Культпростір Чернівців. Огляд за місцевою періодикою

 
14.10.2014 – 28.11.2014

 

Актуальна думка: "Спілкуючись із героями, я повірив що усе у нас буде добре [...]. Так, важкою ціною, але буде добре. Я побачив людей, які роблять надзвичайно важкі справи і говорять про це просто, без пафосу" (Полатайко Тарас, "Молодий буковинець", 2014, № 116,   с. 9).

 
  
Пропонуємо увазі наших читачів огляд культурних новин Чернівців за два останніх тижні

У Художньому музеї було проведено виставку-аукціон творів митців Буковини. Метою цього заходу був продаж представлених витворів мистецтва задля збору коштів на потреби Української Армії.
 
"Можливо, ми не все професійно організовуємо, – каже Ольга Кобевко, лікар-волонтер, котра вже чотири рази їздила у зону АТО і допомагала там воїнам, – але наша основна мета – зібрати гроші, щоби закупити усе найнеобхідніше на зиму".
 
Фещук Наталія. "Наша мета – зібрати гроші для воїнів" // Чернівці. – 2014. – 20 листоп. № 47. – С. 3.

Також повідомили про цю подію газети "Час" та "Буковина".
 
Митці Буковини – українському війську // Час. – 2014. – 20 листоп. № 46. – С. 1, 12.
 
Янушевська Анна. Ми – нація, яка готова боронити свою землю... // Буковина. – 2014. – 21 листоп. № 69. – С. 5.
 
 
Газета "Версії" присвятила свій розворот річниці подій на Майдані Незалежності. Свої думки з приводу того, який ми отримали досвід і які уроки винесли із цих подій (і чи винесли) поділилися журналістка Людмила Чередарик, політологи Ігор Буркут та Михайлло Шморгун, юрист Тетяна Шепелько.
 
Л. Чередарик наголосила на нерозривному зв’язку розвитку і зміцнення держави з культурним становищем: "Може, ви помітили, що останнім часом, мов гриби після дощу, з’являються в нас аптеки. Скажімо, у Чернівцях на ста метрах проспекту Незалежності – від перехрестя з вул. Головною до перехрестя з вул. Небесної Сотні (колишньої Стасюка) – нарахувала аж 10 аптек!!! Так само густо розташовані й вино-горілчані магазини та відповідні відділи в міні- та супермаркетах. Коли книжкові магазини згортають свою діяльність. І не треба великого розуму, щоби зрозуміти: алкоголь у приватних руках – це елементарне споювання народу. Держава цього не помічає, бо серед її владної верхівки – саме ті, кому це приносить зиск і прибуток. Як і пропаганда масового споживання ліків замість здорового способу життя та профілактики захворювань. До чого все це призводить? До дебілізації населення та його елементарного винищення".
 
Уроки Майдану: рік по тому // Версії. – 2014. – 20–26 листоп. № 47. – С. 8-9.
 
 
На сторінках "Молодого буковинця" можна прочитати матеріал, який знайомить з бібліотекою чернівецького художника Ореста Криворучка та з одним із напрямків його творчої діяльності – мистецтвом екслібрису. Художник колекціонує екслібриси. У його колекції є як авторські роботи (617 одиниць), так і тисячі зразків авторів із різник куточків світу. У книгозбірні Ореста Криворучка також є чимало цікавих експонатів. Наприклад, книга графіки, написана готикою, яка належала чернівецькому історикові Раймунду-Фрідріху Кайндлю, оформлена в готичному стилі книга творів Гайнріха Гайне, румуно- та німецькомовні книги зі знаком-печаткою Сидора Воробкевича, видання 1922 року про екслібриси, виконані у стилі модерн, яке потрапило до митця із Версалю.
 
"За словами Ореста Криворучка, колись екслібриси мали практичну мету – захистити приватну річ, тепер же за ними можна простежити просування особливо цінних книжок з країни в країну, від одного власника до іншого".
 
Шевчук Наталя. "За книги колись віддавав останні гроші" // Молодий буковинець. – 2014. – 21–22 листоп. № 114. – С. 10.
 
 
Тішить, що у Чернівцях є люди, які не забувають про дітей, працюють для них, намагаючись враховувати психологію сучасної дитини. Актори Чернівецького театру ляльок запропонували своїм глядачам виставу за мотивами народної казки "Колосок". Лише старі, добре знані багатьом поколінням персонажі постали тут осучасненими – у стилі хіп-хоп історії.
 
"Образи героїв і усі декорації вистави витримані у вуличному стилі".
 
Актриса Юлія Квятковська про своєрідність підготовки вистави: "Під час репетицій багато знайомилися з культурою хіп-хопу: вивчали танці, музику. Нині намагаємося це все показати на сцені у гумористичному стилі".
 
Чорней Валерія. Круть і Верть – у хіп-хоп стилі // Молодий буковинець. – 2014. – 21–22 листоп. № 114. – С. 12.
 
 
Газета "Доба" потішила шанувальників неперевершеного періоду раннього модернізму, опублікувавши статтю завідувача Чернівецького літературно-меморіального музею О. Кобилянської Володимира Вознюка про стосунки двох письменників цього часу – Ольги Кобилянської та Михайла Коцюбинського, про зв'язок Коцюбинського з Буковиною.
 
Мистецьке, наукове середовище зламу ХІХ – ХХ століть, його учасники, їхня манера спілкування, співпраці, взаємопідтримки – те, що не може залишити байдужим жодну інтелігентну людину.
 
Вознюк Володимир. "Такий мені робили "почот", що аж недобре було". Михайло Коцюбинський і Буковина // Доба. – 2014. – 20 листоп. № 45. – С. 13; 27 листоп. № 46. – С. 13.
 
 
Буковинські діти взяли участь у черговому конкурсі "Нові імена" (Київ) і з перемогою повернулися з його заключного етапу.
 
Про досягнення юних митців, про манеру роботи з ними, про фінансування цієї справи, сприяння їй з головою Чернівецької організації Українського фонду культури, заслуженим працівником культури Валентиною Діаковською розмовляла Олена Росинська.
 
"... це єдиний мистецький конкурс, за участь у якому діти не платять жодної копійки. За 26 років свого існування "Нові імена" дали у повному розумінні путівки у життя не одній обдарованій дитині. Сьогодні колишні конкурсанти працюють у Національному камерному оркестрі України, Національному симфонічному оркестрі. Є серед них солісти Національної опери, Національної філармонії, деякі знайшли своє місце в оперних театрах закордоном... І навіть ті, котрі обрали інший фах, є дуже успішними у своїх професіях".
 
Росинська Олена. Коли настане український Ренесанс // Свобода слова. – 2014. – 20 листоп. № 53. – С. 8-9.
 
 
Газета "Буковина" у двох номерах опублікувала статтю літературознавця Петра Никоненка про Григорія Воробкевича – науковця, мислителя, цікаву з погляду світоглядного та психологічного особистість, ерудита, про якого, на жаль, мало знають його ж земляки.
 
Як письменник Григорій Воробкевич користувався псевдонімом "Наум Шрам". Про його появу також ідеться у розвідці: "...львів’яни, познайомившись із Григорієм, пройнялися глибокою симпатією до нього, пізнали в молодому панотцеві з Буковини різнобічного ерудита, наділеного ще й непересічним письменницьким талантом. До того ж Г. Воробкевич відзначався неабиякою зовнішньою привабливістю, на що звернув увагу О. Барвінський: «Єго поважна, красива стать, високого росту, з гарною чорною, як галка, бородою, робила на мене таке вражіннє, що я не інакше уявляв собі полковника Шрама в «Чорній раді» (романі П. Куліша. – П. Н.), як у виді Григорія Воробкевича. А що він визначався яко вельми умний чоловік, отже, й прибрав я єму ім’я Наум Шрам» («Спомини з мого життя»)".
 
Никоненко Петро. "Такого історика і філософа, як він, рідко де знайдеш..." // Буковина. – 2014. – 21 листоп. № 69. – С. 6; 28 лист. № 70. – С. 7.
 
 
Черговою героїнею "Образу міста в портретах чернівчан" стала мистецтвознавець, автор першої наукової монографії, присвяченої архітектурі Чернівців ХІХ – першої половини ХХ століття, Світлана Біленкова.
 
Пані Світлана розповіла Маріанні Антонюк про Чернівці свого дитинства, про своїх батьків, тодішнє середовище, стосунки між людьми, про своє вростання в архітектуру, в історію міста, любов до якого була завжди головним мотивом пізнання унікальної спадщини та боротьби за неї.
 
"Тоді ми ще не знали імен архітекторів, але любили слухати різні напівказкові оповіді про будинки, — пригадує пані Світлана. — Мама, бувало, казала: коли тобі буде важко, ходи містом, дивися на архітектурні прикраси і думай, що той, хто творив їх, той любив! Не можеш говорити з людьми – говори з будинками. Тож я справді відпочиваю і «лікуюся» прогулянками рідним містом".
 
"На жаль, зараз можна констатувати, що на Чернівці перекинувся так званий «вірус громадської активності», який можна охарактеризувати однією фразою «проти кого ми сьогодні будемо дружити», де вирішується не доля майбутнього об’єктів культурної спадщини, а питання прагматичного підходу для проштовхування бізнесових інтересів. В історії пам’яткоохоронної справи вже відомі наслідки такої практики, які, на жаль, не стали передовими, а навпаки, привели до безповоротних втрат унікальних за своєю цінністю пам’яток. Тому не хотілось би, щоб така ж доля спіткала Чернівці. Нині у засобах масової інформації можна прочитати безліч громадських ініціатив, які здатні піднімати активні хвилі занепокоєння проблемними питаннями міста, вирішення яких зазвичай нічим, окрім скандальних звинувачень, не закінчуються. Зарубіжні фахівці у своєму практичному досвіді неодноразово звертають увагу на хибність такої методики, вони дотримуються в першу чергу доктрини фахового діалогу, або аналітичної дискусії, які дають можливість знайти правильний вихід із кризової ситуації".
 
"Світ уважно спостерігає за Чернівцями, але рушійною силою майбутнього розвитку знаменитої Буковинської столиці маємо бути саме ми, не чекаючи, коли до Чернівців прийде якийсь багатий інвестор. Обов’язково мусить бути місцевий «генератор ідей», потужний аналітичний центр, а не безперервний процес бізнесових спекуляцій на політичній основі".
 
Антонюк Маріанна. Чернівці Світлани Біленкової // Версії. – 2014. – 27 листоп. – 3 груд. № 48. – С. 8-9.
 
 
У Чернівецькій обласній бібліотеці ім. Михайла Івасюка можна познайомитися з роботами київського фотохудожника Ігоря Гайдая. Назва виставки "Обличчя свободи. Євромайдан" досить промовиста та одразу розкриває основну тему та ідею представлених фото.
 
Ігор Гайдай: "Для мене вони були однодумцями, і я вирішив зробити серію документальних портретів. Ці фотографії може тільки виглядають як постановочні, насправді я фотографував цих людей одразу".
 
Козлов Руслан. Київський фотограф показав чернівчанам героїв Майдану // Версії. – 2014. – 27 листоп. – 3 груд. № 48. – С. 16.
 
 
25 листопада у Художньому музеї відкрилася благодійна виставка "Війна. 11 портретів". Це фотопортрети поранених воїнів, зроблені Тарасом Полатайком.
 
"Усі вони зазнімковані на початку нинішнього серпня, герої портретів – пацієнти хірургічного відділення Головного військового клінічного госпіталю в Києві які потрапили туди з фронту (зони АТО) з важкими пораненнями. Щоби підсилити свої роботи, митець кожну супроводив аудіозаписом розмови з тим, хто зображений на портреті. Дивлячись просто у вічі пораненим солдатам, відвідувачі виставки водночас чують їхні голоси, їхні розповіді та роздуми".
 
11 облич війни. Тарас Полатайко представив портрети , які можна... почути // Версії. – 2014. – 27 листоп. – 3 груд. № 48. – С. 16.
 
"Війна. 11 портретів" Тараса Полатайка // Версії. – 2014. – 27 листоп. – № 47. – С. 12.
 
Чорней Валерія. "Вони воюють за "дєньгі", а ми – за свою землю!" // Молодий буковинець. – 2014. – 28-29 листоп. – № 116. – С. 9.
 
Черняк Людмила. Тарас Полатайко. "Війна. 11 портретів..." // Буковина. – 2014. – 28 листоп. № 70. – С. 5.
 
 
Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської цього року відзначає свій 70-річний ювілей.
 
Чорней Валерія. "Багато душі в цьому будинку" // Молодий буковинець. – 2014. – 27 листоп. – № 115. – С. 14.
 
Вознюк Володимир. Музею Ольги Кобилянської – 70 // Буковинське віче. – 2014. – 27 листоп. – № 49. – С. 1, 2.
 
 
25 листопада, у 97 річницю від Дня народження Михайла Івасюка, у меморіальному музеї В. Івасюка зібралися лауреати Обласної літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича. Саме так вирішили відзначити пам’ятну дату працівники музею, адже дослідник життя та творчості Сидора Воробкевича Михайло Івасюк був одним із перших лауреатів згадуваної премії.
 
Логінова Олена. Збираючи літературну спадщину // Буковинське віче. – 2014. – 27 листоп. – № 49. – С. 4.
 
Логінова Олена. "Ти зодягнув нам душу у мову українську..." // Буковина. – 2014. – 28 листоп. № 70. – С. 7.
 
 
27 листопада минув 151 рік від Дня народження Ольги Кобилянської. Доцент кафедри української літератури ЧНУ ім. Ю. Федьковича Ярослава Мельничук розмірковує у контексті зіставлення двох буковинських письменників – Юрія Федьковича та Ольги Кобилянської. Початок розвідки можна прочитати на сторінках "Буковини".
 
Мельничук Ярослава. Юрій Федькович і Ольга Кобилянська: невідомі сторінки // Буковина. – 2014. – 28 листоп. № 70. – С. 6.
 
 
 
 
У передруках збережено стилістику, орфографію і пунктуацію першоджерел.
Джерело фото – http://versii.cv.ua/aktsenti/oblichchya-vijni-vrazili-chernivchan/31820.html