Ось як згадує автор знайомство та спілкування з Добрянським, під час тієї прес-конференції у 2007 році, яка відбулася на знак вдячності за спілкування та за науку до свого вчителя: «Коли повернувся з армії, почав писати вірші і через друзів-студентів познайомився з Анатолієм Миколайовичем. Як усі молоді поети, носив йому вірші, бо, на відміну від інших авторитетів, він їх читав і давав конкретні і нефальшиві поради… Добрянський нічого нам не читав. Але ті кілька лекцій, які вдалося почути, пам’ятаю дотепер. Коли почав видавати книги, то одним з перших, кому їх дарував, був Добрянський. Чекав на його відгуки, і він щиро говорив те, що думає, а не відбивався якимись компліментами. Його поради були професійними. Він по-людяному ставився до всіх молодих графоманів, які спілкувалися з ним» (Людмила Черняк. Ювілейна дефіляда Василя Кожелянка, «Буковина», №12, 9 лют., 2007, С. 2).
Багатозначно і по-чоловічому емоційно нині звучить автограф Василя Кожелянка на поетичній збірці «Терновий іній»: «Шановному Анатолію Миколайовичу Добрянському з щирою вдячністю за добро, допомогу, науку, щирість в ті страшні часи» (20.06.94).
В свою чергу Анатолій Добрянський з повагою ставився до письменника. Не просто так він давав поради автору та написав статтю про письменника у хрестоматію «Письменники Буковини другої половини ХХ століття. Частина 2», до того ж глибоко проаналізувавши творчість Василя Кожелянка. Досить часто видання та автори перефразовують чи навіть переписують слова Анатолія Миколайовича, навіть не згадуючи про це, але хто як не наш покровитель, людина високоінтелектуальна та щиросердечна, яка особисто знала Василя, може сказати найточніше. Саме тому, причитайтеся до цих слів Анатолія Миколайовича Добрянського, бо найточніше і найвлучніше сказав про новатора саме він…
«…Новаторство Кожелянка ґрунтується на критичному засвоєнні і творчому переосмисленні досвіду попередників, на щирому бажанні шукати своїх шляхів і свого слова, щоб дійти до розуму і серця читача, залишаючись вірним ідеалам правди, добра і краси.
Твори Кожелянка відзначаються інтелектуальною наснаженістю і парадоксальним розв’язанням драматичних колізій, гостротою проблем і глибоким проникненням у суть життєвих явищ, щедрим використанням лексичних багатств української мови, віртуозною технікою віршування. Йому підвладні найрізноманітніші жанри і форми вірша – від простого римованого катрена до канонічного сонета, рідкісного в нашій поезії хокку і найвишуканішого верлібру, а також усі різновиди прози – від публіцистичної статті, рецензії, дослідницького есею до психологічної новели, гострого памфлета, розлогого епічного полотна роману.
Причину широкої популярності своїх історико-фантастичних романів «Дефіляда в Москві», «Конотоп», «Лженострадамус», «Людинець», «Котигорошко» сам автор схильний вбачати в тому, що він «першим у сучасній українській літературі вдався до такої теми, як альтернативна історія, а для її реалізації обрав легкий, доступний іронічно-гумористичний стиль» (Анатолій Добрянський. Письменники Буковини: частина 2, Чернівці: Прут, 2003, С. 366-367).
Саме про альтернативну історію та про Василя Кожелянка говорили у Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського наприкінці такого незвичного січня 2017 року. 10 років потому знову лунали слова трепету та захоплення автором та його незвичайністю. Усі небайдужі зібралися на презентації монографії Антоніни Аністратенко «Альтернативна історія в українській літературі».
.jpg)
Постать Василя Кожелянка супроводжує пані Антоніну протягом всього наукового життя. В доробку дослідниці ще одна книга «Спогад про майбутнє: творчість Василя Кожелянка в сучасних контекстах», що з’явилася у 2013 році. Тому логічним є те, що наразі дослідниця взялася до жанру, який вперше використав саме цей письменник на теренах української літератури. Ці дослідження та гіпотези лягли в основу дисертації авторки на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук: «Жанрово-стильові особливості прози В. Кожелянка».
Антоніна Аністратенко розповіла усім присутнім про структуру своєї книги, як велося дослідження, як виникла «альтернативна історія» у світі та про постать Василя Кожелянка у літературі та її житті. Все супроводжувалося яскравими мультимедійними презентаціями та фільмами.
Фото взято із презентацій А.Аністратенко
Завідувач кафедри суспільних наук та українознавства ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» (де нині працює Антоніна), доктор історичних наук, професор, Антоній Аркадійович Мойсей відзначив багатогранну роботу Антоніни Аністратенко не лише у літературознавчих дослідженнях, а й плідну роботу зі студентами, популяризації кафедри на просторах Інтернету та у виданнях, редакторство фахового журналу та багато іншого.
«Приємно, що вона продовжує досліджувати літературну діяльність нашого талановитого земляка, причому, відкриваючи все нові сторінки його непересічного таланту», – зауважив рецензент презентованої книги. Антоній Мойсей подякував Муніципальній бібліотеці за підтримку, а філологічний факультет Чернівецького національного факультету імені Юрія Федьковича за кадрове забезпечення. Запросив усіх до співпраці.
Багато приємних слів від присутніх звучало щодо завзятості та працьовитості пані Антоніни, але було ряд влучних та аргументованих зауваг щодо подальшого розкриття досліджуваної теми багатогранності Василя Кожелянка в «альтернативній історії».
Завдяки створеному Антоніною фільмові-презентації, який ми згодом опублікуємо на сайті, всі присутні поринули у спогади про Василя Кожелянка. Тому мимоволі дійство перейшло у вечір споминів та цікавих історій, адже багато з присутніх знало письменника за життя.
Богдан Іванович Мельничук професор, доктор філологічних наук, викладач філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича, а ще куратор дипломної роботи Василя Кожелянка, пригадав кілька цікавих досі незнаних фактів: «Вчився Василь на вечірньому відділені, писав у мене дипломну роботу про історичну прозу Романа Іваничука. Часом позичав у мене книжки для прочитання і осмислення, а іноді мав такі, які я брав собі почитати». Богдан Іванович згадує оповідання «Вечірники», ще з ранньої творчості письменника, яке було опубліковане колись в газеті «Буковина» і більше ніде не зустрічається. Тому професор пообіцяв знайти у своїх записах твір і опублікувати.
«Для Василя Кожелянка метафора – це океан і рятівний круг, що рятує його від грубої реальності світу, – каже Богдан Мельничук. – А читачеві дає змогу усвідомити всю складність часу, в який ми живемо».
Професор, декан філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича Борис Іванович Бунчук пригадав, що колись Василь Кожелянко написав про Володимира Винниченка «звідкіля ти такий взявся», себто там на Сході такий самобутній, ці ж слова тепер вже можна сказати й про Василя нині. «Василь мав бути поетом, першорядним таким, витриманим, з Буковини. Височенного, такого фантастичного рівня, – каже Борис Іванович. – Серед таких поетів Теодот Галіп, який був дуже цікавим поетом, і зовсім юний поет, що залишив дуже рано цей світ – Дмитро Загул. Василь же, в селі, в своїй Кам’яній, зміг створювати глибоко філософські твори, він увесь в собі, у своєму слові, поринає у філософію. Тільки зовні виглядає простою людиною. Бог дав йому талант – він взяв його і поніс між люди».
Василь Кожелянко колись казав: «Хто хоч раз був по-справжньому інфікований Поезією, не одужає ніколи», тому він залишив по собі 5 поетичних збірок, які «інфікують» читача бажанням читати справжню висококласну поезію.
Борис Бунчук додає: «Василь – чоловік дуже глибокий, надзвичайно цікавий, я думаю, що ми будемо ще довго-довго його згадувати. Його творчості вистачить і на майбутні покоління. Що це було за явище? Ми ніколи не можемо належно оцінити те, що поруч з нами, має пройти якийсь час, і тоді побачимо як якісь випадкові слова, жести, виявляться невипадковими, воно буде закономірним і ляже в те полотно, яке він залишив по собі. Я впевнений, що Василь десь там на золотих Божих левадах з усміхом спостерігає за нами».
Ти – те, що залишається над лісом,
Коли заходить хворе сонце.
Багровий туман.
(15.08.2008) Василь Кожелянко
Вже минуло 8 років відколи з нами немає найпарадоксальнішого українського письменника. Світла пам’ять людині великого духу та щирої душі! І в цьому січні то не проста вісімка, а така, що переросте у безкінечність ∞ – у визнанні таланту, у тому, що слова зачіпають за живе, безкінечність творчого доробку в свідомості читачів ... Василь Кожелянко у своїх інтерв’ю в періодичних виданнях часто видавав таке про ставлення до своєї творчості:
«…Не те що приємно, а навіть більше – це професія. Письменник пише не для того, щоб його прочитали знайомі і кілька жителів рідного містечка. А для того, аби читали всюди. За умови наявності у письменника цікавих матеріалів його книжки подобаються, то це логічне продовження… не може бути одностайної відповіді на питання про найулюбленіший твір, той або той. Я не пишаюся своїми творами. Не думаю, що є чим особливо пишатися. Мені ближче до душі пишання тим, що мене дехто читає…».
Все, що ми можемо зробити тепер для Василя Кожелянка – це читати його і переосмислювати, писати про нього, досліджувати і знаходити щось нове, інакше. Його твори можуть подобатися чи ні, але непоміченими вони не бувають. То буде найвищою дякою йому! То буде розуміння наших реалій та знаходження шляху до кращого! То буде щось нове! Нова «альтернативна історія» нашого буття!
Фото земляка, фотожурналіста Василя Кияшка
В свою чергу працівники Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського разом із племінницею письменника Іриною Симончук планують створити список книг, які були у приватній книгозбірні Василя Кожелянка і нині зберігаються у бібліотеці рідного села Кам’яна, адже вивчення творчості письменника неможливе без розуміння контексту, надтексту і світогляду автора. Тоді наші читачі зможуть на повну оцінити і зрозуміти неосяжний Всесвіт Василя Кожелянка!
Текст і фото підготувала ІННА ЛАКУСТА
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
.jpg)