09-08-2016

НАШІ НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

Вівторок, 9 серпня 2016 року

Запрошуємо наших читачів здійснити мандрівку смисловими світами сучасних австрійського та сербського письменників. Гармоніюватимуть із трохи меланхолійним настроєм останніх літніх днів романи «Пора вітрів» та «Комо» від видавництва «Книги – ХХІ». Тут є спогади, подорожі, теплі вітри, нові, несподівані досвіди, розмови, вростання у нові стани.
 

Шухтер, Бернд. Пора вітрів: роман / Бернд Шухтер; переклад з німецької Олександри Григоренко. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2016. – 152 с. ISBN 978-617-614-133-4

Бернд Шухтер (Bernd Schuchter, 1977, м. Інсбрук) – австрійський письменник, літературний критик, видавець, куратор літературних заходів. Вивчав германістику, історію та філософію в Інсбруцькому університеті. Від 2006 року очолює видавництво «Limbus». Бернд Шухтер входить до кількох письменницьких об’єднань, лауреат престижних літературних премій, був стипендіантом п’яти літературно-мистецьких програм у 2015–2016 роках.

Роман «Пора вітрів» («Föhntage») вийшов 2014 року у видавництві «Braumüller». Український переклад для видавництва «Книги – ХХІ» здійснила Олександра Григоренко.

Головний герой роману підліток Лукас, який живе в Інсбруку. Його поки ще безтурботне життя наповнене футболом, мандрівками в Італію та Південний Тіроль. Зміни відбуваються, коли він знайомиться з Йозефом Ланером – літнім паном. Спілкування з ним уособлює мандрівку Лукаса в історію, зустріч з історією. У такий спосіб автор не лише привідкриває колишні часи, а й намагається розкрити і осмислити конфлікти минулого. Так відбувається своєрідна соціалізація Лукаса, він поступово усвідомлює, що поза його світом – досить крихким, як виявляється, – є світ політики, цинізму, свавілля, жорстокості, насилля, де доводиться боротися за виживання, постійно здійснювати вибір і усвідомлювати примарність багатьох цінностей, ідей та переконань. Водночас через спогади старого Ланера відбувається не лише актуалізація, а й корекція минулого. І саме ця зустріч представників двох поколінь вказує на те, що не буде повноцінного майбутнього без осмислення минулого. А сама тема роману зумовлює його дещо ностальгійний настрій, поетичність. Попри складні проблеми, у «Порі вітрів» багато тепла і людяності.

Смисловий тон роману задають слова німецького журналіста і письменника Курта Тухольського, що взяті за епіграф: «Хочеш зрозуміти, наскільки тісна твоя батьківщина, – подорожуй. Хочеш пізнати, наскільки мало часу тобі відміряно, – вивчай історію».


Валяревич, Срджан. Комо: роман / Срджан Валяревич; Переклад із сербської Андрія Любки. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2016. – 208 с. ISBN 978-617-614-123-5

Срджан Валяревич (Srđan Valjarević, 16 липня 1967, Белґрад) – сербський письменник. Автор чотирьох романів («Лист на скоринці хліба», «Люди за столом», «Щоденник іншої зими», «Комо»), книги прози («Зимовий щоденник»), двох поетичних («Джо Фрейзер, 49 пісень», «Джо Фрейзер, 49 (+24) пісень»). За книгу «Щоденник іншої зими» нагороджений премією Біляна Йовановича, за роман «Комо» – австрійською премією KulturKontakt.

Роман «Комо» (2007) був перекладений багатьма мовами. Переклад українською здійснив Андрій Любка.

Головний герой роману молодий сербський письменник, який несподівано отримав стипендію і запрошення на одномісячне проживання та роботу на березі італійського озера Комо. «…був я тоді, для них, та й для всіх, таким собі молодим письменником із Сербії, країни в жалюгідному стані, в якій було важко жити. І не знаю як, і так ніколи про це й не дізнався, але я отримав ту стипендію, запрошення пожити один місяць на озері Комо, щоб там працювати і писати в спокої».

Письменник потрапляє у зовсім інше життя, яке цілковито контрастує з життям у Белґраді – і темпами, і стилем, і типажами, середовищем, антуражем. Вина преміум-класу, прогулянки, загравання, розмови з місцевими жителями, офіціантами. Накопичення якогось зовсім відмінного, несподіваного досвіду, який ще більше підкреслює контраст і прірву між цим світом і Сербією. На фоні шикарного, повільного життя ще більше увиразнюється соціальна, політична вразливість головного героя. Так вимальовується не надто виразний, але добре вловимий, ще один рівень роману – війна у Сербії.

У мінімалістичній манері Срджан Валяревич передає кожен день перебування свого героя на озері. Власне, окремому дню відповідає окремий розділ – їх у романі тридцять.

«Комо» з перших рядків захоплює читача іронією, легкою оповідною манерою і тримає тонким психологізмом та очевидною вразливістю оповідача.
 
 
Інга КЕЙВАН