Культпростір Чернівців. Огляд за місцевою періодикою

17.01.12.2015 – 23.01.2015
 
Актуальна думка: "Ми повинні зрозуміти: в Україні нині йде війна між минулим і майбутнім. Минуле, представлене людьми з тоталітарним мисленням, яким потрібен вождь на кшталт Сталіна чи Путіна. Людьми, які не вміють і не хочуть мислити. [...] Їм протистоять люди майбутнього, для яких найвища цінність – свобода, право вибору, можливості самореалізації. Ми є свідками й учасниками зіткнення двох діаметрально протилежних світоглядів" (Ігор Буркут, "Україна – це надія людства", "Буковина", 2015, 23 січня, №4, с. 3).
 
 
22 січня на Центральній площі біля пам’ятника Тарасові Шевченкові чернівчани утворили ланцюг єднання, долучившись до акції, яку провели у ста населених пунктах до Дня Соборності України.
 
Під час заходу виступила чоловіча народна самодіяльна хорова капела ЧНУ ім. Ю. Федьковича "Дзвін". Один із її учасників, Віктор Бурачек, відзначив: "Наше завдання – відродження українських патріотичних пісень та розвиток народного мистецтва. Ті твори, які ми сьогодні виконували, це твори стрілецької тематики, написані 100 років тому. ці твори були актуальні тоді і, на жаль, сьогодні".
 
Чорней Валерія. Чернівчани утворили ланцюг єднання // Молодий буковинець. – 2015. – 23–24 січ. № 8. – С. 2.
 
Ісак Анатолій. Соборність – наша національна ідея // Буковина. – 2015. – 23 січ. № 4. – С. 1, 3.
 
Газета "Чернівці" пропонує зробити екскурс в історію і пригадати, яким був ланцюг єднання у переддень свята Соборності 25 років тому.
 
Артеменко Лариса. Мільйони рук і сердець – за Україну // Чернівці. – 2015. – 22 січ. № 4. – С. 1, 10.


Буковинка (колишня завуч школи в Молодії), яка вже кілька років живе і працює в Італії, заснувала там недільну школу для українських дітей, про що повідомляє "Молодий буковинець". Основне завдання школи на сьогодні – навчати дітей української мови та традицій. Учнями закладу є діти, які вже кілька років проживають в Італії, та ті, які там народилися.
 
Нагірняк Ліна. Буковинці в Італії відкрили школу // Молодий буковинець. – 2015. – 23–24 січ. № 8. – С. 4.
 
 
На сторінках "Молодого буковинця" можна прочитати статтю Надії Будної про книгу, що вмістила листування Анатолія Добрянського з мамою, "Листи до матері".
 
Будна Надія. "Злетів би до тебе на крилах..." // Молодий буковинець. – 2015. – 23–24 січ. № 8. – С. 8.
 
 
У "Найкращі кав’ярні на розі Університетської та Сковороди" працює виставка картин, виконаних не професійними художниками, а аматорами. Більше того, ці аматори – відомі сучасні письменники Анатолій Дністровий, Юлія Косівчук, Христя Венгринюк. Вони пропонують ще один бік їхньої творчості, інший кут зору на реальність.
 
Письменники показали свої картини // Молодий буковинець. – 2015. – 23–24 січ. № 8. – С. 11.
 
 
30 січня виповниться рік, як закінчився земний шлях Володимира Михайловського. На сторінках його рідної газети можна прочитати статтю про цьогожурналіста, багаторічного редактора "Буковини" авторства Валентини Мацерук.
 
Мацерук Валентина. Кінцева зупинка – не безлюдна... // Буковина. – 2015. – 23 січ. № 4. – С. 3.
 
Пам’ятний матеріал, присвячений Володимиру Михайловському, можна пррочитати і в "Буковинському вічі".
 
Джуран Василь. "Володимире, поїхали до Вашківців. Мені сказали: черемшина зацвіла" // Буковинське віче. – 2015. – 22 січ. № 3. – С. 3.
 
 
У "Чернівцях" можна прочитати інтерв’ю, яке взяла Наталія Фещук у французького фотографа, коріння якого з Вижниччини, Юрія Білака. Фотомитець часто приїздив в Україну з метою фотографувати українські обрядові традиції. Відтак уже більш ніж рік він фотографує обличчя Майдану та обличчя війни. Раніше в Інтернеті можна було побачити серію його робіт під назвою "Очі солдат: до і після війни". А вже максимум за два місяці має вийти фотоальбом Юрія Білака про Майдан.
 
Важливо те, що фотохудожник намагається передати, що за кожним із облич особистість, окрема, не менш важлива за інші, доля, цілий всесвіт.
 
"...Справді, виділити когось одного було неможливо. Та я чомусь запамятав 17-річного киянина. Дуже красивого, між іншим, він мешкав за 20 хвилин ходьби від Майдану, проте два місяці прожив на Майдані. Вже згодом, після Революції Гідності, мої фото виставлялися в Українському домі у Києві. Так ось, до мене підійшла жінка і каже "Це мій син... Він помер..." Виявилося, його вбили у поїзді... Після Майдану він поїхав на Схід воювати. Був удома у відпустці, а по дорозі на фронт його вбили – він був у воєнній формі".
 
Фещук Наталія. Про очі бійців та безіменний цвинтар // Чернівці. – 2015. – 22 січ. № 4. – С. 11.
 
Розмовляла з Юрієм Білаком також журналістка "Погляду" Ольга Шупеня.
 
Шупеня Ольга. "Моя доля – показати світові інше лице України" // Погляд. – 2015. – 22 січ. № 4. – С. 22.
 
 
Товариство польської культури ім. А. Міцкевича від значило своє 25-річчя. З цієї нагоди в Академічному палаці відбувся урочистий концерт.
 
Товариству польської культури ім. А. Міцкевича – 25! // Буковинське віче. – 2015. – 22 січ. № 3. – С. 4.
 
 
Про те, якими були чернівецькі правоохоронні органи 100 років тому, можна прочитати у матеріалі, підготовленому журналісткою "Погляду" Ольгою Максимюк.
 
Максимюк Ольга. Сто років тому поліція брала хабарі // Погляд. – 2015. – 22 січ. № 4. – С. 19.
 
 
 
У передруках збережено стилістику, орфографію і пунктуацію першоджерел.
Джерело фото – http://versii.cv.ua/pohlyad/lantsyug-yednannya/27889.html