03-06-2016

НАШІ НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

 

П'ятниця, 3 червня 2016 року

 

Чернівецьке арт-видавництво дитячої літератури «Чорні вівці», не так давно вийшовши на книжковий ринок, уже заявило про себе якісною продукцією, встигло стати популярним та улюбленим. Тепер книги «Чорних овець» можуть із задоволенням читати і юні користувачі Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського.

 

 
 
Ніцой Лариса. Зайчикове щастя / Лариса Ніцой; художник Христина Лукащук. – Чернівці: Чорні вівці, 2015. – 30 с. ISBN 978-617-614-107-5

Авторка цієї книги Лариса Ніцой (17 березня 1969) – не лише письменниця, вона ще й педагог. І таке поєднання позитивно відображається, як на її письменницькій діяльності, так і на педагогічній, оскільки, пишучи для дітей, вона, маючи педагогічний досвід, враховує психологію дітей. З іншого боку, педагог-письменниця завжди вміє вчити дітей, граючись, вміє налагодити з ними зрозумілий діалог.

Громадська діяльність Лариси Ніцой спрямована на популяризацію читання, книги, на авторсько-читацьку комунікацію. Саме їй належить ініціатива святкування в Україні Всесвітнього дня письменника, вона виступила організатором щорічного круглого столу «Книга на захист дитячої душі», Всеукраїнського руху «Дорослі читають дітям», розробила серію уроків «Бібліотечний урок веде письменник», цільовою аудиторію яких стали учні загальноосвітніх шкіл.

Лариса Ніцой є авторкою таких книг, як «Пригоди лисеняти Бума», «Ярик і дракон», «Мій Блек», «Зомба або історія про милосердя», «Дві бабуськи в незвичній школі або скарб у візку» та багатьох інших.

Книга «Зайчикове щастя» розповідає про Зайчика, який вирішив збагнути, що ж таке щастя. Для цього він вирушає у свою першу самостійну подорож. Письменниця використовує традиційний мотив мандрівки як способу вивчення навколишнього світу, здобування знань. Дитині легко буде зорієнтуватися у цій мандрівці, адже на своєму шляху зайченя зустрічається зі знайомими вже маленькому читачеві персонажами: козенятами, білочкою, ведмедем, качками, бобром. У кожного із них свій рецепт щастя. Важливо те, що Зайчик, слухаючи кожного, аналізує, розмірковує, робить висновки, чи можна вважати насправді щастям те, що вважають його співрозмовники. Вміння аналізувати, сумніви, внутрішні конфлікти, формування власної думки – одні із основоположних моментів індивідуації особистості.

Чи знайшов Зайчик відповідь, чи відчув він своє щастя (адже лише так, відчувши, можна збагнути його по-справжньому)? Про це читач дізнається, познайомившись з історією першого емпіричного досвіду маленької особистості на сторінках «Зайчикового щастя».

Крім того, що текст Лариси Ніцой доступний для сприйняття наймолодших читачів, видавці подбали ще й про комфорт візуального сприйняття: читабельний шрифт досить великого формату, невеликий посторінковий обсяг тексту. Ну і звичайно, ілюстрації. Їх виконала львівська художниця і письменниця Христина Лукащук. Малюнки органічно вписані у книгу і становлять нерозривну єдність з текстом, створюючи ілюзію руху. Тому зовсім маленьким читачам, яким читатимуть батьки, буде легко з допомогою картинок простежити за сюжетом і, відповідно, призвичаїтися до читання. Ілюстрації виконані у світлих тонах. Вони інформативні та водночас прості, невибагливі, навіть дещо стилізовані під дитячу манеру малювання. Вони будуть зрозумілими дітям і згодом впізнаваними. А ще такі ілюстрації мимохідь викликають імовірність створення брендових іграшок видавництва «Чорні вівці».

Отже, з цією книгою, з її читанням-розгляданням дорослим та дітям гарантована зона комфорту.
 


Відута Любов / Viduta Lubov. У царстві лева / IN THE LION`S KINGDOM / Любов Відута; пер. Оксани Лущевської, Михайла Найдана; художник Христина Лукащук. – Чернівці: Чорні вівці, 2015. – 26 с. ISBN 978-617-614-108-2

Любов Відута (9 березня 1970) – львівська поетеса, прозаїк. Увійшла в українську літературу публікаціями у періодичних виданнях. Перша книга, «Працьовита бджілка», вийшла 2008 року. Далі були книга про вибір професій «Ким я буду? Ким я стану?», «Усміхнулось сонечко» (вірші, загадки, скоромовки), книги лірики, збірка «Колискові», видання задля розвитку логіки, призначені зовсім маленьким читачам. Загалом доробок письменниці становить близько двадцяти книжок.

Книга, що вийшла у видавництві «Чорні вівці» двомовна. Український текст супроводжується його англійським перекладом. Невеличкі текстові порції дають можливість осмислити і український варіант, і його англійський відповідник. У такий спосіб дитина, яка робить перші кроки у вивченні англійської мови, зможе спробувати почитати, вивчити прості граматичні форми та кілька нових слів. Такий мовний паралелізм сприяє кращому засвоєнню.

Книгу «У царстві Лева» становить, власне, один вірш. Це вірш-розмова, вірш-гра. І при тім дуже проникливий, зворушливий. Дитина звертається до Лева. Основні епітети, якими передано її сприйняття свого співрозмовника, «старий», «сильний», «мудрий». Це зустріч дорослого і дитячого світів. Обмін досвідом – насамперед, емоційним. Безпосередні запитання дівчинки штрихами, але точно змальовують дитячу психологію у віці «чомучки»: відкритість, довірливість, прагнення комунікації беруть гору над підсвідомими страхами. Дитина поступово, маленькими кроками освоює територію Лева, шукаючи те, що їх робить подібними, пропонуючи усе найкраще, що має, і вони стають друзями, вирушаючи у світ уже спільної казки.

Здавалося б, цілковиті протилежності – дитинство і старість, наївність і досвід, ніжність і солідність. Але у цих двох представників різних поколінь є важливі властивості, які їх об’єднують: дитина тяжіє до комунікації, а Лев (літня людина, життєві темпи якої уповільнені) вміє слухати, вчити, не повчаючи, тобто відгукуватися на прагнення комунікації. А ще їх об’єднує межовість: дитина лише прийшла із-за межі і починає жити, Лев іде у напрямку за межу, завершує свій життєвий шлях. Їхнє спілкування – це зазирання у дзеркало: старість дивиться у своє минуле, а дитинство – у майбутнє.

Проілюструвала книгу, як і «Зайчикове щастя», Христина Лукащук. Дагеротипна стилістика малюнків та загалом оформлення книги створює автентику Вікторіанської епохи, яка асоціюється з поєднанням химерного, фантастичного і реального. Казка, вмонтована у реальність, а реальність – у казку. Також ця стилістика створює відчуття швидкоплинності життя, межовості. А ще – самотності дитини у великому світі, в якому усе стрімко прогресує – наукові досягнення, хвороби, війни, а статусність не дозволяє дорослим бути трохи дітьми, аби знайти з ними порозуміння, традиції виховання не припускають лагідності. Тому і вигадує собі дитина такого казкового друга, який міг би її захистити, навчити, підтримати в іграх – старого, мудрого, сильного Лева. До речі, оформлення форзацу створює ілюзію фрагменту стіни, заклеєної старими вікторіанськими шпалерами. Це кут зору покараної за пустощі і поставленої у куток дитини, яка рятується світлими фантастичними думками? Чи дитини, яка засинає, повернувшись до стіни, а її думки поступово переходять у сон? Читач потрапляє не у книгу, а в потік свідомості дитини. Думаю, інтерпретацій може бути багато. Але, очевидно, що видавництво «Чорні вівці» виправдовує визначення арт-видавництва, оскільки лише справжнє мистецтво може створювати таке широке асоціативно-інтерпретативне поле.

Хотілося б, аби досконале видання було досконалим в усьому, тому, хоч і дрібниця, але таки впадає в око плутанина з лапками. Те, що пряму мову дівчинки не взято у лапки, – не проблема. Власне, це може бути авторським рішенням. Але ж у супровідному англійському тексті лапки є. І обрамлюють вони чомусь лише перше звертання героїні до Лева: «Oh, Migty Lion, Wise Lion!» Але ж далі мова дівчинки триває, тому закривання лапок граматично зовсім не виправдане. Очевидно, що це технічний недогляд, але ж обсяг тексту невеликий, тому як простежити такі дрібниці просто, так і помітити читачеві.

Але то справді дрібниця, оскільки світ цієї книги захоплює, текст володіє дивною магнетичною властивістю викликати бажання перечитувати його знову і знову, зупиняючись на розгляданні деталей малюнків.
 
 
Інга КЕЙВАН