ІСТОРІЯ, ЗАФІКСОВАНА У КАДАСТРОВИХ КАРТАХ

 

 

 

Книга «Der Franziszeische Kataster im Kronland Bukowina Czernowitzer Kreis (1817–1865). Statistik und Katastralmappen» («Францисканський кадастр коронного краю Буковина, Чернівецький округ (1817–1865). Статистика і кадастрові карти») є результатом скрупульозної праці авторського колективу, представленого, крім Курта Шарра (Kurt Scharr), доктором наук, дійсним членом Австрійської академії наук Гельмутом Румплером (Helmut Rumpler) та старшим науковим співробітником Молдавської академії наук Константіном Унгуряну (Constantin Ungureanu).

Книга вийшла завдяки підтримці Австрійського наукового фонду, умовою якого є обов’язкове оформлення фінансованих ними видань в електронному форматі – для загального доступу зацікавлених користувачів. Це державна програма, орієнтована на популяризацію науки. Побачити і скачати електронний варіант можна, перейшовши за цим посиланням: www.oapen.org/download

Розповідаючи власне про презентоване видання, Курт Шарр (керівник проекту та відповідальний виконавець) охопив не лише сам процес роботи над дослідженням, а й прочитав коротку і вичерпну лекцію з історії кадастрування земель у Габсбурзькій імперії.

 

Кадастрування земель – проект, який був зорієнтований не лише на Буковину, а й на всю територію, що перебувала під владою австрійських Габсбургів. Його метою було оподаткування земель, соціально-історичний аналіз та модернізація суспільства.

Францисканський кадастр був наслідком епохи реформ у Західній Європі, у процесі яких змінювалися владні пріоритети у бік уніфікації та централізації держави. Це стало одним із важливих параметрів єдиної держави. Важливою складовою проекту модернізації суспільства було введення земельного податку – справедливого, незалежного від суспільного стану (sozialer Stand). Цим питанням цікавився ще Йосиф ІІ. Він патентував введення поземельного податку ще 1789 р., але його дію відмінили після смерті цісаря 1790 р. А за розпорядження Франца І 1817 року і був введений кадастр саме як податковий інструмент. Це мало припинити нерівне оподаткування різних суспільних прошарків. Сімейні володіння перетворювалися на об’єкти капіталізації, що сприяло покращенню складної на той момент економічної ситуації та вело суспільство шляхом демократизації.

Ця земельна податкова політика, звісно, розповсюджувалася і на Буковину, але кадастр до 1914 р. так і не знайшов тут своєї повноцінної реалізації і застосування як інструмента земельного оподаткування. Це було зумовлене інтересами вищих суспільних верств, великих землевласників, які разом із земельним парламентом зволікали з його впровадженням.

ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ КАДАСТР – ЦІННИЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ СПАДОК

 

Безперечно, цей проект належить до загальноєвропейської культурної спадщини.

З 1817 р. по 1866 р. (час завершення земельних робіт) було створено більше 160 тис. кадастрових карт і нанесено 30 600 кадастрових громад, а це 300 тис. км2, 50 млн. земельних ділянок. На Буковину припадає 319 кадастрових громад (це 10 тис. км2, 800 тис. ділянок). Більше того, вказано власника кожної ділянки.

Спеціалісти дуже добре розуміють цінність кадастрових карт в соціально-історичному, географічному, економічному аналізі. Приміром, детально вивчивши карти різних періодів, можна прослідкувати еволюцію Чернівців.

Кадастр є комплексом історичних джерел. Це креслення з дуже детальним масштабом, серед яких – польові ескізи та готові креслення (так званий стабільний кадастр). Основний масив карт зберігається у Сучаві (в архіві та в кадастровому закладі), у Чернівцях можна знайти лише окремі ескізи та залишки. Важливими джерелами є також протоколи будівельних ділянок, в яких вказано власників, межі політичних громад (що особливо важливо для історичних розвідок).
У виданні здійснено спробу на основі цих архівних джерел дати оцінку історичного значення кадастру для Буковини. Дослідження представляє детальні статистичні матеріали (важлива для наукової точності мова фактів і цифр), тематичні карти – як своєрідне узагальнення результатів, вперше задокументовано усі згадані на картах топоніми (а це те, що захоплює сферу діяльності й мовознавців). Отже, це видання може служити для подальших досліджень Буковини і Габсбурзької монархії у багатьох наукових галузях, у різних аспектах.

Крім всього, саме видання здійснене на високому науковому рівні, добре структуроване, вражає якісним, багатим ілюстративним матеріалом, ґрунтовними таблицями, індексованими тематичними покажчиками. Для зручності і розширення наочності до книги додається CD з картами.

КАДАСТР – ЗАФІКСОВАНА РЕАЛЬНІСТЬ

Під час презентації звучало чимало запитань від присутніх архівістів, істориків, географів, архітекторів. У результаті вийшла дискусія, що доповнила уявлення про процес роботи над Францисканським кадастром і про його значення.

Робота над кадастровими картами дозволяла свого часу краще дослідити Буковину, яка була новим регіоном Габсбурзької імперії. Сам робочий процес технічно здійснювали офіцери. Вони робили військові карти і паралельно – кадастрові. Курт Шарр припускає, що офіцери були поляками, і саме цим пояснюється факт латинської передачі топоніма «Чернівці» на польський кшталт, а не німецький. Загалом, за цими картами можна спостерігати і вивчати еволюцію топоніміки, адже кадастри весь час оновлювалися.

Якість виконання карт є свідченням державної політики. Держава у цей процес вкладала немалі гроші (звісно, аби зрештою отримувати податки, але й водночас посприявши збереженню і передачі важливої інформації). Тому вимоги до методики виконання картографічних робіт були досить жорсткими. Виконавці були, з одного боку, заохочені до якісного виконання своєї роботи платнею, з іншого – їх дисциплінували також і покарання: якщо у роботі якоїсь бригади знаходили помилки, то з усіх, хто в неї входив, знімали платню.

Також завдяки супровідним документам, які вивчалися під час дослідження кадастрових карт, авторам вдалося створити уявлення про спосіб, умови життя тих, хто здійснював картографічні роботи. Адже не варто забувати, що за всім, що за цією складною, відповідальною роботою – люди. І часто їм доводилося працювати у складних умовах. Приміром, в одному із документів ідеться про прохання надати зброю, оскільки інколи представники місцевого населення сприймали їхню діяльність не надто прихильно, а подеколи й вороже. В іншому документі – прохання надати віслюка, аби полегшити транспортування потрібного спорядження. Отже, вивчення кадастрів розповідає про «маленьких» людей, які і здійснили цю грандіозну, важливу роботу. Завдяки їм, крім уже вказаних напрямків, можна досліджувати дренажні системи, небезпечні зони, те, де були колись річки, які зникли.

Також історія кадастрових карт відображає власне історичні процеси. Багато кадастрових карт з приходом радянської влади у Трансільванію було заплановано до знищення як пережиток капіталізму.

 

 

КОНТЕКСТУАЛЬНО-СМИСЛОВІ НЕПОРОЗУМІННЯ

У контекст іншої історії та ситуації ввів присутніх друг Курта Шарра – почесний консул Австрії у Чернівцях Сергій Осачук. Він розповів про «політичний скандал», який стався в Інсбруці у листопаді 2015 року, коли перед місцевими читачами виступали Марія Матіос, Сергій Жадан та Андрій Курков. Курт Шарр прийшов на зустріч з матрьошкою – болісним і подразливим для українців у контексті історичної злободенності символом. Тому Марія Матіос, дізнавшись, що відбудеться презентація книги Курта Шарра у Чернівцях, передала йому у подарунок писанку. Також вона попросила ще раз подякувати австрійському науковцю за копію кадастрової карти її рідних Розтік, датованої 1855 роком, яку він подарував письменниці під тієї зустрічі в Інсбруці. Марія Матіос, за її словами, пише свій новий твір, час від часу зазираючи у цю карту, головним орієнтиром на якій для неї є розтікська церква – як символ духовної сили та історично-національної пам’яті.

Курт Шарр розповів, з якою метою приніс на зустріч з українськими письменниками матрьошку. Для нього це зовсім інший символ. У такий спосіб він хотів проілюструвати природу історії: за кожною історичною подією ховається інша та тягне за собою іншу, кожна історична подія має завжди кілька шарів, а ядро (першопричина) у процесі дослідження часто розкриває неочікуване. Своєрідний кругообіг причин і наслідків, нерозривність історичної спадкоємності.

Можна сказати, що і кадастрові карти є ілюстрацією багатошаровості історії, зафіксованої у кресленнях, позначках, знаках, назвах, які змінювалися, реагуючи на найменші суспільно-політичні, історичні, економічні, географічні зрушення і процеси.