Центр тяжіння: 180 років від Дня народження Юрія Федьковича

Четвер, 7 серпня 2014

 

8 серпня виповнюється 180 років від Дня народження Юрія Адальбертовича Федьковича (Осипа Домініка Гординського де Федьковича). Він належить до тих людей, імена яких стають знаковими, національними символами, своєрідними брендами.

 

Юрій Федькович – поет, прозаїк, драматург, публіцист, громадсько-культурний діяч – став таким брендом для Буковини і для однойменної газети, першим редактором якої був. Це надзвичайно яскрава особистість, харизма якої притягувала до себе сучасників. Творчість для Юрія Федьковича була, очевидно, своєрідним відпочинком, віддушиною. Адже його життя було досить насиченим. Вчився землемірству та аптекарству, одинадцять років віддав армії, брав участь в австро-італо-французькій війні, був війтом, інспектором шкіл, працював редактором у видавництві "Просвіти" та у театрі "Руська Бесіда у Львові", очолив газету "Буковина".

Його знали буковинці, чернівчани. Про нього багато говорили. У когось він викликав захоплення, у когось – здивування, у когось – роздратування. Та ніхто не міг звинуватити його у нещирості. Щирість, відвертість, справжність – його основні властивості. У ньому в дивній гармонії поєднувалися протилежності: життєлюбство (епікуреїзм) та аскетизм. Інтроверт, але відомий своєю імпульсивністю, інколи – епатажністю. Лірика і романтика змінював іроніст. Він міг розчулено плакати над віршами Шевченка і екзальтовано молитися на його образ і ставати суворим і непохитним у справах, які стосувалися життя селян, освіти. Він міг поєднувати звичайне побутове життя, турботи і потреби матеріальні з духовними практиками.

Якщо говорити про його світоглядні переконання, то, ймовірно, що так само, як Тарасові Шевченку, йому найближчим був гностицизм. У Юрія Федьковича була жага пізнання з властивою їй світовою тугою за істиною. І щось йому, напевно, все ж відкрилося, відбулося якесь світоглядне потрясіння, осяяння, оскільки вже на завершальному етапі свого земного втілення він підсумував, що все, що він писав, робив, варто було робити по-іншому.

Юрій Федькович був надзвичайно самодостатньою особистістю. Він завжди залишався собою – за будь-яких обставин. Такі люди не потребують жодних "масок". Їм непросто серед людей, але дихається таки легше.

Вичерпно цю непідробність натури Юрія Федьковича передав Дмитро Павличко. У вірші "Федькович у Львові" поет звертається до львівського періоду життя Юрія Федьковича (1871-1873) - "чотирнадцять чорних місяців", як він самий визначав цей час.

 

Дмитро ПАВЛИЧКО

ФЕДЬКОВИЧ У ЛЬВОВІ

Серед сурдутів чорних і сутан,

Не підгорілих ні слізьми, ні потом –

Сардак червоний, парубоцький стан,

Немов розквітлий мак поміж осотом.

Ремінь, закутий у срібло та спиж,

Крицева бартка в барда, як в опришка...

Еліто просвітянська, ти мовчиш?

Це подив, чи від наляку задишка?

Ви говорили: він – Боян, співець,

Та послушенства мудрого кебета,

Тепер втопили очі в топірець,

Що зблискує, мов грім, в руках поета!

І стало страшно. Це Боян – мужик,

Це гнівом правди палена людина!

Пече гуцульсько-гайдамацький шик,

І на словах його така ж лудина.

Це – насміх з ваших добровільних пут,

З краваток ваших, що блищать, як шлеї,

Це – дух Олекси Довбуша ось тут

Між вами ходить, віденські лакеї!

О, ви так само любите народ,

Але не більше, ніж велить корона,

Хапателі сановних нагород,

Кров заздрощами струєного лона.

Ви, під цісарський схилені закон,

Не прапор піднімаєте, а латку,

І тягнетесь до таць та до скарбон,

Щоб жить з патріотичного податку.

А це – мужик. Для вас – тривожний свист,

Посеред ночі в лісі – подих звіра.

Та дома він сардак, немов артист,

У кут жбурне і сяде за Шекспіра.

І напливе на нього цвіт зорі,

Навколо серця стиснеться вужище.

Літа пройдуть жорсткі, як грабарі,

І схиляться над ним – все нижче й нижче.

Свій похорон опише він з тужби

За світом, за трембітою сумною,

Розкаже вам, послужливі раби,

Як треба йти за власною труною.

І, збувшись підфальшованих жадань,

Зігравши роль в придворному театрі,

Повернеться туди, де тліє грань

В залитій кров’ю Довбушевій ватрі.

 

 

Зображення: єдиний прижиттєвий портрет Юрія Федьковича, який виконав львівський художник В.Резнер.

 

Підготували Леся Щербанюк та Інга Кейван