15-11-2016

Вечірні зустрічі в Муніципальній

У Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського почала діяти нова авторська програма бібліотеки у співавторстві з поетесою Тамарою Севернюк «Вечірні зустрічі в Муніципальній». Покликання цього проекту в тому, щоб висвітлювати інформацію про видатних діячів мистецтв, культури Чернівців, відомих і забутих, сучасних та тих, хто стояв біля витоків творення пісенного та культурного середовища міста.

Першим кроком у роботі цієї програми стала міні-презентація тритомника «Золотий вік української естради (1960-1980-ті роки)» за авторством журналіста, енциклопедиста Михайла Маслія. Та ні, це йшла душевна розмова про таланти Буковинської землі, які були, є і будуть. За ідеєю поетеси, прозаїка, публіциста, Заслуженого діяча мистецтв України, лауреата міжнародної премії імені Володимира Винниченка та міжнародної премії імені Григорія Сковороди, володарки Ордена Честі з титулом «Жива легенда» – Тамари Артемівни Севернюк для нашої бібліотеки директор видавництва «Букрек», Заслужений журналіст України, видавець Дарина Степанівна Туз-Максимець подарувала це видання у 3 книгах, що вийшло накладом 1000 примірників, і для продажу їх поки немає, тому це ще й ексклюзив.
 
Дарина Туз-Максимець стверджує: «Вечірні зустрічі в Муніципальній» мають шанс стати визначною подією у культурному житті Чернівців, оскільки саме тут свої, особливі підходи до створення чогось вартісного. І я щаслива, що ця програма починає діяти саме з презентації нашого дарунка усім небайдужим до духовності нашого краю».

 
Книга спогадів, мудрості, книга повчань від тих, кого уже немає, але - є; від тих, хто є відомим або ж несправедливо забутим; від тих, хто мешкає поруч, трішки далі, в Україні чи за її межами. Це оповіді людей, які творили і творять історію української пісні, розповіді про вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка» Левка Дутковського, про Назарія Яремчука, Володимира Івасюка, Василя Зінкевича, Софію Ротару, вокально-інструментальний ансамбль «Карпати», Лілію Сандулесу, Іво Бобула та багатьох інших, загалом 216 українських поетів, композиторів та співаків. Не випадковими гостями на цій імпрезі були поетеса Тамара Севернюк та композитор Леонід Затуловський, які залишили на пам'ять в цих книгах свої автографи, адже саме вони і були героями даного видання. Там про них і їхні спогади. Це енциклопедія справжнього музичного, естрадного мистецтва, яка з успіхом презентована на Форумі Видавців у Львові та Києві. Михайло Маслій підняв цілий пласт пісенної культури 60 - 80-х років, створивши книги, де дуже багато деталей з особистого і творчого життя славетних персоналій. Видання побудоване дуже цікаво: автор і герої, які дивляться на нас зі сторінок, розповідають чи виспівують свою історію. Вага кожного дуже велика, адже як стверджує Тамара Севернюк, та й думаю всі присутні погоджуються з цими словами, що з піснями Левка Дутковського, Леоніда Затуловського, Володимира Івасюка вони проживали своє життя, і навіть не усвідомлювали, що проживають цілу епоху.
 
«Сьогодні ці книги, ніби золота ниточка, непорушний місточок, що поєднує покоління і епохи. Пройдуть роки, століття, а ці книги будуть жити, бо у них живі голоси. Едіт Піаф говорила: «Я не співаю для всіх – я співаю для кожного». Кожен чує те, на що здатне вухо його душі», –  зауважила наша гостя.
 
 
Тамара Севернюк поринає у спогади і пригадує: як одного дощового дня її підвозив Назарій Яремчук і подарував свою платівку. Проїжджаючи повз жебрака – він зупинив авто і вийшов, давши милостиню, і теж залишив йому платівку. «Я запитую, – пригадує поетеса, – нащо ти це зробив, Назарію! А він каже, старий собі продасть і купить хліба. Щось було у цій людині світле, святе». Поетеса прочитала зі своїх щоденників, які веде з 1962 року по сьогодні, записи з червня 1995 року, коли Назарій Яремчук важко хворів і врешті відійшов у позасвіття... Як переживала це незворотню втрату і свою неможливість провести співака в останню дорогу: "але для таких як він останньої дороги нема і не може бути".
 
Дорогим гостем "Вечірньої зустрічі у Муніципальній" став Заслужений діяч мистецтв України, композитор, диригент, педагог, музикант, володар літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича, Міжнародної премії імені Сіді Таль – Леонід Борисович Затуловський. Він розповів, що почав писати музику з 14 років і більше не зупинявся. 
 
 
Він був знайомий із Володимиром Івасюком, написав йому клавір «Червоної рути», а також партитури інших пісень. «Багато хто сьогодні каже, що близько дружив з Івасюком, бо їхав з ним у одному тролейбусі», – жартує Леонід Затуловський. Композитор створив музику до трьох спектаклів Сіді Таль і до вистав театру «Колесо».

В "дуеті" Леонід Затуловський - Тамара Севернюк створено чимало пісень, що стали популярними та лунають зі сцени понині.  Все розпочалося із пісні «Забудь печаль». Ви маєте можливість прослухати запис цієї пісні у виконанні Василя Зінкевича, котрий, до слова, був добрим другом композитора www.youtube.com/watch

Високою сходинкою в пісенній кар’єрі Лілії Сандулеси систала пісня «Танго», в чому теж маєте змогу переконатися  www.youtube.com/watch

Серед щедрого різнобарв’я пісень є пісня і на слова Анатолія Добрянського – «Мрії», яку гості нашого заходу мали можливість почути у виконанні артистки Лариси Бєлової, в записі святкового концерту до 80-річчя Леоніда Затуловського (повну версію концерту можна переглянути за посиланням www.youtube.com/watch).
 

На «Вечірній зустрічі в Муніципальній» всі присутні могли насолоджуватися цими чудовими творами естрадного мистецтва  та навіть співати разом із відомими артистами хором.

Ще один гість нашої зустрічі Тарас Дмитрович Івасютин – філолог, мовознавець, перекладач, професор, для якого музика, пісня, естрада – це те, що супроводжує його усе життя. «Коли є що пам’ятати – життя не прожите намарно», – цитує поетесу Тарас Івасютин.
 
 
Майже зі всіма буковинськими артистами, які згадуються у презентованому виданні, наш гість був знайомий, а деякі навіть стали друзями сім’ї. Найкращим другом родини був Назарій Яремчук, котрий завжди ділився своїми переживаннями, злетами та сумнівами... Наш гість пригадує як допомагав артистові готуватися до конкурсу "Братиславська ліра", де Назарій виконував пісню на музику Раймонда Паулса та слова Андрія Дементьєва "Я тебя рисую", радився про різні варіанти постановки номеру, запрошував Тараса Дмитровича на репетиції і розділяв свої хвилювання. А на конкурсі підкорив глядачів, отримавши нагороду "Приз глядацьких симпатій". Навіть у сімейному архіві збереглися фото.
 
Тарас Івасютин та Назарій Яремчук
 
Тарас Дмитрович поділився з нами ще однією цікавою інформацією про те, що свого часу долучився до зіркової плеяди, оскільки невеликий період був солістом біг-бенду "ЕМО" (естрадний молодіжний оркестр) під керівництвом Леоніда Косяченка, де згодом співала Софія Ротару і учасником якого був її майбутній чоловік Анатолій Євдокименко. Музичне обдарування Тараса Івасютина не згас і радує усіх й донині. Він подарував присутнім пісню французькою мовою, яку зазвичай виконував Шарль Азнавур, що ще раз довело – "пісня буде поміж нас".  

Такі вечірні зустрічі надалі відбуватимуться щомісяця – виставки, демонстрації фільмів, розповіді про невідомих, забутих особистостей, які варті уваги в огляді культурного життя міста.
  
Потік спогадів та поетичного слова неперевершеної Тамари Севернюк ще довго не завершувався і радував усіх гостей…

      Змінився час. Віки перевились,
       А диваки зостались з давнини.
        Вони такі ж, як ми були колись,
       А завтра інші будуть, як вони.

                 Втрачати важко. Важче – зберегти.
              Часи минають – змінюють серця…
       На диваках тримаються світи,
   Стара та вічна істина оця…
                                                   Тамара Севернюк
 

 
Підготувала ІННА ЛАКУСТА