Культпростір Чернівців. Огляд за місцевою періодикою

 

Актуальна думка: "Нині не вистачає гумору, саме нашого національного українського гумору. Цей гумор несе глядачеві важливу самобутність" (Віталій Денисенко, "Молодий буковинець", 2015, №21, с. 9).
 

 

Минулого тижня у "Молодому буковинці" можна було прочитати інтерв’ю Валерії Чорней з режисером театру "Голос" Петром Колісником з приводу вистави "Розрита могила". У свіжому номері журналістка пропонує ще одну цікаву розмову – з режисером, заслуженим діячем мистецтв України Віталієм Денисенком. Він поділився своїми планами щодо постановки у Чернівецькому муздрамтеатрі імені Ольги Кобилянської п’єси Григорія Квітки-Основ’яненка "Сватання на Гончарівці".
"От що не буде класичним у виставі, так це декорації. У мене є чітке бачення того, як повинна виглядати вистава, її декорації. Хочу, щоб вистава була яскраво-примітивною, як світогляд у дитинстві. Жодних реалістичних українських хаток. Сцена – це має бути ніби картинка зі старих часів. Потрібна мені аура добряче відчувається в українському живописі".
"Відкриваєш знайомі хвіртки, заходиш у хати родичів, впізнаєш старі печі, на яких спав малим, впізнаєш стіл з тими самими старенькими чашками... А людей немає. Пустка. Не знаю, наскільки багато є таких сіл. Але дуже хочеться під час роботи над виставою згадати, поринути у барви отих стареньких українських картин".
Чорней Валерія. Театр поставить "Сватання на Гончарівці" // Молодий буковинець. – 2015. – 12 бер. № 21. – С. 9.
 

 

Теплу і дуже потрібну розповідь дуету "Писанка" про їхній тур Луганщиною можна прочитати також на сторінках "Молодого буковинця". Артисти поділилися своїми враженнями від спілкування з біженцями та воїнами. Оксана Савчук та Іван Кавацюк дали концерти у Сєвєродонецьку, у казармах неподалік нього та у Біловодську. Це подорож, із якої повертаються іншими.
"Скільки б не говорили, що на Сході не люблять западенців та Україну, усі ці упередження були зруйновані під час нашого концерту, – пригадує пані Оксана. – Нас чекав переповнений зал. Багато людей були у вишиванках: від дітей до стареньких. Як тільки ми вийшли на сцену, з першого акорду нас зустріли оваціями. Ми виступали, як удома. Хоча в залі були люди, які вперше почули цимбали. Під час виступу я розуміла, що в людей прокидається приспана пам’ять: та, що закладена генетично".
"Кульмінацією виступу був момент, коли зал самостійно заспівав "Червону руту", – говорить Оксана Савчук. – Коли ми згадали про Володимира Івасюка, люди дуже щиро і сентиментально почали аплодувати".
"Найбільше вразило те, що коли уже виходили з палацу, нас зустрів худенький літній чоловік. Дідусь низько вклонився й старанною українською промовив: "Дякую за те, що за усі ці місяці війни я у залі вперше забув про страх".
"Коли дует виступав у казармі, воїни не втрималися й почали танцювати. "Те сіре холодне приміщення, і раптом танець, у якому радість, мужність... Не можливо передати словами...".
Враження із Біловодська: "У залі було місцеве населення та військові, – каже пані Оксана. – було враження, що весь свій біль люди у залі хотіли виспівати, викричати у вигуках "Браво". Вони поводилися наче діти. А ще я не розумію, де люди там взяли жовтогарячі хризантеми посеред лютого, прикрашені жовто-блакитними стрічками...".
"Тепер я розумію, що ми на Луганщині побачили справжнє життя: там нині люди не лукавлять, не брешуть [...]. Людина, яка поїхала туди один раз, не може бути більше байдужою...".
Чорней Валерія. "Просто обійміть нас" // Молодий буковинець. – 2015. – 12 бер. № 21. – С. 14.
 

 

У Чернівецькій обласній бібліотеці відбулася презентація проекту "Українські головні убори. Трансформація від ранку до ночі".
Шупеня Ольга. Жінка не старіє, змінюється тільки її головний убір // Погляд. – 2015. – 12 бер. № 11. – С. 5а.
 

 

Газета "Час" пропонує читачам статтю Івана Снігура "Невідома Кобилянська", в якій краєзнавець розповідає про картину, підписану художником Устияновичем і про те, як вона до нього потрапила. Іван Снігур припускає, що це картина за мотивами повісті Ольги Кобилянської "В неділю рано зілля копала..." – зокрема зображення того моменту, коли Настка прийшла до Маври.
Снігур Іван. Невідома Ольга Кобилянська // Час. – 2015. – 12 бер. № 10. – С. 12.

 

Коментар з приводу. Очевидно, що це питання потребує ще детального дослідження. Оскільки, якщо картина належить Корнилові Устияновичу, він помер у 1903 році, а повість було написано у 1908 році. І на картині з циганкою розмовляють двоє дівчат. У повісті, як відомо, такого не було. Хто зна? Можливо, роль натурниць виконали дві подруги – Ольга Кобилянська та Ольга Устиянович?.. Тим більш, що риси чорнявої дівчини дуже подібні до рис авторки повісті "В неділю рано зілля копала...".

 

 

Видавництво "Книги-ХХІ" повідомило гарну новину: у квітні вийде книга поезій Василя Кожелянка.
"Це та поезія, яку Василь Кожелянко дарував у електронних листах та смс своїм друзям. Ініціатор видання книги – письменниця Христя Венгринюк. Редактор – Олександр Бойченко. Ілюстратор – Юлія Косівчук".
Чорней Валерія. "Це буде надзвичайна книга – книга серця" // Молодий буковинець. – 2015. – 13-14 бер. № 22. – С. 8.
 

 

У Художньому музеї до Дня народження Тараса Шевченка відкрилася виставка творів пластики (скульптури, вироби із дерева) "Духовна велич Кобзаря".
Чорней Валерія. Катерину Шевченка вирізьбили з вишні // Молодий буковинець. – 2015. – 13-14 бер. № 22. – С. 8.
 

 

У Чернівецькиій обласній бібліотеці імені Михайла Івасюка відкрилася виставка картин учнів студії "Академ-Арт" обласного фонду культури та керівника студії Христі Венгринюк.
Чорней Валерія. Картини, що сповнені сонця і життя // Молодий буковинець. – 2015. – 13-14 бер. № 22. – С. 12.
 

 

 

У передруках збережено стилістику, орфографію і пунктуацію першоджерел.
Джерело фото – http://molbuk.ua/chernovtsy_news/87822-cherniveckyy-muzdramteatr-u-kvitni-pokazhe-svatannya-na-goncharivci.html