02-02-2015

Культпростір Чернівців. Огляд за місцевою періодикою

24.01.12.2015 – 30.01.2015
 
Актуальна думка: "Птахи радіють цьому осінньому ранку, сповіщаючи про його прихід тихими звуками своїх маленьких небесних душ; і їх найменше в цьому світі цікавить оця нікому не потрібна війна. Вони відчувають і знають, що пройде ще трохи часу і наступить зима, від якої треба втекти в "теплі краї" або яку треба пережити. Для них зима – це як для людей війна – одні втікають, куди можуть, інші – мовчки, зціпивши зуби, усвідомлюють, що це треба пережити, вижити і жити далі і творити життя..." (Андрій Гречанюк, "Сон про довгий лист з війни", "Дзвін", 2003, №10, с. 69).
 
 
27 січня у Чернівецькому художньому музеї відкрилася виставка робіт художниці Наталії Ярмольчук (23. 01. 1965 – 31. 12. 1999), приурочена до 50-ліття від дня її народження. Власне, саме тому на виставці представлено 50 її картин, представлених родиною мисткині.
З дочкою художниці розмовляла Валерія Чорней.

"Її стиль не був схожий на стиль інших чернівчан. Часто носила мольберт із собою. Знаєте, вона була схожа на Мері Поппінс. З дитинства вона у моїх очах залишалася художницею-чарівницею".
 
Чорней Валерія. Тонкої душі художниця // Молодий буковинець. – 2015. – 29 січ. № 9. – С. 9.
 
 
Напевно, саме так поводив би себе священик Богдан із повісті Євгенії Ярошинської "Рожі а тернє" – справжній духовний пастир, який своїм життям подавав приклад іншим людям, який щомиті приносив себе своїми вчинками у жертву світові, аби він ставав кращим. Цей ідеалізований у художньому контексті раннього модернізму персонаж знайшов своє реальне втілення у наш час. Це священик Василь Гасинець, який вже 40 разів побував в АТО, допомагаючинашим воїнам і матеріально, і духовно, вивозить хворих чи поранених у лікарні. Розмовляла з цим надзвичайно сильним чоловіком Надія Будна.
 
"Для мене кожна поїздка на фронт – це найкраща проща. Такої сильної віри не знайдеш більше ніде. Хлопці готові віддати життя за свою вітчизну, за своїх рідних. І це найбільша пожертва".
 
"...коли приїжджаєш сюди – страх зникає. Бо тут бійці надихають тебе своєю сміливістю. Дякую Богові, що дає мені можливість допомогти бійцям у зоні АТО. Там вирішується доля наших майбутніх поколінь на сотні років".
 
Будна Надія. "Одягаю військову форму поверх підрясника" // Молодий буковинець. Місто – 2015. – 29 січ. № 9. – С. 7.
 
 
Виставка із 174 світлин авторства 41 фотографа відкрилася у дворику ратуші. Весь фотоматеріал присвячений подіям Революції Гідності і об’єднаний назвою "Human Factor. Last edition" ("Людський фактор. Остання редакція").
 
Чернівці. – 2015. – 29 січ. № 5. – С. 2.
 
 
Ще одне життєствердне інтерв’ю з молодою жінкою, життєвий приклад якої просто не дозволяє падати духом. З пластункою, філологинею, журналісткою, тепер – бійцем інформаційно-аналітичного відділу полку "Азов" Наталею Бузинською-Коцкович розмовляла журналістка "Погляду Ольга Шупеня". Ця молода жінка належить до тих людей, які творять Україну, які творитимуть її культуру, які вже є частиною її духовної спадщини.
 
"Якщо відверто, на війні ти лише починаєш ставати справжньою людиною. У кожного вояка змінюються цінності. Родина, сім’я, діти, батьки – це все стає на декілька рівнів вищим над матеріальним. Тут ти чимчикуєш поруч зі смертю і не знаєш, коли вона тебе захоче затягнути на свій бік. Тому про якісь квартири, ремонти і побут тут мови не йде. Починають говорити про звичайні людські цінності. Багато хто після ротації повертається на фронт і обіцяє під час наступної ротації оженитися, народити дітей. Хлопці на війні змінюються в кращий бік".
 
"Я повернуся і влаштую кастинг. Виберу такого чоловіка, щоби бути жінкою за надійною чоловічою спиною, за скелею. Народжу йому дітей: першого – хлопчика. А коли вони виростуть, сяду з ними, і з внуками своїми, за стіл. І розкажу у вільній Україні, що ми не профукали Донбас. Розкажу про Майдан і все, що знатиму, про українсько-російську війну 2014-2015. Так, ця війна мене змінила – тепер я впевнена, що є важливіші речі, ніж кар’єра, особисте кубельце тощо. Є світ, заради якого ми живемо і мусимо воювати, – це той світ, у якому виростуть наші діти. Тому я вчитимуся бути відповідальною мамою у великій родині – коли закінчиться війна, коли ми переможемо".
 
Шупеня Ольга. Подалася у самісіньке пекло // Погляд. – 2015. – 29 січ. № 5. – С. 10.
 
 
На сторінках газети "Доба" можна прочитати гумореску чернівецького сатирика, гумориста зламу ХІХ–ХХ ст. Франца Порубського із книги "Довкола ратушної вежі та Пруту" (1906), який у 1905 році спробував уявити засідання міської ради через 50 років.
 
Порубський Франц. Засідання Чернівецької міської ради в 1955 році. Образок з майбутнього [Переклад з німецької Олександра Масана] // Доба. – 2015. – 29 січ. № 4. – С. 13.
 
 
У літературно-меморіальному будинку-музеї Тараса Шевченка відбулася презентація "Посагу для приречених". Цей роман у новелах письменника Мирослава Лазарука – один із номінантів на Шевченківську премію.
 
Роман Лазарука – номінант на Шевченківську премію // Молодий буковинець. – 2015. – 30-31 січ. № 10. – С. 9.
 
 
У "Вернісажі" відкрито виставку робіт студійців та випускників студії образотворчого мистецтва "Диво-АРТ". Виставка присвячена 45-літтю студії та 90-річчю від дня народження Миколи Ткачука – її засновника.
 
Чорней Валерія. Студія мистецьких талантів // Молодий буковинець. – 2015. – 30-31 січ. № 10. – С. 10.
 
 
 
У передруках збережено стилістику, орфографію і пунктуацію першоджерел.
 
Фото: "Справджується" – малюнок кандидата філологічних наук, доцента кафедри журналістики ЧНУ ім. ю. Федьковича, офіцера Гречанюка Андрія, виконаний на стіні приміщення, розташованого в одному з місць дислокації військ, що беруть участь в АТО.