02-11-2016

НАШІ НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

 Середа, 2 листопада 2016 року

Фонди Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського поповнилися новими надзвичайно вартісними і давно очікуваними науковими виданнями з літературознавства. Ділимося з вами цікавими описами-рецензіями, цитатами та посиланнями на контент про дані книги, щоб у вас з’явився апетит і ви швиденько прибігли до нас, щоб поринути у світ книги з науковим літературно-художнім присмаком.


 
 
 
 
 
Антологія української літературно-критичної думки першої половини ХХ століття / упоряд. Віра Агеєва. – Київ: Смолоскип, 2016. – 904 с.
 
Антологія представляє різні тенденції й напрями в українській літературній критиці першої половини ХХ століття. Зібрані в книжці тексти дають змогу простежити кілька цікавих мистецьких сюжетів, важливих поворотів у розвитку літературного процесу.

«Модерністська естетична революція спричинила в українській культурі рішучу й незрідка болісну переакцентацію вартостей, зміну засадничих уявлень про саму сутність красного письменства і його стосунок до соціуму. На рубежі століть усе більше йшлося про пріоритет форми й утвердження самодостатності мистецтва. Цей програмовий естетизм означав насамперед незгоду з позитивістськими уявленнями про підпорядковану, вторинну роль літератури, яка мала слугувати швидше матеріалом, емпірикою для наукового осягнення відбитої у ній історії людини чи людства. Коли художній твір так чи так наслідує дійсність, то завдання критики вбачалося в тому, аби дошукатися відповідностей між «правдою життєвою» і «правдою художньою», верифікувати мистецький витвір — реальністю» (Віра Агеєва).
 
 
 
 
Агеєва Віра. Дороги й середохрестя: есеї. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 352 с.

Ця книжка – спроба розглянути найцікавіші тенденції й повороти, зміни і зміщення, розломи і зсуви у складному й контроверсійному українському літературному розвитку ХХ-ХХІ століть. Віра Агеєва уникає точної термінологічності, літературознавчого академізму, теоретичних узагальнень. У статтях варто звертати увагу на вкраплення з листів, щоденників, постанов, спогадів Олександра Довженка, Миколи Бажана, Майка Йогансена, Юрія Косача, Юрія Андруховича, Оксани Забужко, Сергія Жадана, Тараса Прохаська та інших авторів-сучасників.
 
Рецензію книги читайте за посиланням krytyka.com/ua/reviews/dorohy-y-seredokhrestya

 
 
 
 
 
Гундорова Тамара. Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодернізм. [Монографія]/ Вид. 2-ге, випр. і допов. – К.: Критика, 2013. – 344 с. 
 
Монографія відомої дослідниці сучасної та модерної української літератури, ґендерної проблематики, культури постмодернізму професора Тамари Гундорової виходить у світ другим виданням, істотно переглянутим і збільшеним майже вдвічі порівняно з виданням 2005 року – одним із найуспішнішим інтелектуальних бестселерів на вітчизняному книжковому ринку. У книжці, жанр якої сама авторка визначає як розвідку з коментарем із «кінця постмодернізму» літературу українського постмодернізму осмислено як простір мовних, тілесних, психологічних і геокультурних трансформацій, здійснюваних в ігровий спосіб, а його метафорою служить «післячорнобильська бібліотека» – набір текстів, топосів, цитат, дискурсів, сюжетів, імен, канонів, розгорнених на зламі ХХ-ХХІ століття.
Післячорнобильський текст українського постмодернізму витлумачено як карнавалізований і постапокаліптичний, а Чорнобиль – як слово-символ, що позначає стан присутности після травми. Ориґінальну концепцію постмодернізму у дослідженні зіперто на методології нуклеарної критики, адже для самої постмодерністської філософії постмодерн недвозначно асоціюється з ядерною епохою. Зрештою, обравши за оптику ситуацію «кінця постмодерну», авторка дістає змогу розгорнути, а почасти і скореґувати, власне бачення постмодернізму в українській літературі.

«Відомо, що постмодернізм – це не лише тип свідомости, культурна епоха, але й ціла сітка різних дискурсів: культурологічних, політичних, художніх, мультимедійних. Для відомих філософів постмодернізму – від Дериди до Бодріяна – постмодерн також недвозначно асоціюється з ядерною епохою» (Тамара Гундорова).

«Яка, власне, найадекватніша реакція на вибух атомної бомби? Детальне спостереження за ним – чи втрата здатности бачити? Чи не є сліпота найточнішим свідченням тих подій, які переважають здатність сприйняття і, отже, залишають свій слід у вигляді травм і контузій, рубців і подряпин, себто знаків, накреслених на тілі, а тому прочитуваних як свідчення?» (Міхаіл Епштейн).

«Ця книжка постала як результат спостережень, переважно дистанційованих від літературних збіговиськ і літературної практики. Я хотіла поглянути на сучасну мені літературу з певної відстані, зінтерпретувати те, що виглядає прикметним, із перспективи свідка, не претендуючи на повноту чи однозначність висновків. Я свідомо не торкаюся звичних означень постмодернізму і прагну побудувати українську версію літературного постмодернізму. Тепер уже можна з певністю сказати, що постмодернізм в Україні породив посттоталітарну «Ігрову людину», злеґалізувати те, що можна назвати детоталізованим, фраґментованим і плюралізованим мисленням, зануривши нас у стихію трансформації як соціюму, так й індивіда і самого культурного поля. Сучасна література вже не є постмодерною. Вона зовсім інакша. Але посмодернізм здійснив свою місію. В Україні також» (Тамара Гундорова).
 

 
 
Ушкалов Леонід. Що таке українська література [текст]: есеї/ Леонід Ушкалов. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 352 с.

До книги ввійшли 45 есеїв, які вперше побачили світ у 2012–2013 роках на шпальтах газети «Україна молода» в рубриці «Уроки літератури від Леоніда Ушкалова». У них автор порушує цілу низку питань, важливих для кожної людини: щастя, свобода, любов, правда, поезія, самотність... А героями есеїв є і добре відомі всім класики, зокрема Сковорода, Квітка-Основ’яненко, Шевченко, Гоголь, Драгоманов, Франко, Леся Українка, Кобилянська, Винниченко, Хвильовий, Йогансен, Маланюк, Довженко, Яновський, і куди менше знані автори: Кримський, Шпол, Буревій, Чернов, Теліга, Лівицька-Холодна й інші. Написані в яскравій публіцистичній манері, ці «уроки» незаперечно свідчать про одне: українська літературна традиція від давнини до сьогодні – багата, барвиста і надзвичайно цікава.
 
 
 

 
Омельчук Олеся. Літературні ідеали українського вістниківства (1922-1939) : Монографія / Омельчук Олеся. – К.: Смолоскип, 2011. – 336. – (Серія «Українські студії», ISBN 978-966-2164-37-4).

У монографії досліджується літературна критика, художні твори, культурологічні розробки представників українського вістниківського кола : Д. Донцова, Є. Маланюка, І. Гончаренка, Ю. Клена, Ю. Липи, Л. Мосендза, Д. Віконської, Н. Ґеркен-Русової, О. Теліги, Р. Єндика, Л. Луціва та ін. Аналізуються особливості вістниківського літературно-критичного стилю, концепти і стратегії, скеровані на формування бажаного літературного наративу та національного культурного простору. Авторка простежує взаємодію вістниківських ідей з різними естетичними та ідеологічними парадигмами першої половини ХХ ст.
Для науковців, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться культурними тенденціями міжвоєнного часу, розвитком і специфікою українського літературного процесу ХХ ст.

Олеся Омельчук – кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу теорії літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Авторка статей про український літературний процес 1920-1930-х рр., упорядник поетичної збірки Є. Маланюка «Лірика степу» (2007).

Інтерв’ю з авторкою читайте тут.
 
 

Костюк Григорій. Вибрані праці: У 5 т./ Григорій Костюк; Упор. Н. Баштова; Передм. В. Панченка. – К.: Смолоскип, 2015. – Т. 1: Літературознавство. Критика. – 974 с.: портр.
 
Перший том видання у п’яти томах літературознавчих та історико-публіцистичних праць Григорія Костюка (1902–2002) – українського літературознавця та суспільно-громадського діяча, охоплює тексти наукових розвідок і статей, які у всій повноті представляють літературознавчу концепцію вченого і його позицію в історико-літературному поступі української діаспори. Зокрема, це стаття-огляд «На магістралі історії», де Г. Костюк розглядає художньо-мистецький розвиток українського письменства упродовж 50-ти років (1917–1967), «З літопису літературного життя в діаспорі», «Проблеми літературної критики», «Доба і письменник» та ін.
Уперше публікується нарис «Українська література до революції 1917 року. Основні лінії ідейно-мистецького розвитку (Спроба періодизації)», що зберігся в особистому архіві Г. Костюка, і є, ймовірно, частиною його ширшої праці «Основні проблеми періодизації історії української літератури (Спроба нового трактування)». Подано також історико-літературні портрети письменників В. Винниченка, М. Хвильового, І. Багряного, Ю. Яновського.
 
 
 

Сверстюк Є. Блудні сини України/ Євген Сверстюк, вид. 2-ге, доповн. – Львів: Апріорі, 2015. – 512 с.
Збірка есеїв, літературно-критичних статей і виступів автора, що досі стояв у списку заборонених. Перша його книжка в Україні (не рахуючи виданих на Заході українською та іншими мовами). Після падіння цензури в 1989 р. стали з’являтися в газетах і журналах його виступи і есеї на теми, раніше заборонені. Нарешті читач міг уявити, за яке вільне слово давали 12 років ув’язнення. Книга альтернативна стосовно того, що раніше було дозволено. Книга дискусійна щодо стереотипів совєтського читача та його звичного мислення. В 1995 р. книга відзначена премією імені Тараса Шевченка. Нинішнє видання доповнене публікаціями приблизно того ж часу.

«Асиміляція є болісним експериментом над людиною і над народом. Асимільований втрачає, як правило, краще зі своєї успадкованої нації і бере гірше, поверхове – з чужої. Занадто багато сили йде на перебудову, і та перебудова ущербно половинчаста, осоружна самому собі. Долання комплексує вторинности, неповноцінности, пригнічування в собі тих потягів, які варто було б культивувати… Адже від предків успадковується не лише зовні видима врода…Асиміляторські концепції та імперські стандарти виробляються не для тих, що потребують самовиправдання, а для їхніх дітей, яким змалку прищеплюють не цінний в житті стоїцизм і самобутність, а дешеве пристосовництво – «Бути як усі»» (Євген Сверстюк).

Духовний Учитель: Євген Сверстюк. – Львів: Апріорі, 2015. – 76 с.: іл.

До книги ввійшли спогади про Євгена Сверстюка, а також його твір «Мій батько» та афористичні думки з книги «Блудні сини України». Доповнюють збірку публікації з газети «Наша віра» про важливість родинного виховання та цікаві діалоги з молоддю.

«І ми, і весь світ потребує нині, як живої води, високої проповіді, яка навертає нас до джерел, до нашої духовної вітчизни, до нашої суті. І ми, і весь західний світ потребуємо нині навернення до правди і любови, що мають бути основою нашого життя та запорукою нашого оновлення. Але ми з руїн не можемо відразу піднятись до високої проповіді. Наше духовенство збідніло. В проповідях нема того, що підносить дух, а є тільки те, що розбурхує пристрасті. А на тому рівні ще не починається благодать і мудрість. На тому рівні нема навіть простої розумної доцільности» (Євген Сверстюк).

 

Неборак Віктор. Введення у Бу-Ба-Бу: (Хронопис кінця тисячоліття). Вид. 3-тє, доповнене / Віктор Неборак. – Львів: ЛА «Піраміда». 2015. – 308 с. («Приватна колекція»)
 
«Введення у Бу-Ба-Бу» – це не підручник, не лекційний курс і навіть не спогади про леґендарне літературно-атракційне угрупування, до якого має честь належати автор як Прокуратор. Це радше спроба ввести зацікавленого читача у час, пронизаний еклектикою, зламами, ілюзіями, прозріннями, злетами, падіннями і новими троянськими виправами. Застосований при вкладенні книги хронологічний принцип – не так претензія на історичність, як своєрідний замінник сюжетності. Отож «Введення у Бу-Ба-Бу» – це ще й достатньо суб’єктивний хронопис аґонії в Україні другого тисячоліття, яке вже, хвалити Бога, «за шеломянемъ». Усі описані у книзі події відбувалися насправді. Усі прізвища – справжні, а прізвиська – принагідні.
 
Думки автора щодо своєї книги та цікаві цитати дивіться і слухайте за посиланням www.youtube.com/watch

 

 
Тамаш Юліан. Українська література між Сходом і Заходом / Переклад з сербської Наталії Шарко; передмова проф. Л. О. Белея. – Серія “Ucrainica: moderna”. – Кн. I. – Ужгород: Ґражда, 2013. – 236 с.
 
До широкого читача на своїй батьківщині Юліан Тамаш приходить з монографією, написаною ще на початку 90-х років ХХ ст. У видавництві «Ґражда» побачила світ книга Юліана Тамаша “Українська література між Сходом і Заходом”. Автор – академік Національної академії наук України, академік Академії наук і мистецтв Воєводини, яку й очолює, член Національної Спілки письменників України та Сербії.
Щиро сподіваємось, що незабаром український читач зможе ознайомитися з іншими науковими працями академіка Юліана Тамаша, а також побачать світ його літературні тексти – поетичні та прозові. Усе це наблизить Україні її найдавнішу діаспору, адже творчість Юліана Тамаша – справжня енциклопедія культури бачванських русинів-українців.

«Українська література є великою рікою, яка тече; поняття Схід і Захід представляють дві землі, щоб не сказати береги, в які вдаряються хвилі, і такі розбиті вони повертаються назад в глибини літературного життя; розкидане по воді сяйво намагаюсь впіймати аналізом та інтерпретацією, кинутими на одну чи іншу “землю”, або “берег”. Це сяйво представляє інновації, які дають класичні твори української літератури. Отже, письменник є мисливцем за сяйвом, а не потерпілим, який мріє стати ногами на тверду землю» (Юліан Тамаш).

Інтерв’ю з автором читайте за посиланням zbruc.eu/node/54686
 
 
 
Давня українська література: словник-довідник / авт.-уклад. Б. Білоус, О. Савенко; за ред. П. Білоуса. – К.: ВЦ «Академія», 2015. – 208 с. – (Серія «Nota bene»).

Словник-довідник містить художню і наукову інформацію з української літератури ХІ – XVIII ст.: основні поняття медієвістики, відомості про актуальні персоналії і художні твори. Сукупність його статей (їх 650) – своєрідна літературознавча мозаїка, яка відображає особливості розвитку української художньої словесності Середньовіччя і доби Бароко, а також стан супровідних явищ – фольклору, конфесійних орієнтацій, суспільно-політичних обставин, історичних умов та естетичних концепцій.
Прислужиться дослідникам культури і літературного процесу, викладачам і студентам вищої школи, філологічно й історично зорієнтованим учням середніх загальноосвітніх навчальних закладів, а також усім, хто цікавиться самобутністю української літератури давнього часу.
 
 
 
 
 
 

Антологія єврейської поезії. Українські переклади з їдишу/ Укл. та редактори: В. Чернін, В. Богуславська. Вид. 2-ге, виправл. і доповн. – К.: Дух і літера, 2011. – 704 с., з іл.
 

Ця книга є антологією єврейської поезії, написаної мовою їдиш у ХІХ–ХХІ ст., в українських перекладах.
В Антології представлені як добре відомі поети: Хаїм-Нахман Бялик, Перец Маркіш, Давид Гофштейн, Мейлах Равич, Урі-Цві Ґрінберґ, Лейб Квітко, Ошер Шварцман, Мані Лейб, Іцик Манґер, Йосип Керлер та інші, так і менш відомі читачам.
Переклади поезій здійснили знані українські поети та перекладачі: Іван Франко, Максим Рильський, Павло Тичина, Микола Лукаш, Григорій Кочур, Абрам Кацнельсон, Мойсей Фішбейн, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Борис Олійник, Дмитро Павличко та інші. Окрім відомих перекладів, в Антології представлені й вірші та поеми, з якими український читач познайомиться вперше.
Віршованим текстам «Антології» передує вступне слово, що представляє єврейських поетів у загальноєвропейському та світовому літературному контексті, а також у їхньому перегуку з українською культурою.

Детальніше читайте тут .
 
 
 
 
Ернст Роберт Курціус. Європейська література і латинське середньовіччя / Переклав з нім. Анатолій Онишко. – Львів: Літопис, 2007. – 752 с.
 

Книга відомого німецького історика літератури та есеїста Ернста Роберта Курціуса (1886-1956) „Європейська література та латинське середньовіччя” належить до тих унікальних видань, які незалежно від модних віянь та появи нових напрямків у гуманістичних науках незмінно залишалася невичерпним джерелом цитування для різних поколінь літературознавців, мистецтвознавців, культурологів і філософів. Усеохопне дослідження Курціуса заслужено здобуло визнання класичної енциклопедії середньовіччя, без якої не може обійтися не лише жоден науковець, викладач і студент, а й усі, хто прагне глибше пізнати одну з найвеличніших епох європейської культури.

Читайте рецензію за посиланням  litakcent.com/2008/07/30/kateryna-borysenko-kriz-pryzmu-latyny/

 
 
 
 
 
 
Ну що?.. Нагуляли апетит?.. Тоді чекаємо на вас! У нас ще дуже багато смачненького!
 
 
Підготувала ІННА ЛАКУСТА
 
 
 
 
Ці та інші видання, з якими ми познайомимо наших користувачів найближчими днями, придбано за 
кошти, надані Чернівецькою міською радою!