20-11-2017

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ


2017 - й рік розпочався з чудових подарунків Муніципальній бібліотеці і завершується приємними подіями. З рук друга нашої книгозбірні письменника Яреми Гояна Муніципальна отримала дві книжки есеїв з теплими словами побажань та автографами.

Для своєї нової книжки – есе письменник Ярема Гоян обрав поетичний образ «Гірської Орлиці» - Ольги Кобилянської. В своїй книзі автор глибинно досліджує подвижницьку працю буковинської письменниці в українській літературі на межі єднання ХІХ та ХХ століть. Письменницьке око розглядає у слові нашої національної літераторки життєвий подвиг, який дав змогу їй засвітитись яскравою зіркою на вершинах світового письменства. Її геніальне патріотичне художнє слово пронизане щирою любов’ю до України і сьогодні є дуже актуальним: «Пишучи, що небудь, довше чи коротше, я лиш одно мала в душі: Україну, ту велику, пишну, пригноблену, сковану Україну, її одну й нічо інше…». Високородний талант цієї буковинки дав Україні безцінний скарб у вигляді оповідань, новел , повістей –« Апостол черні» , «Людина» , «В неділю рано зілля копала», «Земля», «Ніоба».Слово великої Просвітниці живе весь час зі своїм народом як ідеал українства, аристократичного духу і святинь християнства. Її слово, ніби сповідь душі осяяної божественним світлом, змушує правдиво заглянути правді в вічі, очистити своє сумління і ніби осягнути чогось незвичайного - таємничого небесно- земного.

Гоян Ярема. Гірська Орлиця: есе/ Ярема Гоян; ( іл. В. І.Касіяна).- Київ: Веселка , 2015.- 311с.: іл.


Гоян Ярема. Воскресіння Сонця: есе/Ярема Гоян; ( іл. В.І.Касіяна). - Київ: Веселка, 2016.- 319с.:іл.
Автор попередньої і цієї книги - відомий письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Заслужений діяч мистецтв України увазі читача пропонує ще одне  есе присвячене двом Світочам України: класикові української літератури Василю Стефанику та класику образотворчого мистецтва Василю Касіяну, які народилися на Снятинщині – мальовничому краї прикарпатського Покуття, де в світлу пам'ять їхню відкрито державні музеї.

Автора захоплюють ці постаті тому, що «Слово новеліста світової слави Василя Стефаника і графічний штрих маестро Василя Касіяна славлять Людину і Сонце в її душі, воскресле у віках і дароване зроду святими небесами. Людину , яка тримає на собі Землю, як хліб насущний, і Сонце, як вселенський володар у зоряному світі, що єднає довкола себе планети, веселковою дугою обнімає Землю і дає життя усьому сущому». Ярема Гоян вважає , що саме вони освітлюють творчість цих великих митців. Особливо це проглядається у книжці « Воскресіння Сонця», яка поріднює таланти письменника і художника. Вони, пише автор «поєднані як дух волелюбної людини, що живе з правіків у серці Української Нації і воскресле сяйво, яке в живодайних променях посилає на Землю благодатне Сонце».

Ярема Петрович народився в селі Долішнє Залуччя Снятинського району Івано - Франківської області. А поблизу в селі Завалля, на берегах злитих рік Черемоша і Прута, в місцині, де зародилась «Галицька Січ» з «лицарством січових стрільців у битвах за Самостійну Україну» 5 травня 1900 року народився «син роду хліборобів Прикарпаття» - Василь Касіян. «Син роду із славної « Запорозької Січі» – Василь Стефаник. Тому жовто - блакитною стрічкою їх об’єднало в історії життя з «вірою в історичну державність Української Нації».

Варто зазначити , що мати Яреми Гояна – рідна сестра Василя Касіяна, талан якого мистецьки творить постаті Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Панаса Мирного, Марка Черемшини, Михайла Коцюбинського, що проходять через книжку як живі «Символи Воскресіння Сонця».
Пропонуємо вашій увазі кілька витягів з ілюстрованої книги:

«Іван Франко поставив мене малим наступником своїм». Одне речення, мов одкровення на сповіді: бути своєю скромною працею бодай малим наступником Франка - малим, хоча сам був Великий. Одне речення, мов клятва: не сходити з дороги , яку проклав для поступу України великий Каменяр і на яку став у молоді роки Стефаник , щоб усе життя йти за Франком…»
Взірцями розуміння творчості Василя Стефаника є признання самого письменника про жертовні муки над словом і призначення цього слова на білому світі. Послухаймо бодай фрагмент його промови на святкуванні у Львові двадцятиріччя виходу збірки новел «Дорога»:

«Кажуть, що я песиміст. Але це неправда. Я оптиміст. Я представив ваше темне життя і представив ваш настрій.
І все те страшне, що є в ньому, а що так болить мене, писав я горіючи , і кров зі сльозами мішалася. Але коли я найшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти як грім і світити як зорі, - то це оптимізм. Більше писати не можу, бо руки трусяться і кров мозок заливає. Приступити ще ближче до вас – значить спалити себе».

«Я жив у Празі, - згадував Василь Касіян, - а думками був на рідній землі, в Україні… А як жила Україна? Загинула Українська Народна Республіка, була створена Українська радянська, яка відійшла до щойно утвореного Союзу Радянських Республік, усю Західну Україну забрала Польща, Буковину – Румунія, Закарпатську Україну – Чехословаччина й Угорщина. Україну розіп’яли , як Христа, розірвали її, матір нашу , на всі чотири боки, і ці муки боліли й мене, українця, і вилилися у великий офорт «Голгофа», який я ще назвав «Розп’яття». Страждав народ України, молилася за Христа моя родина і я, коли завершував офорт, став на коліна скраєчку під хрестом перед Спасителем і склав руки до молитви, як змалку вчили мама.»
«Малював Стражденну матір, босу і змучену, малював її дітей, висохлих від голоду, як скелети, голі дерева і потріскану від спеки землю, малював Україну, «безталанну вдову» , як писав Шевченко в поемі «Сон», яка плаче на розпуттях велелюдних, а під тином її « опухла дитина голоднеє мре». Але то ж була кріпаччина!»209 ст.
Пієта, 1922

У виданні вміщено понад 60 робіт Василя Касіяна.

Книга « Воскресіння Сонця» освітлена духом високого пієтету про воскреслу державу Україну, - пише автор, - соборність українських земель, поєднаних навіки, як дужі русла запорозького Дніпра і карпатських рік Черемоша І Прута, що вливають свої води у наше Чорне море, оспіване в піснях і легендах».

Гайсенюк Я.С. Історія православних храмів Хотинщини: монографія./Я.С. Гайсенюк.- Чернівці: « Місто».2016.- 232с.Іл.

У видавництві «Місто» побачила світ нова книга Почесного громадянина Хотинщини, 85 - річного історика, краєзнавця і дослідника Якова Гайсенюка «Історія православних храмів Хотинщини».
У цьому районі Буковини нараховується більше сорока православних церков, серед яких найстаріші – Свято- Миколаївська церква у Хотині та храм Різдва Богородиці у Рухотині. Серед інших храмів Хотинського району вирізняється за характером кладки і архітектурними формами Рухотинська церква. Церква – фортеця з двометровими кам’яними стінами та вікнами – бійницями, що давали можливість жителям у важкі часи не лише ховатися від ворога, а успішно боронитись від нападників. «Збереглася легенда про дівчину – бранку Гафійку, якій мурза (воєначальник) кримсько-татарського загону за непокору відрізав голову. Біля церкви збереглася безіменна могила, де можливо покояться жертви ворожого нападу 1685 р., коли храм був спалений і зруйнований. У 1750 році біля руїн церкви була побудована невелика каплиця.»

Не оминув у своїй монографії увагою автор і церкви інших релігійних конфесій, які функціонують на Хотинщині.
Ця монографія є добре ілюстрованою. Крім офіційних архівних матеріалів автор активно використовує свідчення старожилів – зберігачів багатьох фактів та історичних подій , які відбувались протягом багатьох століть у нашому краї.

У наступному пропонованому нашим читачам виданні вміщено матеріали про життя і діяльність відомого в наукових кругах дослідника, Почесного громадянина Чернівців, ініціатора заснування, викладача і першого ректора Чернівецького університету, а також депутата Австрійського парламенту і буковинського сейму Костянтина Тимощука.

 
Констянтин Тимощук : повернення у славі в Чернівці /уклад.: Тамара Марусик, Світлана Герегова; наук.ред. Тамара Марусик.- Чернівці: Букрек, 2016.- 240с.

Заслуги професора були настільки пошанованими австрійцями, що на відкритому засіданні Вільного німецького фонду наук, мистецтв і освіти, яке проходило у родинному маєтку Й. Гете у Франкфурті-на-Майні, К. Томащук був обраний почесним членом фонду і магістром з отриманням відповідного диплому. У дипломі вказувалось, що «…через це oбрання ми хотіли внести Вашу діяльність і всі Ваші заслуги в книгу пошани нашого народу, місце і слава якого в духовності людства крізь призму науки, мистецтва й освіти».
Про те, яку особистість ми втратили через раптову смерть ви дізнаєтесь з прочитаних сторінок цього видання, адже воно відзеркалює життєвий шлях, політичну, громадську і наукову діяльність непересічної особистості. Книга також містить численні сучасні світлини та пожовклі від часу фото кінця ХІХ століття. Підготовка видання - це спільна праця усіх небайдужих, усіх, хто опікується історичним минулим нашого краю.
 
 
 

Завітайте до Муніципальної, щоб почерпнути із перелічених книг нові знання і дізнатись більше про історію свого міста та краю.

Підготувала Галина Мурмилюк