Культпростір Чернівців. Огляд за місцевою періодикою

19.02.2016 – 27.02.2016
 
Актуальна думка: «Робив багато сайтів для Німеччини, Канади. Канада два роки тому замовила у мене в розробку складний сайт спеціалізованою мовою програмування. Я на той момент її ще не знав, та треба було – й освоїв. На заході все чітко. Там знають, чого хочуть, знають ціну. […] У Чернівцях хочуть отримати хороший сайт, не вкладаючи в нього ані грошей, ані зусиль, й одразу очікують прибутків. Так не буває. Я усім наголошую: не можна отримати палац за ціною халупи, бо кожен дім вимагає догляду та капіталовкладень» (Олег Шевченко, «Чернівці», 25 лютого 2016, №8, с. 18).
 


Відомо, що рівень суспільства визначається ставленням до найбільш вразливих верств – дітей, до людей з особливими потребами і літніх людей. А також – до тварин і, звісно, до навколишнього середовища. Виховання чуйного, турботливого, відповідального ставлення до тих, хто живе поряд, – шлях до гуманного соціуму. Один із кроків до ідеального суспільства вже здійснено у Чернівцях: на вулиці Південно-Кільцевій побудовано стерилізаційний центр для тварин, на базі якого планується у найближчому майбутньому праця комунального притулку для чотирилапих. Залишається лише сподіватися на справді успішний і гуманний розвиток цієї справи.

Фещук Наталія. Собак діагностуватимуть не гірше, ніж людей // Чернівці. – 2016. – 25 лют. № 8. – С. 3.

Марків Галина. У притулку даватимуть собак додому // Молодий буковинець. Місто. – 2016. – 25 лют. № 17. – С. 3.
 


Людям властиво, особливо у часи переломні, занепадати духом, опускати руки. У такі моменти варто роззирнутися і побачити поряд справді сильних духом особистостей, кожна мить існування для яких є перемогою. Газета «Чернівці» пропонує познайомитися історією особистого життєвого успіху Олега Шевченка – чернівчанина із першою групою ДЦП, який став першокласним ІТ-фахівцем. Більше того, він ще й почав навчати цій справі інших, серед його учнів, зокрема, чимало учасників бойових дій на Сході України.

«Мій проект підтримують по всій Україні, але чомусь не у Чернівцях, – сумно зазначає чоловік, – я звертався у Чернівецький центр зайнятості і просив, аби розповідали інвалідам, як можна навчатися програмуванню, спрямовували людей з фізичними вадами навчатися на сайті «Ми такі, як всі». Натомість мене запитували не про можливості заробітку для інвалідів, їх навчання, шанси на працевлаштування, а про те, чи маю я ліцензію на навчання. Розповіли, що вона вартує 8,5 тисячі гривень на рік і все таке. Я зачинив за собою двері. Мене знаходять не лише люди з України, а й з Молдови та Польщі. В Ужгороді інваліди до мене звертаються через центри зайнятості, хоч я контакти нікому не давав. У Дніпропетровську центр зайнятості привів у мій проект 250 інвалідів. Лише у Чернівцях це нікому не цікаво. Найбільше учнів – з Ужгорода, Дніпропетровська, Харкова та Києва. Чимало учасників АТО, що втратили кінцівки на війні, опановують програмування через мою методику. Вони не так давно у статусі інвалідів, багатьом із них ще навіть такого не надали, а вже працюють, хочуть жити далі, знайти себе. Якщо зміг когось навчити, пишаюся собою».

Бабчук Антоніна. Віртуальний світ – шанс для інвалідів // Чернівці. – 2016. – 25 лют. № 8. – С. 18.


У Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї відкрили виставку, приурочену до Дня народження буковинського художника-орнаменталіста Георгія Гараса. Про свою роботу, рушник «Весільний дар Богдані», теж представлений на виставці, розповідає Олена Чайка – лауреат обласної мистецької премії за відродження, збереження і розвиток народного мистецтва імені Георгія Гараса.

Чайка Олена. Щоб квітло Дерево Життя // Доба. – 2016. – 25 лют. № 7. – С. 6.
 


Про Георгія Гараса, а також про роботи, представлені на присвяченій йому виставці, з завідувачем відділу мистецтв обласної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка Любов’ю Шпилюк розмовляла журналістка «Молодого буковинця» Діана Ватаман.

Ватаман Діана. «Його орнаменти житимуть вічно» // Молодий буковинець. – 2016. – 26-27 лют. № 18. – С. 8.
 


Також про митця та особливості його творчості розповідає на сторінках «Буковини» вчений секретар Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Чопик Григорій. Дивосвіт візерунків Георгія Гараса // Буковина. – 2016. – 26 лют. № 9. – С. 4.
 


У Художньому музеї прихильники мистецької техніки макраме можуть насолодитися спогляданням авторських витворів Інеси Катишевої. Тут працює виставка, на якій представлено 70 робіт майстрині.

Ватаман Діана. Світ жіночих прирас // Молодий буковинець. – 2016. – 26-27 лют. № 18. – С. 12.
 


У передруках збережено стилістику, орфографію і пунктуацію першоджерел.

Джерело фото – www.ornament-ua.com/uk/embroidery/www.bmwi.de/