НАШІ НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

 

Видання відображає усі напрямки діяльності поета-неокласика, перекладача, ученого, критика, публіциста, поліглота Михайла Драй-Хмари (28 вересня (10 жовтня) 1889, Черкащина – 19 січня 1939, ГУЛАГ, Колима). У том увійшли його поетичні твори, переклади, наукові праці, критика та публіцистика, щоденники та нотатки, вибране листування.

Відкриває книгу переднє слово односельчанина М. Драй-Хмари, кандидата історичних наук, доктора політичних наук Миколи Томенка «Повернення із забуття», у фіналі якої в кількох словах подано вичерпну характеристику особистості М. Драй-Хмари: «Сподіваюсь, у цьому виданні, де зібрані його поезії, поетичні переклади, публіцистичні твори, листування, щоденники тощо, Ви відкриєте для себе справжнього Михайла Драй-Хмару, з його непересічним думанням, генетичним патріотизмом, гострим і правдивим словом, жагою до життя».

Вступна стаття Івана Дзюби «Він хотів «жить, творити на своїй землі…» окреслює місце М. Драй-Хмари в українському літературному, науковому процесі. Особливу увагу приділено його культурницько-освітній, науково-дослідницькій діяльності, його участі в українізаційних процесах, проаналізовано особливості його поетичного мовлення, мислення, творчість подано у контексті тогочасного літературно-критичного дискурсу.

Якщо з поезією одного із «грона п’ятірного» читач знайомий, то науковий доробок для багатьох стане відкриттям. Не може не вражати широке коло його дослідницьких інтересів і скрупульозний дослідницький підхід. М. Драй-Хмара стежив за розвитком української та інших слов’янських літератур, осмислюючи різні властиві їм явища. Він першим дослідив фрагменти Менського рукопису ХІV століття, здійснивши його палеографічний, графічний, фонетичний, морфологічний, синтаксичний, лексичний аналіз.

Це видання доробку М. Драй-Хмари ще більше підкреслює силу злочину радянської тоталітарної системи, адже підсилює усвідомлення того, що нею цілеспрямовано винищувалися митці, науковці світового рівня, які могли вивести Україну на гідний рівень. Дізнаючись про таких людей, про рівень їхнього особистісного, професійного рівня, розумієш, скільки втратила Україна, втративши їх. Та, водночас, це підказує шляхи виходу із нашої непростої історичної ситуації – репрезентація національної історії, культури в Україні та у світі на високому рівні. Адже такі постаті, як М. Драй-Хмара, до національного культурного іміджу додають лише позитиву і спроможні позбавити українців надто деструктивного психокомплексу причетності до власної нації.

 

 

 

Тарас Шмігер – перекладознавець, доцент кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка, лауреат Літературної премії імені Григорія Кочура 2015 року.

За словами самого укладача, «Бібліографія продовжує теоретичне опрацювання історії українського перекладознавства ХХ сторіччя, розпочате в однойменній монографії 2009 р. Тепер оприлюднено бібліографічний корпус, який дозволить ще рельєфніше побачити своєрідності української перекладознавчої школи та простежити її розвиток упродовж сторіччя. Уперше зібрано матеріал, який охоплює праці українських дослідників за ціле сторіччя без поділу за територіальними, часовими чи іншими ознаками». Бібліографія надає відомості про перекладознавчі публікації в Україні за 1901 – 2000 роки.

Видання поділено на три основних частини. Перша, теоретична, яку складають передмова професора ЛНУ імені Івана Франка, дійсного члена НТШ Роксолани Зорівчак «Вагомий здобуток: на шляху до енциклопедії українського перекладознавства», вступ Тараса Шмігера «Українська перекладознавча бібліографія: поняття, історія, принципи», який є, власне, ґрунтовною розвідкою, і слово «Від укладача».

 

 

 

«Бібліографічний корпус» – друга частина. Вона містить основний матеріал і поділена на три підрозділи: «Друковані праці», «Бібліографія перекладів, перекладачів та перекладознавців», «Бібліографії перекладознавчих праць».

Третій розділ, «Допоміжні покажчики», складається із трьох груп покажчиків – іменного, тематичного, мовного, що, звісно, робить користування виданням особливо зручним і одразу створює уявлення про масштаби персоналій, пов’язаних з перекладознавством, про рівень українського перекладознавства ХХ століття як системи наук, про широту мовного контексту, охопленого українськими перекладачами.

Знову-таки звертаючись до слів Тараса Шмігера, «…бібліографія перекладів служитиме цілям історії перекладу – опрацюванню фактажу, систематизації розвитку перекладної літератури, з’ясування міжлітературних взаємин. Бібліографія перекладознавчих праць обслуговуватиме усі теоретичні запити, відповідно включаючи й бібліографію перекладів на рівні метаопису (бібліографія бібліографії)».

 

 

 

Тепер у Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського можна переглянути і попрацювати з усіма томами «Шевченківської енциклопедії». Це варто зробити хоча б для того, аби оцінити результат копіткої, відповідальної праці, силу об’єднаних наукових зусиль шевченкознавців, загалом літературознавців, мистецтвознавців, інших науковців різних галузей з усього світу.

 

 

 

 

1–4 томи «Шевченківської енциклопедії» з’явилися У 2012–2013 за програмою «Українська книга», 5 і 6 томи вийшли друком у 2015 році.