18-11-2016

НАШІ НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

П'ятниця, 18 листопада 2016 року
 
Чи є що у нас почитати новенького та цікавенького? Звісно!.. Вашій увазі новоприбулі книги художньої літератури, як української, так і світової сучасності ...

Розпочну із посилання, бо це чудесні 15 фактів про легендарного італійського постмодерніста Умберто Еко, які варті уваги перед прочитанням його книг, і для тих хто лише чув про письменника. Тоді кожному захочеться прочитати його творіння ще більше! Тому читаємо на Читомо.

Еко Умберто. Празький цвинтар: роман / Умберто Еко; пер. з італ. Ю. В. Григоренко; худож.-оформлювач О.М. Артеменко. – Харків: Фоліо, 2012. – 633 с. – (Карта світу).

Що це, бульварний роман? Може й так, тим більше що й сам автор цього не заперечує. Адже в «Празькому цвинтарі» є змови, підземелля, повні трупів, кораблі, що злітають на повітря посеред виверження вулкана, вбиті абати, що воскресають кілька разів, нотаріуси з накладними бородами, сатанистки-істерички, які відправляють чорні меси, карбонарії й паризькі комунари, масони, фальшиві «Протоколи сіонських мудреців», і так далі й таке інше. Втім, у читача, що має гарну звичку думати, відразу ж виникає відчуття, що про все це він уже десь чув або читав. І це дійсно так. Крім капітана Симоніні, головного героя книжки, усі інші персонажі нового роману Умберто Еко існували насправді й робили саме те, що описане...
 
 
 
Умберто Еко. Номер нуль: роман / Умберто Еко; пер. з італ. Ю.В. Григоренко; худож. - оформлювач Л. П. Вировець. – Харків: Фоліо, 2015. – 191 с. – (Карта світу).

Після п’ятирічної перерви у січні 2015 року побачив світ новий роман Умберто Еко ”Номер нуль” (“Numero Zero”). Вікіпедія визначає його жанр як нуар. На відміну від попередніх творів письменника, події в ньому відбуваються у недалеку епоху – у Мілані 90-х років ХХ століття. Головний герой – редактор газети, створеної, щоб друкувати наклепницькі статті про бізнесменів і псувати їм репутацію. Однак, окрім теми продажної журналістики, Еко згадує і недавні політичні події в Італії –  замах на Папу Римського, діяльність масонської ложі “Пропаганда № 2”, операцію “Гладіо”, проведену НАТО, і невдалий державний переворот… 
Рецензію Дмитра Дроздовського читайте за посиланням vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/41855/
 


Матіос Марія. Армагедон уже відбувся: Повість / Марія Матіос. – Львів: ЛА «Піраміда», 2011. – 112 с.
 

Сторінки нової книги Марії Матіос – це майже «дантові кола» однієї людини. І провідником у цьому пеклі є Іван Олексюк – у далекій молодості «засуджений на житя» ціною «червоної гадючки чужої крові на своїх черевиках».
 
Ці "дантові кола" потрібні письменниці, щоби пізнати Істину головного персонажа, який увесь вік після вбивства людини думає про "вавилонську вежу" свого життя, що має колись завалитися. Марії Матіос доконче потрібно через історію Івана Олексюка наблизити читача до розуміння Іванової правди-причини, його істини: Хотіти Жити. 
 
Бо насправді істина для всіх одна... Увага до найтонших деталей, глибокий психологізм і прискіплива любов до того, чиє "тіло душі" по живому ріже її письменницький "скальпель" – незмінні прикмети стилю Марії Матіос.
 
 

Євгенія Кононенко. Книгарня «Шок». Новели, есеї. – 2 вид. – Львів: Кальварія, 2010. – 128 с.

Нова, давно очікувана збірка короткої прози Євгенії Кононенко. У цій книжці авторка – відверта до самого денця, несподівано інша і водночас пізнавана за своїм унікальним стилем, який поєднує щирість, ностальгію та тонку іронію. Книжка складається з трьох частин. Частина перша – це цікаві життєві історії, приміром, про використання сучасних технологій у романтичних стосунках, або ж несподіваний погляд на, здавалось би, звичайні життєві ситуації. Частина друга – це драми самого життя, це біль за тією хвилиною, яка могла б усе змінити, але цього не сталося. А наостанок – три відверті есеї про долю сучасної жінки-письменниці, про заздрість та професійність. Окремі новели ще до виходу книжки були відзначені літературними преміями.
 
 
 
 
Кононенко Євгенія. Ностальгія. Повість. – Львів: Кальварія, 2013. – 132 с.

Інтелектуальний детектив «Ностальгія» – це повість про київський внутрішній простір, який є настільки викривленим, що жодні дві точки не можна з’єднати по прямій. Це простір, кривизна якого весь час міняється й іноді стає від’ємною: тому минуле зникає назавжди. Але героям «Ностальгії» щастить відшукати минуле. Принаймні те, до якого вони причетні.
 
«Євгенія Кононенко, як завжди, пише без зайвого сентименталізму, жорстко, іронічно, абсурдно, натякаючи, що зайве шукати аналогій і повторень та очікувати сподіваних сюжетів, адже всяке повторення – імітація, маска» (Тамара Гундорова).
 
 
 
 

Ну що ж! "Let's go" до нас за новеньким-цікавеньким!!!
 
Підготувала Інна Лакуста