НАШІ НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

 

 

 

 

 

Директор Видавництва «Книги – ХХІ» не забуває про читачів Муніципальної бібліотеки ім.А.Добрянського. Уже вкотре він подарував книгозбірні чимало прекрасних видань, які приносять задоволення і своїм змістом, і своїм майстерним оформленням. Пропонуємо познайомитися з книгами, які представляють поезію, есеїстику, жанрову публіцистику.
 

 

 

 

 

  

 

Анатолій Дністровий – український письменник, художник, засновник літературної групи «Друзі Еліота» (1993–1996, Ніжин), член АУП та Українського Центру Міжнародного ПЕН-клубу. Автор поезій, романів, повістей, оповідань, есеїв, передмов до книг, перекладів, публікацій, пов’язаних зі світовою поезією, філософією творчості.

«Черепаха Чарльза Дарвіна» поєднала в собі вибрані вірші, написані протягом 1993–2013 років, поеми, переклади та кілька епістол (авторське жанрове визначення текстів мікро-есеїстики).

Вірші складають розділи «Любов і сіль», «Любов постколоніальна», «Мертва рибина», «Перший автомобіль у Тернополі», «Черепаха Чарльза Дарвіна». Розділ «Поеми» об’єднав «Слово про життя людини», «Слово про життя людини (ІІ)», «Вічні катари». «Перекладацька робітня» знайомить з перекладами текстів Ґеорґа Тракля, Готфріда Бенна, Пауля Целана, Вітезслава Незвала. «Десять випадкових епістол» довершують уявлення про естетико-етичні, світоглядні позиції Анатолія Дністрового, які уособлені в одному образі. Це легендарна черепаха, яка дала назву книзі. З одного боку, за тлумаченням, поданим в анотації, «це метафора останнього свідка тих часів, представників яких практично вже нема». З іншого – це уособлення гностичного світогляду чи пак гностицизму як такого: мовчазний спостерігач за світовими процесами, втаємничений у причини і наслідки. Черепаха Чарльза Дарвіна – це істинні смисли, які вповні недоступні людству (чи переважній частині його представників) у нескінченності біофізіологічних процесів, соціально-економічної, суспільно-політичної, історичної суєти, і це носії істинних смислів, тонких павутин логосу, притомності.

…………………………………

приходять вони

приходять вони із очима спокійного моря
з обличчями в’ялими сірими кволими
з устами які ледве рухаються
вимовляючи незримі слова подяки
що витають у повітрі як рибини прозорі

приходять
після штовханини в метро
після гуркоту робочого дня
(поруч пиячили розведеним спиртом
приміряли костюми й бюстгалтери
укладали угоди
стовбичили з помадаю перед дзеркалом
втішались кросвордами
різались у покер)

всі
хто мовчать
заплющують очі перед галасом роззяв
ніяковіють перед цивілізаційним рахітом
не вірять у блакитні берети
й міжнародне співтовариство
не дивляться на ікони
не слухають душпастирів

всі
хто мовчать
наче тіні таємні
приходять вони опівночі
кого зневажали
обзивали приблудами і жебраками

проганяли за бідність і рани болящі

          це єресь кричали
          кидали каміння
          ………………………………………

(Уривок із поеми «Вічні катари»)
 

 

 

 

Богдан Задура (Bohdan Zadura) – польський письменник (автор близька тридцяти віршованих і семи прозових книг), літературний критик, перекладач (перекладає з української, англійської, угорської), головний редактор щомісячника «Twórczość» – найавторитетнішого польського часопису, на сторінках якого публікуються твори польських письменників до виходу їх окремими книгами, есеїстика, присвячена польській та світовій літературі, літературним подіям. Дебют Богдана Задури припадає на 1962 рік. Він є лауреатом польських і міжнародних літературних премій, відзнак. Найбільш активно і послідовно популяризує у Польщі українську літературу. Книгу «Найгірше позаду» поет презентував у Чернівцях під час фестивалю «Meridian Czernowitz» (4 вересня 2015 року).

«Найгірше позаду» дає можливість читачеві побачити поетичне слово, світовідчуття Богдана Задури в розвитку, оскільки до книги перекладів увійшли вибрані вірші із п’яти збірок: «Питання часу», «Усе» («Wszystko», 2008), «Нічне життя» («Nocne życie», 2010), «Воскресіння пташки» («Zmartwychwstanie ptaszka (wiersze i sny)», 2012), «Крапка над і» («Kropka nad i», 2014).

Більше тут: http://lsd.pe.hu/article.php?id=10
 

 

 

 

 

 

 

Літературний критик, публіцист, есеїст, перекладач Олександр Бойченко не потребує зайвого представлення. Він вже давно має велику цільову аудиторію, яка потребує чергових інтелектуальних порцій від нього. Це той унікальний випадок, коли і читається, і слухається.

Книга «50 відсотків рації» - це 50 текстів, написаних у жанрі так званої сюжетної публіцистики. «Відтак – згідно з вимогами жанру – представлені в текстах постаті строго на 50 відсотків є реальними, а на 50 – вигаданими. Те саме з розказаними тут історіями: на 50 відсотків вони є літературними, а на 50 – журналістськими, на 50 – комічними, а на 50 – не дуже. Книжка розрахована на 50 відсотків читачів», – ідеться в анотації.

Тексти Олександра Бойченка переконливі все ж на всі 100%, адже він актуальні проблеми, власні ідеї і тези подає крізь призму реальних життєвих історій, чим наближує до себе читача, створюючи ефект прямого до нього звертання.

Крім очевидного прийому іронії, Олександр Бойченко, за його ж словами,у своїх текстах використовує так звану самодеконструкцію (іронізування з власних тез). Цей засіб є способом мислення, а також самоконтролю (аби уникнути такої собі інтелектуальної тиранії – стовідсоткової переконаності у постулативнсті власних міркувань, ідей).