НАШІ НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

 

 

 

 

 

 

 

Бібліотеці цю книгу передав відомий сучасний перекладач з французької Ярема Кравець. Сюди увійшли його переклади, здійснені протягом сорока років (1968 – 2008). Уважні читачі українських літературних журналів мали можливість поступово знайомитися з вміщеними у збірнику зразками франкомовної малої прози.

 

Антологія знайомить з десятьма текстами, які охоплюють основні тенденції сучасної франкомовної малої прози і цікаві все ж, насамперед, показом людини. Читач із задоволенням зануриться у смислові світи, створеними Емілем Вергарном, Шарлем ван Лерберґом, Ґабріелем Руа, Марселем Еме, Емманюелем Роблесом, Полом Шантреном, П’єром Ґамарром, Анн Філіп, Мішелем Батаєм.

 

 

 

 

 

 

 

Ще один подарунок від Яреми Кравця.

 

Відомий роман Нобелівського лауреата Франсуа Моріака, який після виходу у світ викликав чимало дискусій, але безперечне визнання. Письменник подав синопсис Ісуса Христа, опираючись на чотири Євангелія. Головна перевага цього романізованого життєпису у тім, що Франсуа Моріак подає Ісуса Христа як Сина Божого та Сина Людського. А наскрізна дискусія твору, за словами самого ж автора, дискусія про Милосердя.

 

«Визнання, яке книга здобула у широкого читача, свідчить про явище, яке треба назвати жахливим словом – «актуальність Христа». Цей період історії, що його ми переживаємо, допомагає нам збагнути таємниче запитання, яке Ісус поставив самому собі, залишивши його без відповіді: «Коли Син людський прийде знову, чи знайде він ще на землі віру?» (Франсуа Моріак).

 

«Намір описати це життя підказаний мені потребою знову побачити і якоюсь мірою торкнутися живої і страждаючої Людини, місце якої серед людей залишається порожнім, торкнутися втіленого Слова, тобто істоти у плоті, подібній до нашої плоті» (Франсуа Моріак).
 

 

 

 

Завдяки директору видавництва «Книги – ХХІ» у нашій книгозбірні досить повно представлена його книжкова продукція. Переконані, що свіжі видання «Книг – ХХІ» потішать користувачів бібліотеки.
 

 

Наступна збірка Пауля Целана у перекладі Петра Рихла. Охоплює 53 поетичні тексти, які були написані між 1959 та 1963 роками. «Нічийна троянда» вважається вершиною творчого доробку Пауля Целана. ЇЇ тексти відображають «ліричну рефлексію важких років», які характеризуються серйозною сімейною кризою, огидливою аферою Клер Ґолль зі звинуваченням поета у плагіаті, яка його надзвичайно глибоко вразила, викликаними нею душевними депресіями і першим клінічним перебуванням, але також і початком його довголітньої праці викладачем Вищої нормальної школи, жвавим обміном думками з Неллі Закс, відкриттям російської поезії та отриманням літературної премії Ґеорґа Бюхнера. На цю життєву фазу припадає також робота над його видатним прозовим текстом «Розмова в горах», який є антиципацією імажинарної зустрічі з філософом Теодором Арно а також над його поетологічно найважливішою передмовою «Меридіан», виголошеною при отриманні Бюхнерівської премії» (Петро Рихло).

 

«Нічийна троянда не належить нікому, вона не має ідентичності, яка може виникнути на основі приналежності. Вона – це Ніщо у стані цвітіння, і цей стан пов’язаний з процесом письма» (Йоко Тавада).
 

 

 

 

П’єси авторки відомого роману «Піаністка», екранізованого Міхаелем Ганеке, написані у властивому їй дусі ґендерної безкомпромісності, показу травматичної соціалізації жінок, з акцентом на подвійній суспільній моралі.

 

«У текстах Єлінек принцеси вже пережили свої історії та сподівання, проте ще не знайшли заміни для власних ілюзій. Те, що жінки програли протистояння статей ще до стартового свистка, Ельфріда Єлінек не піддає жодному сумніву. Вона прискіпливо досліджує питання, що залишається від цих жінок після того, як їхні міфи втрачають свої чари» (Theater Reutlingen).
 

 

 

 

Ракуза, Ільма. Море моря. Фрагменти спогадів / Ільма Ракуза; переклад з німецької Христини Назаркевич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2015. – 280 с. ISBN 978-617-614-082-5

 

За цей роман Ільма Ракуза – швейцарка словенсько-угорського походження – отримала 2009 року Швейцарську літературну премію. Оповідь письменниці, побудована на спогадах, тактильних, запахових, візуально-кольрових відчуттях, охоплює європейське життя 1950-х – початку70-х років.

 

«Найліпшою колискою є машина. Спостерігати з заднього сидіння, як за вікном пропливає, пролітає краєвид, провалюватися під гудіння мотору в стан сонного неспання. Те, що я бачу, мене не обходить, не болить, от воно є – і вже його нема. Аж поки обриси не розпливаються, повіки стають важчими й важчими. Дійсність зникає за вікном, закрадаючись, так само невловно, в мої сни. Секунда – і голова падає набік або вперед. Заколисане тіло впадає в дрімоту» (Ільма Ракуза «Нотатки, списки»).
 

 

 

 

 

Книга есеїв австрійського письменника, журналіста перекладача Мартіна Поллака побудована на власному дитячому досвіді, історичних фактах, свідченнях мешканців Центральної та Східної Європи.

 

 

 

Письменник замислюється самий і змушує замислитися читачів над тим, скільки безіменних жертв різних кривавих, антилюдських режимів ХХ століття, у прямому розумінні, поросли травою. Людина має чинити спротив процесам непомічання, камуфлювання, забування, непам’ятства.

 

 

«Робота з отруєними пейзажами вимагає також постійного критичного ставлення до мови. Як могили приховували від небажаного ока, так і накази про вбивства часто маскували начебто безневинними, хоч і не цілком однозначними словами» (Мартін Поллак).

 

 

 

 

 

 

  Підготувала Інга Кейван