АНАТОЛІЙ ДОБРЯНСЬКИЙ: ВІДСУТНІСТЬ ДОРІВНЮЄ ВІЧНОСТІ

 
 Понеділок, 31 вересня 2015 року
 
 
26 серпня виповнилося б 80 років Анатолію Миколайовичу Добрянському – талановитому літературознавцеві, обдарованому від Бога мистецтвознавцеві, людині, яка впродовж кількох десятиліть непомітно, але посутньо впливала на духовно-інтелектуальне життя Чернівців і не лише.
 
 
 
У жовтні Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського відзначатиме своє десятиріччя. Протягом цього часу сюди навідалося чимало тих, хто досі відчуває потребу у спілкуванні з другом, колегою, учителем, рідною людиною. Адже тут зберігаються його книги, музична колекція, архіви – усе те, в чому зафіксоване його життя, відчувається його присутність. І звісно, вже традиційними стали для багатьох зустрічі у пам’ятні дні Анатолія Миколайовича.
 

Священик Олег Полянко

Представники родини А.Добрянського, друзі, колеги, учні

 
 
От і 30 серпня Анатолія Добрянського згадували – спочатку біля його могили на Алеї почесних громадян центрального цвинтаря Чернівців, а потім – у бібліотеці.
 
Цього разу у меморіальній кімнаті звучало виключно слово Анатолія Добрянського: працівники книгозбірні підготували для присутніх добірку його поезій. Це кілька текстів із уже впорядкованої книги віршів Анатолія Добрянського, а також додаток до видання «Листи до матері» – лист, в якому син розповідає мамі про долю свого батька (розстріл та посмертну реабілітацію) і виливає усі свої почуття з цього приводу у вірші «Розмова з портретом».
 
 
 
Звісно, що ідеально було б, коли б у цей день відбулася презентація тóму його поезії. Щиро сподіваємося, що незабаром ця подія знову збере любителів поезії і шанувальників Анатолія Миколайовича у книгозбірні його імені. Адже робота з архівами показала, що його поетичний доробок значно розмаїтіший і багатший, ніж вважалося раніше, і зі своїми віршами А.Добрянський до багатьох прийде несподіваним, ще більш цікавим, надзвичайно щирим, відкритим співрозмовником.
 

 


 
Внучатий племінник А.Добрянського Роман, Тамара Севернюк, Микола Шкрібляк, Анатолій Смольський

Справа наліво: доцент кафедри української літератури Олександр Попович, професор кафедри зарубіжної літератури Петро Рихло, професор кафедри історії мови Надія Бабич, представники церковного хору

 
 
Добрянський належить до тих особистостей, яких ніхто ніколи не зможе замініти. Він у житті багатьох людей займав так багато місця, що відсутність його досі відлунює холодною і незбагненною порожнечею. І як висловився друг і учень А. Добрянського професор Петро Рихло, Анатолія Миколайовича нема з нами 12 років, а видається, що цілу вічність; вік людини – поняття дуже відносне, і Анатолій Миколайович свій вісімдесятилітній ювілей міг би відзначати у колі своїх друзів, родини – як завжди, влучно жартуючи і даючи короткі і вичерпні відповіді на злободенні питання нашого часу.
 
 
Анатолій Добрянський
 
Мова і мовчання
Мова – частина мовчання,
Як зорі – частина неба.
Кінь – це частина підкови.
Людина – уламок хліба.
Не вірте у землетруси,
У слово, що правди не має.
Мовчання –
частина мови
(Якщо їй хребта не ламають).
(Грудень 1958)

 
 
У підготовці матеріалу використані фото Анатолія Смольського та Людмили Черняк.