Культпростір. Події

 

У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського місяць пройшов під знаком Марка Черемшини, пов’язавши дві дати – 13 червня та 13 липня. Перша дата – загальноприйнятий день відзначення уродин письменника, а друга – фактична, помилково підмінена у повоєнних виданнях творів Марка Черемшини.

 

Отож нещодавно на сайті Муніципальної бібліотеки було розміщено статтю, у якій висвітлено зв’язки Марка Черемшини з Чернівцями, і досі у закладі працює виставка, присвячена цій темі. А 10 липня бібліотека знову зібрала шанувальників яскравої творчої особистості, самовідданого громадсько-культурного діяча, правника. Цього разу вже на презентацію видання, здійсненого з ініціативи Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини – "Марко Черемшина у спогадах, документах і матеріалах".

 

Назва книги одразу готує до сприйняття її структури. Сюди увійшли автобіографії письменника, його спогади про відомих сучасників, тексти промов, виголошених ним з нагоди пам’ятних дат. Так виглядає мемуарна частина книги. Значну частину видання становить інтерпретація творчості, осмислення особистості, діяльності Марка Черемшини. Сюди увійшли спогади про нього, наукові статті, літературно-критичні, публіцистичні розвідки, присвячені творчості новеліста, сучасні дослідження, які розкривають нові факти, пов’язані з письменником. Окремо представлено опрацювання листування Марка Черемшини, яке подано як важливе літературознавче та історичне джерела, а також заповіти письменника, присвячені йому некрологи, посмертні промови, статті. Доповнюють видання фотоматеріали, відомості про авторів, хронологічна довідка про Марка Черемшину, словник маловживаних слів. У книзі використані архівні матеріали ЦДІА у Львові, Державного архіву Івано-Франківської області, фотографії і рукописи з фондів Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини та краєзнавчого музею у Делятині.

 

Головними учасниками презентації були директор Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини Руслана Кірєєва, голова Творчого клубу ім. Марка Черемшини, директор Снятинського музею книги, редактор і видавець Володимир Карий, аспірантка кафедри української літератури ЧНУ імені Юрія Федьковича, член НСПУ Іванна Стеф’юк.

 

 

Ішлося про книгу, декламувалися твори Марка Черемшини, відбулися показ документальної кінострічки про письменника (автор проекту, ідеї та тексту Тетяна Вовк, режисер Василь Плугаторик) і презентація серії "Молоденька мачуха" верховинського фотохудожника Руслана Трача (за мотивами новели "За мачуху молоденьку!", фотомодель Іванна Стеф’юк). Та, звісно, найбільше говорили про самого Марка Черемшину – кожен про те, що найбільше цінує в письменникові, його житті, новелістиці, що вважає найважливішим, найбільш вартим уваги і подальших досліджень.

 

Іванна Стеф’юк відзначила, що вона для себе виокремила двох Черемшин: той, що в щоденниках – "у нього все було на рахунку і за законами логіки", той, що у новелістиці – "делікатний та емоційний". Ну, власне, їх і було двоє – Іван Семанюк та Марко Черемшина. Молодій дослідниці він близький також своєю філософією, а найбільше – мовою: "Марко Черемшина – наш родинний письменник. Мене виховували на його творах. Бабуся мені його читала, бо він писав "по-нашому"..."

 

"Марко Черемшина був вірним у дружбі, про що свідчать його посвяти..." – каже Руслана Кірєєва, яка вже 35 років очолює музей, увесь цей час працюючи над вдосконаленням експозиції, досліджує "недовивчені штрихи". Пані Руслана наголосила також на надзвичайній активності Марка Черемшини у сфері громадсько-культурній. Зокрема згадала лист 26-тирічного студента права Віденського університету до невідомого мецената зі зверненням про потребу провести Шевченківське свято.

 

Володимир Карий належить до тих ентузіастів, які цілковито присвячують своє життя улюбленій справі. Він з неприхованим захопленням розповідав про Творчий клуб, про Музей книги, Літературно-мистецьку премію ім. Марка Черемшини, про журнал "Снятин" і, звичайно, про презентовану книгу – про редакторську роботу над текстовим матеріалом, про художньо-технічне оформлення. Володимир Карий хотів зробити цю книгу якомога комфортнішою, приємнішою читачеві. Він підбирав зручний для читання шрифт, колір обкладинки і заголовка, для шмуцтитулів використав ілюстрації до творів Марка Черемшини українського художника Олександра Мікловди.

 

 

Приємно відзначити також те, як тепло відгукнувся видавець про Муніципальну бібліотеку: "Дуже подивовані і втішені бібліотекою! Коли ми сюди їхали, я думав, що мене вже не здивуєш бібліотекою. А ми надто подивовані, заворожені, втішені такою прекрасною бібліотекою, директором, екскурсією".

 

Бібліотека навіть поповнилася новим читачем. Це також гість із Покуття – директор Горішньозалучанської школи Іван Юрійович Оробець. Ще один ентузіаст, який водить своїх учнів у походи, возить музеями. Як він розповів твори Марка Черемшини почав читати, аби адекватно подати їх учням. А вже, коли почав, то не міг зупинитися ("Він писав для таких простих людей, як я"). Іван Оробець популяризує творчість Черемшини серед дітей. Дітям цікаво його читати, головне – правильно привернути їхню увагу. Директор чудово відгукується про своїх вихованців: "У нашої України є майбутнє – у нас є хороші діти, у нас є здорове ядро. І для них ми маємо працювати". Іван Оробець пише вірші, у поетичній формі народницького характеру він присвятив емоційний вірш і заходу, і бібліотеці:

 

 

 

Уклін, Зелена Буковино,
Тобі перлино гомінка,

Що вшанувала нині сина,
Пророка нашого Марка.

Так, Черемшина нині з нами,
І голос, ні, його не стих:
Витає дух у цьому храмі,
Між стелажів полиць і книг.

Тут унікальних книг безодня,
Я тут вознісся вище хмар.
Я був в Добрянського сьогодні,
Мені відкрили формуляр.

 

 

 

Доктор філологічних наук, професор Богдан Мельничук приніс на презентацію фото, на якому зафіксований один із моментів з відзначення у Чернівцях 100-річчя Марка Черемшини – це встановлення меморіальної дошки на приміщенні Народного Дому. Він розповів, що, цього року вже втретє беручи участь у заходах вшанування Марка Черемшини (був ще у Кобаках та Снятині), пересвідчився, що письменника люблять і, головне, знають. Згадав про свої перші зустрічі з Марком Черемшиною. Це був 1949 рік, саме тоді відкрився музей у Снятині, і їхній клас туди повезла вчителька. "А коли ми поверталися, злива нас застала. У Задубрівці нас прийняли, добрі люди нас прихистили на ночівлю". Такий перший, найяскравіший дитячий спогад, пов’язаний з Черемшиною. Хоч потім було безліч конференцій, інших подій, присвячених цьому письменникові. У прозаїка Богдану Івановичу найбільше імпонує його ліризм: "Я люблю Черемшину за його лірику. Це поет у прозі".

 

 

Авторові книги "Марко Черемшина: невідоме і призабуте" доценту кафедри історії України ЧНУ імені Юрія Федьковича Миколі Гуйванюку вдалося заінтригувати присутніх "невідомим" Марком Черемшиною. Навколо нього, як відзначив пан Микола, ще є багато міфу. Це і непорозуміння з датою народження, і нав’язування зручного образу Марка Черемшини (так зване бронзування осіб), заради чого навіть було знищено одну із новел-одкровень письменника про його непрості взаємини з дружиною, це і міфологізація "Покутської трійці". Щодо останнього моменту, то, як наголошує Микола Гуйванюк, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина досить мало пересікалися. Була дружба – між Стефаником та Мартовичем у ранній час, а з 1912 – між Стефаником та Черемшиною. А справжньою "трійцею", можна вважати Василя Стефаника, Марка Черемшину та Миколу Фірманюка, які спільними зусиллями та ініціативою активізували громадсько-культурне життя на Покутті.

 

Найголовніше, що відзначає історик для себе і для України в Маркові Черемшині, – це те, що він був великим патріотом. Його роль у літпроцесі, у громадсько-культурному, політичному житті ще має великий потенціал для дослідників. "Нам треба ще дещо досліджувати, – каже Микола Гуйванюк. – Одним із кроків побачити справжнього Марка Черемшину є презентована книга, у якій зібралися ті, хто ні в часі, ні в просторі не могли здибатися".

 

Одна із учасниць фільму про Марка Черемшину сказала, що вона інфікована ним. Це можна сприймати з жартом, але образ таки щирий та вичерпний. І його одразу вхопили присутні на презентації: усі ми інфіковані Марком Черемшиною.