22-12-2014

Культпростір Чернівців. Огляд за місцевою періодикою

13.12.2014 – 19.12.2014

Актуальна думка: "Не буду казати, що винен КДБ, репресії – це очевидно, але в тому всьому є Божа воля, так було потрібно, такі, як я, були потрібні, ми повинні були пройти свою дорогу і не зійти з неї. Ми пройшли її достойно. Цей вибір був не мій, не чийсь, а Господній. У тому всьому й в обвалі тієї імперії, бо пішли на Захід повідомлення про репресії творчої інтелігенції, – про нас вже знали, наші роботи знали. Ми як українці повинні були пройти свою дорогу і зіграти роль у долі нашої держави, нашого народу. Коли ми вже повернулися, то ще там знали, що Україна вже буде. До кінця всі відсиділи, але ми знали, що буде Україна. Не просто вірили (я все життя вірила), а от знали. Звідкись там були знання, мабуть, від Бога теж" (Стефанія Шабатура, "Український альманах", 2014).


Учні Чернівецької гімназії №5 вирішили цього року не проводити гучних і веселих святкувань Нового року. Натомість вони, виходячи із актуальних подій в Україні, зробили оригінальне новорічне послання – створили дві антипутінські ялинки.
 
"На кожній – іграшки кольорів українського прапора, ангели, які символізують загиблих героїв, листівки з побажанням до Нового року і засудженнями російського агресора. [...] Багато дітей написали, що хочуть, щоб бійці повернулися додому, щоб не було війни. На кожній листівочці є ангел-охоронець, якого виготовляли учні молодших класів. Цих ангелів є рівно 25, як і загиблих буковинців".
 
Корпан М. Діти створили дві антипутінські ялинки // Молодий буковинець. – 2014. – 18 груд. № 121. – С. 14.
 
 
Журналістка "Молодого буковинця" Валерія Чорней спробувала з’ясувати, де у Чернівцях можна знайти праці з краєзнавства, з історії Чернівців, зокрема, і чому при досить великому попиті на таку книжкову продукцію, вона майже не видається і не перевидається.
 
Славич Ярина. Її дорога добра і любові, або Вони творили обличчя української естради // Свобода слова – 2014. – 18 груд. № 57. – С. 8-9.
 
 
У Чернівецькому краєзнавчому музеї відкрито виставку "Її дорога добра і любові", присвячена пам’яті художника-модельєра, сценографа, педагога Алли Дутківської, якій цього року мало б виповнитися 65.
 
Чорней Валерія. Книг з історії міста ніхто не видає // Молодий буковинець. Місто – 2014. – 18 груд. № 121. – С. 4.
 
 
У Чернівецькому краєзнавчому музеї відкрилася виставка фотографій, на яких зображено орхідеї. Фото, зроблені науковцями ЧНУ Василем Буджаком та Оленою Волуцою, містять переважно рідкісні кадри.
 
Чорней В. Рідкісні фотокадри з орхідеями Буковини // Молодий буковинець. – 2014. – 19-20 груд. № 122. – С. 9.
 
 
17 грудня у Чернівецькому військовому госпіталі зі спеціальною концертною програмою для воїнів, що повернулися із зони АТО, виступив дует "Писанка".
 
Чорней В. "Писанка" виступила перед військовими // Молодий буковинець. – 2014. – 19-20 груд. № 122. – С. 12.
 
 
Літературна сторінка свіжого номеру газети "Буковина" повністю присвячена письменниці Марії Матіос, яка 19 грудня відзначила свій ювілей.
 
Українська письменниця з п'ятірки кращих // Буковина. – 2014. – 19 груд. № 73. – С. 6.
 
 
У "Буковині" можна прочитати пам’ятну статтю, присвячену професорові Боннського університету, Почесний професорові Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича Йосипу Антохію. Протягом багатьох років живучи і займаючися наукою за кордоном, Й. Антохій підтримував міцні зв’язки зі своєю батьківщиною. Був одним із фундаторів науково-дослідного Центру буковинознавства при Чернівецькому університеті, всіляко сприяючи його розвиткові та технічному забезпеченню. Йосип Антохій із тих людей, які забезпечують позитивний імідж тієї країни, звідки вони родом. І так само, як і професор Аркадій Жуковський значну частину свого життя присвятив популяризації рідної культури у світі.
 
Штефюк Танасій. Педагог з родини Зота // Буковина. – 2014. – 19 груд. № 73. – С. 7.
 
 
Ще не встигли оговтатися від великої втрати – смерті Євгена Сверстюка, як знову сумна звістка, яка не могла не сколихнути світову духовно-інтелектуальну спільноту. 17 грудня із цього світу пішли дві неповторні особистості – українська митець-килимар, багаторічний політв’язень радянських часів, член Української Гельсінської групи Стефанія Шабатура та поет, перекладач, драматург Олег Лишега.
 
 
Олег ЛИШЕГА
 
ПІСНЯ 551
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто.
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає.. ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ..

 
 
У передруках збережено стилістику, орфографію і пунктуацію першоджерел.
Джерело фото – http://molbuk.ua/chernovtsy_news/83352-dvi-antyputinski-yalynky-vstanovyly-v-chernivcyakh.html