли б бути один із лейтмотивів твору, відзначеного Національною премією України імені Тараса Шевченка 2009 року, але світ його значно складніший і драматичніший. В романі описуються події 1949 р. і попередніх 800 років в місті Добромилі та його околицях. Тут діють історичні особи і вигадані персонажі.

Твір містить багато афоризмів, які сьогодні особливо актуальні, зокрема: “Свобідним край стає не тоді, коли на трон сідає мудрий володар, а коли з’являється багато вільних людей серед різних станів. Тоді немає потреби йти по коліна в крові, шукати ласки в сильніших сусідів. Бог проливає благословення на такий край, а не плаче над його нещасливою долею”.

 

 

Пагутяк Г. Писар Східних Воріт Притулку; Писар Західних Воріт Притулку : романи / Галина Пагутяк. – Львів : Піраміда, 2011. – 140+136 с. – (Приватна колекція). ISBN 978-966-441-232-9.

Місце, де можна знайти абсолютний захист, чи існує воно? Писар Східних Воріт відчиняє двері кожному, хто потребує його. Писар Західних Воріт зачиняє двері за кожним, хто віднайшов у собі силу повернутись знову у світ людей... Антон і Яків, як перша і остання літери абетки, з якої складається мова віри, надії й любові. Вона зрозуміла тим, хто мешкає у Притулку, вона може стати зрозумілою і тобі. Формула порятунку, метафора освіченого серця – тобі є над чим замислитись, якщо ти ще не розучився це робити. Втім, два романи-утопії Галини Пагутяк можна просто читати й так...

Роман “Писар Східних Воріт Притулку” було написано у 1999–2001 рр. Роман “Писар Західних Воріт Притулку”, створений у 2003–2004 рр., видається вперше. Тепер читач може не тільки увійти в Притулок, але й вийти з нього.

“Я хотіла, щоб існувало абсолютно безпечне місце, де могли б сховатись і жити гідно люди, яким справді нікуди подітись. Діти, вбивці, каліки, сироти, неприкаяні – усі, з ким доля обійшлася дуже жорстоко. Я створила це місце, написавши не просто книгу, а магічну книгу. На жаль, того ніхто не зрозумів, а ті, для кого я написала книгу, її просто не прочитають. Можливо, я помиляюсь, і якимось чином звістка про Притулок уже поширилась, і вони туди потрапили. Я б не сказала, що Притулок – це Бог. Для Бога всі рівні і всіх він любить однаково. Дехто покидає Притулок, наповнившись по вінця бажанням врешті померти чи зробити щось для того світу. Але це вже було потім, у книзі “Писар Західних Воріт Притулку”. Можливо, я з’явилась на світ для того, щоб написати ці дві, ні одну книгу” (Галина Пагутяк).

Галина Пагутяк (нар. 1958) – українська письменниця, есеїст, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Автор численних фантастичних повістей та романів. Перекладач з російської.

 

Роздобудько І. Якби / Ірен Роздобудько. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2013. – 256 с. ISBN 978-966-14-2485-1.

Якби можна було повернутися в минуле і щось змінити... Хто про таке не мріяв? Навіть успішній журналістці й начебто щасливій дружині Ніці є що виправити. Є дівчинка з понівеченою психікою, є хлопчик, для якого життя скінчилося зарано. То вона сама – Ніка, що й досі затинається, – і її друг, загиблий в автокатастрофі. Щоб зустрітися з ними, не треба вигадувати машину часу – досить просто увійти до свого старого під`їзду...

Ні, вона не з’їхала з глузду, то лікар порадив: вона ж хоче працювати на телебаченні! Чи чого вона насправді хоче? Урятувати товариша своїх дитячих ігор? Або у 80-х, у добу дефіциту, стати в чергу за справжнім коханням?

“Ірен – рідкісний приклад письменника, котрий не обмежує себе рамками одного стилю чи жанру” (“Українська правда”).

“Варіюючи між жіночими романами, детективними історіями та пригодницьким чтивом, Ірен Роздобудько не втомлюється вишукувати нові сюжетні ходи та життєві перипетії для своїх героїв” (“Високий замок”).

Ірен Роздобудько (нар. 1962) – українська письменниця, журналістка. Працювала журналістом, коректором, редактором, оглядачем у газеті, заступником головного редактора і головним редактором. Письменницю називають Павичем у спідниці, за її рукописами полюють провідні видавництва, її романи не раз відзначалися дипломами “Коронації слова”, 2011 року вона отримала “корону” за кіносценарій.

 

Тютюнник Г. Смерть кавалера : повісті і оповідання / Григір Тютюнник ; [передм. Анатолій Шевченко]. – К. : Махаон-Україна, 2001. – 256 с. – (100 кращих творів українського письменства). ISBN 966-605-216-4.

До книги видатного українського письменника Григора Тютюнника увійшли його найкращі оповідання, а також повісті “Вогник далеко в степу” і “Облога”. Вони засвідчують своєрідне творче кредо митця: “Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові”.

“Він не догоджав своїм читачам. Вважав, що багатьох з них “треба мучити правдою, хоч вони бояться її і не хочуть взяти в душу. Сам же він жив правдою, мучився нею, від неможливості поєднати її з дійсністю пішов із життя. Ще раз – уже трагічно – потвердивши свою думку: з любові і муки народжується письменник...” (Анатолій Шевченко).

“Кожен письменник обирає собі тему найближчу, найріднішу його життєвому досвідові і – неодмінно – своєму ідеалові людини в тому часі, в якому він живе. Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах.
...Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить. Немає загадки таланту. Немає. Є вічна загадка любові” (Григір Тютюнник).

Григір Тютюнник (1931–1980) – український прозаїк, автор книг для дітей, перекладач. Його твори перекладено багатьма іноземними мовами. Видатний український письменник Олесь Гончар назвав Григора Тютюнника живописцем правди.

 

Шевчук В. Птахи з невидимого острова : повісті / Валерій Шевчук. – [К.] : А-ба-ба-га-ла-ма-га, [2012]. – 384 с. – (Перлини світової лірики). ISBN 978-617-585-033-6.

До нової книжки найвидатнішого сучасного українського майстра прози дібрано три філософські повісті з пригодницько-фантастичними фабулами (так звані мислительні детективи) – жанр, більше опрацьований у літературі західноєвропейській, аніж в українській. Це “Птахи з невидимого острова”, “Місячний біль” (фантастична повість), “Початок жаху”. Завершує книгу “Маленьке вечірнє інтермеццо” – зразок гумористично-фантастичної повісті.

Повісті “Птахи з невидимого острова” та “Початок жаху” було інсценізовано й поставлено в театрах Києва та Львова.

Валерій Шевчук (нар. 1939) – видатний український письменник, визначний дослідник літератури, інтерпретатор українського бароко. Автор багатьох книг прози, упорядник антологій. Упорядник та перекладач на сучасну літературну мову збірок любовної лірики XVI–XIX століть “Пісні Купідона” та героїчної поезії Х–ІХ століть “Марсове поле”, “Літопису Самійла Величка”. Почесний професор Києво-Могилянської академії та Львівського університету. Лауреат численних літературних премій і нагород. Твори письменника перекладено на двадцять дві мови.