19-09-2017

Посвята Ігореві Чеховському

Читаю книги – скарб печалі й свята…

 Гудуть вітри одвічних перемін.

Щасливий той, хто має що віддати… 

І не чекає, ЩО дадуть взамін.

Т. Севернюк з «Посвяти Ігореві Чеховському»

 10 років тому, 15 вересня 2007 року відійшов у Вічність непересічний чернівчанин, знаний журналіст, член Національної спілки журналістів України, історик, нумізмат, визначний краєзнавець, відомий науковець-дослідник Чернівців та Буковини, кандидат історичних наук, доцент кафедри релігієзнавства та теології філософсько-теологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича – Ігор Григорович Чеховський.
Невеликий проміжок часу дозволяє з впевненістю сказати, що попри вислів «незамінних людей не буває» Ігор Чеховський належить до тієї категорії людей, яких називають «незамінні особистості». Це стає зрозумілим, коли заглиблюєшся у його творчу спадщину з історії Чернівців, Буковини та її мешканців, яку він залишив по собі. Перестало битись його серце, але громадськість, науковий світ та студентство, не забуваючи його добре ім’я, продовжує користуватись цим його безцінним доробком. Наукові дослідження Ігоря Чеховського стосувались етнології та історії релігії краю. Науковець також вивчав традиційні вірування та магічні практики українців. Будучи блискучим краєзнавцем, володіючи темою традиційної народної культури українців, він дослідив феномен багато етноконфесійного середовища Буковини. Працював над розробкою спеціальних методик збору мікротопонімічних назв регіону і над створенням кадастру назв народних географічних термінів. А це понад 100 наукових праць, 12 з яких були опубліковані в зарубіжних наукових виданнях Польщі, Румунії, Австрії.
 
Серед них найважливіші: «Дохристиянські витоки і слов'янські паралелі шлюбної обрядовості молдован Верхнього Попруття (в співавторстві)», «Топоніми як джерело і пам’ятки історії», «Чернівці: 1408-1998: нариси з історії міста» у співавторстві з О. Масаном, «На Дністрі, на «Оукраине Галичьскои» (у співавторстві)», «Українська мова. 8-9 : підручник для 8-9 кл. шкіл України з польською мовою навчання( у співавторстві)», «Демонологічні вірування і народний календар українців Карпатського регіону (Синкретизм і традиція в культурі населення Українських Карпат і Середнього Подністров’я)», «Стопами богів Долини Куллу», «Чернівці - ковчег під вітрилами толерантності : Історичні студії багатокультурного феномену в центрі Європи», «Путівники: Прогулянка Чернівцями та Буковиною: путівник» (окремо українською, англійською, німецькою та російською мовами), «Чернівці - місто зустрічі культур і релігій : навчальний посібник», «Вітання з Чернівців/ Gruss aus Czernowirz : (Мандрівка містом за колекцією старих поштівок) у співавторстві».

 
Ігоря Чеховського справедливо називають послідовником Раймонда Фрідриха Кайндля, який вкладав всі знання, досвід і наполегливу працю у вивчення історії нашого міста. Він – той, хто продовжив цю традицію, той, хто робив це майстерно і вишукано, філігранно виточуючи на сторінках своїх книг кожну віху життя Чернівців.

«Після видання цісарем Йосифом II 19 червня 1783 р. «Толеранцпатента», яким гарантувалася свобода всім віровизнанням, на Буковину, як на Ноїв ковчег, сходилися гнані й цьковані повсюдно громади іудеїв, російських старообрядців, вірмен. Феномен релігійної толерантності, який виник на Буковині за австрійської доби, попри його міфічну забарвленість, має все ж пояснення в реальній історичній суспільній ситуації, яка існувала в краї. З одного боку, його живила гарантована владою свобода віровизнань, з іншого, — терпиме ставлення до конфесійних меншин основної релігійної громади — православних, зокрема русинів- українців.(…) Столиця Буковини — місто дійсно унікальне. Місцеві та приїжджі знаменитості — поети- класики, імператори та зірки сцени величали його зазвичай «маленьким Віднем», що лежить напівдорозі між Парижем і Стамбулом. Це був натяк на унікальне поєднання в атмосфері міста європейської інтелектуальності зі східною загадковістю. У місцевих кав’ярнях, де ще й досі варять добру каву, за філіжанкою пахучого напою співбесідник із місцевих охоче розповість одну з міських легенд про часи, коли, кажучи словами Георга Гайнцена, в Чернівцях «фірмани фіакрів сперечалися про Карла Крауса», а «тротуари підмітали букетами троянд», і «книгарень було більше, ніж пекарень». Про той славний час нагадують численні меморіальні дошки на фасадах кам’яниць та відновлені імена в назвах вулиць. Імена, якими пишалася й пишається Європа… Особлива аура вчувається вже в назвах вулиць старого середмістя. Від Центрального майдану витікає вулиця титана українського відродження Івана Франка, який неодноразово навідувався до Чернівців і був слухачем місцевого університету. З неї можна потрапити на вулицю з ім’ям класика румунської поезії, чернівчанина Міхая Емінеску. Неподалік розкинулися вулиці з цілим сузір’ям великих імен: німців Ґете та Шіллера, яких споконвіку шанували у місті над Прутом, поляків Адама Міцкевича (одна з центральних вуличок носить це ім’я беззмінно впродовж майже цілого століття!) та Антона Кохановського — одного з найшанованіших міських бургомістрів, широко знаних єврейських письменників Еліазара Штейнбарга та Шолома-Алейхема та популярної свого часу єврейської артистки Сіді Таль. У середмісті є й вуличка Академіка Вавилова — видатного російського вченого, який працював на Буковині й був тут заарештований органами НКВС. А колишню Резиденцію буковинських митрополитів обтікає вулиця, що носить ім’я творця цього дива в камені — чеха Йозефа Главки…
                                                                                                   Ігор Чеховський.

Його слово глибоко проникає в душу кожного, хто хоча би раз торкнувся цих книг - посвят рідному місту. Чеховський умів не просто подавати сухі факти і цифри, чи посилатися на архівні джерела, він захоплено вивчав, ретельно аналізував, відкривав нові сторінки з життя Чернівців, їх полікультурну ауру, події, дух народних традицій, відроджував приховане та призабуте, крок за кроком досліджував «формулу» феноменальності Чернівців.

Правдиво і водночас зворушливо про Ігоря Чеховського написала чернівецька поетка, літературний редактор Інга Кейван: «Можна з певністю сказати, що Ігор Чеховський реанімував пам'ять Чернівців. Завдяки його праці місто ожило, заговорило, почало розповідати свою історію… Він відчував пульсацію цього міста-організму, кожен його капіляр і клітинку».

У кожній своїй книзі Ігор передає читачу дух шляхетного минулого нашого міста.  Як він сам про це пише у книзі «Чернівці – ковчег під вітрилами толерантності» : «Це натяк на унікальне поєднання в атмосфері міста європейської інтелектуальності зі східною загадковістю. (…) це своєрідна візитка знаменитого чернівецького етнорелігійного феномену багатокультурності, феномену співжиття і взаємотолерантності різних культур, який і досі викликає захоплений подив».
Згадуючи недовге, але надзвичайно насичене життя Ігоря Чеховського відомий український науковець, тоді співробітник ЧНУ ім. Ю. Федьковича, близький його друг Сергій Пивоваров, відмічав: «Так сталося, що Ігор Григорович не встиг відсвяткувати гучних ювілеїв із вітальними біографічними статтями і детальним описом життєвих віх, на що безперечно заслуговував. Не залишив він по собі й розгорнутих автобіографій і праць мемуарного характеру. Тому основним джерелом наших знань про його життя і діяльність, є спогади близьких родичів, друзів, журналістів, з якими йому довелося співпрацювати".

Після блискучого закінчення філологічного факультету Чернівецького університету Ігор Чеховський приходить на роботу до редакції обласної газети «Молодий буковинець», де працює спочатку кореспондентом, а згодом – завідувачем відділу. На шпальтах цієї молодіжної газети відбувся його творчий журналістський злет як публіциста, краєзнавця та історика-дослідника. В цей період він активно включився у суспільно-політичне життя буковинської столиці, а саме незалежної громадської організації – культурологічного Товариства «Оберіг».

З 1990 року Ігор Чеховський працював редактором відділу чернівецької міської газети «Чернівці». Основна тематика його статей та нарисів – питання відродження національної культури і традицій, буковинська історія, еволюція національних меншин Буковини. За низку нарисів про архітектурні шедеври нашого міста у 1997 році Ігор Чеховський був удостоєний чернівецької міської премії ім. Йозефа Главки.

З 1991 року Ігор Григорович починає співпрацю з рідною Альма-матер. Він викладає у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича: спершу на кафедрі історії та культури української мови, потім – на кафедрі етнології, античної і середньовічної історії. Ця робота супроводжується активною науковою діяльністю.

Шкільний друг Ігоря Чеховського, професор Чернівецького Національного Університету Богдан Рідуш, пригадуючи дні – проведені разом, розповідає, що з Чеховським познайомився, коли той, переїхав з Галичини до Чернівців і навчався в 10 класі чернівецької школи № 9. Дружбу продовжили студентські університетські роки. Майбутні науковці разом «воювали» на військових полігонах під час літніх таборів за традицією університетської військової кафедри та багато часу проводили поза навчальними аудиторіями. Часте спілкування друзів було розірване хіба що роками служби в армії. Але епоха перебудови, а особливо кінець вісімдесятих, дуже зблизили науковців. «Ми якось зустрілись і зрозуміли, що потрібно щось робити. І почали брати участь у створенні товариства «Оберіг». Це була «перша громадська організація, створена поетом Миколою Бучком,- як писала журналістка Людмила Чередарик , - доти у нас були лише партія, комсомол, профспілки та ДТСААФ». А тут почався громадський рух, з’явились надії. Ми обоє увійшли в правління. Багато різних заходів проводили і публікацій друкували. Навколо нас почала об’єднуватись інтелігенція міста. Ми активно їздили до Львова набиратись досвіду і ділитись своїм. Там в цей час було створене національно свідомою молоддю незалежне «Товариство Лева». Йдучи в цьому напрямку, ми навіть в перші роки Незалежності випробували себе в політиці, увійшовши в партію професора Кияка. І лише після цього серйозно зайнялись наукою. Чеховський почав писати дисертацію по топонімії. Але там було так багато історичного матеріалу, що колеги історики, С. Пивоваров та П.Михайлина, переагітували його захищатись по історії. І я теж пішов цим шляхом. Я завдячую Ігорю Чеховському, що в моїх роботах по історичних печерах він віднайшов вагомий історичний потенціал, який допоміг мені захистити кандидатську з історії. А потім була робота в Археологічному центрі університету. Він ретельно працював над історією Буковини і Чернівців. На превеликий жаль, за результатами своєї дисертації по топонімії він не видав книгу. Все допрацьовував… Етнологією захопився. Вивчав народну магію та стародавні культи. А Словник дуже детально розроблений, складний і ґрунтовний, професійно складений залишився не виданий.

Енергійний і комунікабельний, він знаходив спільну мову з різними людьми. Любив копатися в архівах і одночасно мандрувати. В нього була присутня та «журналістська жилка», яка не давала йому ніколи спокою. Ми перший раз поїхали з ним на Протяті каміння і він чудово пройшов весь маршрут, але для нього найважливішим було щось у людей розпитати. Чеховський умів з людей витягувати інформацію, як би глибоко вона не ховалась в закутках пам’яті. Був дуже працелюбний і працездатний. Робота в газетах спонукала його весь час щось писати. Він відшліфовував своє слово і виробляв свій стиль подачі матеріалу. Активно друкуючись в газетах «Чернівці» і «Молодий буковинець», він паралельно встиг видати кілька книг по історії Буковини і Чернівців. А в газетах цілі розвороти виписував. До мене доходили слухи, що дехто газети купував через цей розворот. Статті Чеховського мали шалений успіх у вчителів, бо це було краєзнавство, яке ніде більше не знайти. Якщо б зібрати всі ці речі та видати їх разом зі Словником, то був би справжній подарунок і йому, і нашим краянам».

 
 
У 2015 році, до 55-ї річниці з дня народження Ігоря Чеховського, у Чернівцях вийшла чудова посвята його пам`яті – своєрідний путівник по відомих і не дуже, але завжди чарівних Чернівцях 
 
-«CZERNOWITZ: історичні вулиці, будинки та видатні особистості: урбаністичні есеї».
 
Знані автори цього науково-популярного видання - Львівський професор Ігор Мельник, директор Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського Леся Щербанюк та відомий чернівецький художник Олег Любківський. В ній зібрано цікаву інформацію про історичні вулиці, площі, будівлі та пам’ятки Чернівців. Цей путівник зайняв достойне місце серед книг Ігоря Чеховського і на сьогодні є однією з настільних книг у співвітчизників, екскурсоводів та краєзнавців нашого міста.

 
 
 
На відкритті меморіальної дошки, автором якої є близький друг Ігоря Чеховського – художник Олег Любківський,
 
дружина – пані Наталя Чеховська - Житарюк та син Станіслав Чеховський.
 
 
 

Мало хто знає, що Ігор Чеховський, аналогічно історику і археологу Борису Мозолевському,  залишаючись наодинці і розмірковуючи над життям інколи писав вірші. Копії його поетичних рядків на пожовклих від часу сторінках шкільного зошита подарував Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського Богдан Тарасович Рідуш. З великим почуттям вдячності йому переадресовуємо цей безцінний подарунок Вам, наші дорогі читачі! 
 
 
   

  

 
 
 
 
 
 Проек " Культурна аура Чернівців" відкривав у Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського світлої пам'яті
кандидат історичних наук, журналіст Ігор Чеховський. 
 
 
 
Підготували: Леся Щербанюк та Галина Мурмилюк.

 Джерело фото: