АНАТОЛІЙ ДОБРЯНСЬКИЙ: ВІДСУТНІСТЬ ДОРІВНЮЄ ВІЧНОСТІ
Понеділок, 31 вересня 2015 року
26 серпня виповнилося б 80 років Анатолію Миколайовичу Добрянському – талановитому літературознавцеві, обдарованому від Бога мистецтвознавцеві, людині, яка впродовж кількох десятиліть непомітно, але посутньо впливала на духовно-інтелектуальне життя Чернівців і не лише.
У жовтні Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського відзначатиме своє десятиріччя. Протягом цього часу сюди навідалося чимало тих, хто досі відчуває потребу у спілкуванні з другом, колегою, учителем, рідною людиною. Адже тут зберігаються його книги, музична колекція, архіви – усе те, в чому зафіксоване його життя, відчувається його присутність. І звісно, вже традиційними стали для багатьох зустрічі у пам’ятні дні Анатолія Миколайовича.
Священик Олег Полянко
|
Представники родини А.Добрянського, друзі, колеги, учні
|
От і 30 серпня Анатолія Добрянського згадували – спочатку біля його могили на Алеї почесних громадян центрального цвинтаря Чернівців, а потім – у бібліотеці.
Цього разу у меморіальній кімнаті звучало виключно слово Анатолія Добрянського: працівники книгозбірні підготували для присутніх добірку його поезій. Це кілька текстів із уже впорядкованої книги віршів Анатолія Добрянського, а також додаток до видання «Листи до матері» – лист, в якому син розповідає мамі про долю свого батька (розстріл та посмертну реабілітацію) і виливає усі свої почуття з цього приводу у вірші «Розмова з портретом».
Звісно, що ідеально було б, коли б у цей день відбулася презентація тóму його поезії. Щиро сподіваємося, що незабаром ця подія знову збере любителів поезії і шанувальників Анатолія Миколайовича у книгозбірні його імені. Адже робота з архівами показала, що його поетичний доробок значно розмаїтіший і багатший, ніж вважалося раніше, і зі своїми віршами А.Добрянський до багатьох прийде несподіваним, ще більш цікавим, надзвичайно щирим, відкритим співрозмовником.
Внучатий племінник А.Добрянського Роман, Тамара Севернюк, Микола Шкрібляк, Анатолій Смольський
|
Справа наліво: доцент кафедри української літератури Олександр Попович, професор кафедри зарубіжної літератури Петро Рихло, професор кафедри історії мови Надія Бабич, представники церковного хору
|
Добрянський належить до тих особистостей, яких ніхто ніколи не зможе замініти. Він у житті багатьох людей займав так багато місця, що відсутність його досі відлунює холодною і незбагненною порожнечею. І як висловився друг і учень А. Добрянського професор Петро Рихло, Анатолія Миколайовича нема з нами 12 років, а видається, що цілу вічність; вік людини – поняття дуже відносне, і Анатолій Миколайович свій вісімдесятилітній ювілей міг би відзначати у колі своїх друзів, родини – як завжди, влучно жартуючи і даючи короткі і вичерпні відповіді на злободенні питання нашого часу.
Анатолій Добрянський
Мова і мовчання
Мова – частина мовчання,
Як зорі – частина неба.
Кінь – це частина підкови.
Людина – уламок хліба.
Не вірте у землетруси,
У слово, що правди не має.
Мовчання –
частина мови
(Якщо їй хребта не ламають).
(Грудень 1958)
У підготовці матеріалу використані фото Анатолія Смольського та Людмили Черняк.