31-10-2014

Культпростір Чернівців. Огляд за місцевою періодикою

24.10.2014 – 31.10.2014

Актуальна думка: "Це ще один із шляхів культурної глобалізації, інтеграції [...]. Основна функція його [ПЕН-клубу] і його українського центру – це реакція письменницької спільноти на якісь події, протести-заяви-відозви, коли в цьому виникає необхідність, донесення правди про ті чи інші події, намагання вплинути на стан речей. Це дуже важливо. Іноді здається, що ефект від того не надто значний, а іноді його можна добре бачити й чути. Парадокс у тому, що всі ми перебільшували міру своєї поінформованості. А війна яскраво продемонструвала, які існують можливості дезінформування і маніпуляцій. Тож є потреба, аби саме міжнародна організація апелювала до світової громадськості, до письменників. І вона робить все, що може. Нещодавно ми зустрічалися у форматі дискусії про культурну дипломатію – представники 5 країн. Зійшлися на невтішному: попереду важкі часи. Тим важливіше чинити протидію цьому, бути конструктивними і просто щось робити. Все-таки не опускати руки" (Соловей Елеонора, "Версії", № 44, 30.10–5.11 2014 ).
 
 
Чернівецький художник Віталій Шелегін, дотримуючись традиції, започаткованої ним ще 1986 року, дарувати після кожної своєї міської виставки одну із картин мерії, знову зробив такий подарунок – "подарував картину міському голові. На ній зображено одну з вулиць центру Чернівців, де видніється костел Воздвиження Всечесного Хреста".
 
Фещук Наталія. Художник Шелегін подарував мерії картину // Чернівці. – 2014. – 30 жовт. № 44. – С. 2.

25 жовтня відбулася чудова подія, яка свідчить про відродження у чернівчан потреби духовно гуртуватися та бути господарями у власному місті, успадковуючи традиції попередників. До 120-річчя любого усім чернівчанам та такого стражденного костелу "Пречистого Серця Ісуса" відбулася ювілейна святкова меса – вперше з часів ІІ світової війни всередині храму. І хоч ще треба докласти титанічних зусиль, аби костел нарешті "посміхнувся", аби в ньому знову зазвучали неземні звуки органу, цей день став, воістину, знаковим – то не Бог повернувся до храму (Бог звідти й не йшов), а люди повертаються до Бога.
 
Фещук Наталія. Бог повернувся до храму // Чернівці. – 2014. – 30 жовт. № 44. – С. 3.
 
Будна Надія. "Гроші на костел збирали по світу" // Молодий буковинець. Місто. – 2014. – 30 жовт. № 107. – С. 7.
 
 
"Днями, з нагоди храмового свята Собору преподобної Параскеви Сербської, що на вулиці Заньковецької міста Чернівці, на території церкви відкрито й освячено домовий храм для дітей. Це – перший в нашій області релігійний заклад такого зразка, покликаний виховувати істинних християн та патріотів своєї держави".
 
Ясен Оксана. Храм для дітей // Чернівці. – 2014. – 30 жовт. № 44. – С. 11.
 
Престольний празник у соборі прп. Параскеви Сербської і освячення храму для дітей // Відродження. – 2014. – 30 жовт. № 44. – С. 11.
 
Церква для дітей // Свобода слова. – 2014. – 31 жовт. № 50. – С. 11.
 
 
У Чернівецькому музично-драматичному театрі імені О. Кобилянської 25 та 26 жовтня відбулася прем’єра музичної комедії "Малюк". За словами режисера Віталія Денисенка, "Зміст – ненав’язливий. Як і кожна французька комедія, вона розрахована на відпочинок глядачів, отримання задоволення".
 
Корпан Марина. Прем’єра "Малюка" пройшла з аншлагом // Молодий буковинець. Місто. – 2014. – 30 жовт. № 107. – С. 6.
 
 
Читачам "Версій" Маріанна Антонюк пропонує діткнутися до світу, без перебільшення, успішної чернівчанки – доктора філологічних наук, професора Елеонори Соловей. Це оповідь із тих, які хочеться розбирати на цитати.
 
"Чернівці дуже нагадують мені Відень і цим інтригують навіть віденців. Кілька років тому ми з чоловіком на запрошення нашого приятеля, онука поета Леоніда Первомайського (я готувала з ним книжку «Листи Л.Первомайського останнього періоду життя») були в столиці Австрії і в багатьох куточках Відня не стримувалися і по черзі вигукували «О, це схоже на Чернівці!». Після цього наш товариш заявив, що йому конче треба побачити Чернівці! А я по-новому оцінила своє рідне місто, тільки ще гостріше захотілося, щоб воно краще зберігалося і були впорядковані його принади.

У Відні відвідала кав’ярню, де колись бував Троцький – її з усіх сил намагаються зберегти такою, як тоді. Як і іншу кав’ярню, де підлога з дощок, як у сільських хатах, пофарбована в червоне, та ще й скрипить. А ми хочемо геть усе перепланувати, та ще й назвати інакше. Добре хоч почали відновлювати вивіски з-під штукатурки. Бо то є дух часу, давня аура міста".
 
"Чернівці – як машина часу, тут можна уявно повернутися у попередні роки, оскільки все-таки багато що залишилося незмінним".
 
"У моєму дитинстві двори відігравали особливу роль у нашому житті. Вони об’єднували, тут проводили спільні свята. Це було щось таке страшенно миле, і за цим можна відчувати ностальгію".
 
"Але якщо любити по-справжньому місто, відчувати отой пуповинний зв’язок, то, може, й можна дещо. Бо якісь бувають втрати геть незрозумілі і нелогічні. І що то за люди, які викидають те, що не лише можна було, а й треба було зберегти…".
 
"Згадую Чернівці у своїх текстах. Нова книжка – «Притча про поетів» – це не є книга про Чернівці, але місто там присутнє. І Чернівці «наздоганяли» мене далеко за своїми межами".
 
Антонюк Маріанна. Чернівці Елеонори Соловей... // Версії. – 2014. – 30 жовт.–5 листоп. № 44. – С. 7, 10.
 
 
У виставковому залі відкрито виставку картин, вишитих бісером, намистинами, стрічками.
 
Чорней В. Бісером вишили Кобзаря та герб України // Молодий буковинець. – 2014. – 31 жовт.-1 листоп. № 108. – С. 9.
 
 
У Чернівецькому центрі культури "Вернісаж" розпочала роботу виставка, приурочена до 70-річчя створення Вищого професійного художнього училища №5. Свої роботи, виконані у різних техніках, представили викладачі та учні цього навчального закладу.
 
Макушинська Надія. Тут створюють пам’ятні сувеніри про Чернівці // Молодий буковинець. – 2014. – 31 жовт.-1 листоп. № 108. – С. 10.
 
 
В обласній науковій бібліотеці імені М. Івасюка було проведено літературно-мистецький пам’ятний вечір, присвячений Анні Дущак, які мало б виповнитися лише 55 років. Газета "Буковина" пропонує статтю з докладним описом цього заходу.
 
Янушевська Анна. Буковинська Леся Українка // Буковина. – 2014. – 31 жовт. № 66. – С. 5.
 
 
23 жовтня сталася сумна подія – пішов із життя науковець-літературознавець, колишній завідувач кафедри української літератури ЧНУ ім. Ю. Федьковича Юрійчук Микола Іванович. На сторінках "Буковини" про свого колегу та товариша, його життя, наукові досягнення розповідає доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Мельничук Богдан Іванович.
 
Мельничук Богдан. Прощай, побратиме! // Буковина. – 2014. – 31 жовт. № 66. – С. 5.
 
 
 
У передруках збережено стилістику, орфографію і пунктуацію першоджерел.