Конституція як основа інституційної моделі держави

Четвер, 23 червня 2016 року
 
З нагоди 20-річчя Конституції України в Муніципальній бібліотеці ім. А.Добрянського розгорнуто виставку «Конституція як основа інституційної моделі держави».

Витоки українського конституційного процесу мають давні історичні традиції. Ще за часів Київської Русі на віче укладалися договори між князем і народом, князем і його дружиною, що відображено в різних редакціях «Руської Правди».

У новий час особливу роль у формуванні конституційних ідей в Україні відіграла Конституція Пилипа Орлика 1710 року, яка, хоч і не розглядала Україну як цілком самостійну державу, водночас установлювала низку демократичних для тієї доби державних інститутів.

«Пакти й Конституції», написані гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом та його співробітниками Г. Герциком і А. Войнаровським, були прийняті 5 квітня 1710 р. у Бендерах, і є першою європейською Конституцією в сучасному її розумінні.

День Конститууції України – державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України того ж дня 1996 року.

Конституція виступає як джерело права. Вона закріплює відносини, що склалися; дає перспективи, напрямки розвитку та встановлює фундаментальні, принципові положення організації і діяльності як держави, так і суспільства назагал; констатує правовий статус особистості.

Перший період конституційного процесу був започаткований розпадом колишнього СРСР та становленням України як незалежної самостійної суверенної держави. Цей період історії Конституції України є найбільш складним і суперечливим.

З прийняттям Конституції України 1996 року втратили чинність Конституція 1978 і Конституційний договір між ВР України та Президентом України від 8 червня 1995.

На виставці представлено насамперед текст самої Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 року. А також цінні дослідження з історії України, в яких значне місце займають сторінки з державотворення. В підручнику Олександра Бойка «Історія України» уточнено деякі формулювання, розширено, конкретизовано висвітлення окремих подій і фактів, які розглядаються в єдностях і суперечностях різноманітних тенденцій з осмисленням їх витоків, обумовленості вчинків конкретних історичних постатей. Проаналізовано сучасні політичні, соціально-економічні, духовні процеси і тенденції. В книзі Миколи Лазаровича «Історія України» поданий фактичний матеріал, де осмислюються найновіші здобутки історіографії.

Монографія Георгія Касьянова «Україна 1991–2007: нариси новітньої історії» подає широку панораму фактів та подій історії України після здобуття незалежності, а підручник Віктора Губарева «Історія України» є розширеним конспектом лекцій з історії України. Серйозне дослідження Павла Роберта Маґочія «Україна : історія її земель та народів» є перекладом книги Paul Robert Magocsi: «А History of Ukraine: The Land and Its Peoples» Фактично це перша історія, у якій подається розвиток усіх народівта культур, які коли-небудь існували на території України. Від початку свого існування Україна виступила як миролюбна держава, що шанує принципи та норми міжнародного права й прагне до мирного і взаємовигідного співробітництва з усіма членами міжнародного співтовариства. Україна стала першою в світі державою, яка добровільно відмовилася від потужного ядерного арсеналу, який залишився їй у спадок від Радянського Союзу. Протягом двох десятиліть українські військовослужбовці виступають активними учасниками практично усіх найважливіших міжнародних миротворчих місій. Автор свідомо обрав таку засаду толерантності, розглядаючи й розуміючи інші національності як невід’ємну частину української історії, а не просто як супротивників етнічних українців у їх власній боротьбі за національне виживання. Цікавою буде «Новітня історія України», в якій висвітлено питання формування української національної ідеї. Посібник «Історія України» містить документи і матеріали, а також коментарі до них, що висвітлюють події та явища з історії країни від проукраїнських часів до сьогодення.
 
Окреме місце на стенді займають книги публіцистики провідних державних діячів епохи відновлення української державності – В’ячеслава Чорновола і Левка Лук’яненка. У першому посмертному виданні В. Чорновола «Пульс української незалежності» зібрано його статті, листи, тексти виступів, котрі постають перед читачем як своєрідний щоденник політичного життя України. А в книзі вибраного Л. Лук’яненка «Не дам загинуть Україні!» подано роздуми, інтерв’ю і листи діяча.

Цікаві довідники В.Ф. Верстюка «Україна від найдавніших часів до сьогодення», О.М. Уривалкіна «Довідник з історії України», Короткий довідник з історії України, а також словник

«Світова історія : ХХ століття. Енциклопедичний словник», в якому стисло висвітлено головні політичні та суспільні події історії України.

Детальніше ознайомитися з виставкою можна, відвідавши Муніципальну бібліотеку ім. А. Добрянського.