08-12-2017

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ

Шановні читачі, поціновувачі творчості Ольги Кобилянської, сьогодні пропонуємо вашій увазі німецькомовні повісті юної Кобилянської, які друкуються вперше. Жодна із них не була ніде опублікована як при житті, так і після смерті, хоча письменниця в роки юності неодноразово намагалася це зробити.

Кобилянська О. Ю. Зібрання творів: у 10 т. ./ О. Кобилянська; редкол.: В.І.Антофійчук (голова) та інші.- Чернівці: Букрек, 2015.

Т. 3: Німецькомовні повісті/ пер. з нім. Е. М. Панчук; упорядкув. В.І. Антофійчук, С.Д. Кирилюк; прим.: С.Д. Кирилюк.- 2015.- 816с.: іл.

Пропоновані Вам повісті написані в ранній період творчості письменниці з 1880 до 1887 років, коли вона проживала в

румунському містечку Кимполунг. Молода сімнадцятирічна письменниця, переповнена емоціями, тоді писала дуже багато і дуже швидко. До прикладу, найбільше оповідання «Доля чи воля» ( 506 сторінок) було завершене нею всього за місяць. Багаторічний музейник , дослідник і поціновувач творчості письменниці Ельпідефор Матвійович Панчук стверджує в передмові до видання, що думки письменниці в той час напливали так швидко, що молода дівчина іноді не встигала їх записувати, тому нерідко не зупинялася навіть перед вибором фраз. В « Автобіографії» Ольга Кобилянська згодом зафіксує той момент із власного життя, коли вона будучи чотирнадцяти – п’ятнадцятирічним підлітком «кинула олівець і взялася за перо».

В перших її текстах написаних готикою часто зустрічаються вкраплення українських та польських тогочасних слів, до яких в кінці книги подаються роз’яснення. Літературно – критичні оцінки німецькомовних повістей майже відсутні.

«Hortense, oder Ein Bild aus einem Madchenleben.»( «Гортенза, або Нарис з життя однієї дівчини»( 1880) – перше оповідання Ольги Кобилянської написане прозою і передане на суд Софії Окуневській. Після прочитання твору, донька повітового лікаря А. Окуневського, Софія, відписала Ользі: «Дорога моя панно Ольга!( … )ще дуже слабеньке вишколення… », але «Ваша новела читається легко і бистро. І це вже є доброю ознакою - велика легкість у написанні, добрий зрозумілий стиль. Деякі ситуації навіть дуже добре передані.» Згодом Кобилянська в своїх щоденниках відреагує на дружбу з цією знаковою для неї особою: «… познайомившись з Софією (…) я мов відродилась. Від неї пішло мені світло, за яким я так тужила і невиразно мріяла. Вона заговорила до мене українською мовою, переконуючи мене, що мені треба писати не по – німецьки. А для свого народу – по – українськи…»
В центрі уваги оповідання – щоденник героїні – Гортензи з думками та почуттями самої юної авторки.

Повість « Schicksal oder Wille.»( « Доля чи воля») написана О. Кобилянською у 1883 році і є найбільшим за обсягом її раннім твором. Ельпідефор Панчук його охарактеризував наступним чином : « у творі показана доля дівчини, яка намагається боротися зі своїм оточенням і, зрештою, зазнає в цій боротьбі поразки. Роздуми дівчини стосуються, зокрема, жіночої освіти й заміжжя, а також великою мірою пов’язані з колом спілкування молодої авторки, до якого належали Августа Кохановська, Євген Озаркевич, Софія Окуневська (саме з нею та її бажанням здобути медичну освіту критика асоціювала образ головної героїні повісті Ядвіги Клейн)».Для юної авторки дуже важливими були в цей період життя роздуми, щодо здобуття освіти, життєвих цілей та становища у соціумі.

«Ein Lebensbild aus der Bukowina“. (« Картина з життя Буковини») була написана у 1885 році. В щоденниках письменниці твір подається як «Образок з життя Буковини». Він пронизаний розчаруваннями: « … не було і нема жодної людини, яка б розуміла мене. На мить я подумала, що, мабуть, краще було б вийти заміж, але ні, й тоді ніхто не розумів би мене, я була б тільки робітницею в домі(…) Навіщо накидатися людям з любов’ю?». Перебуваючи в цей час під впливом німецької письменниці Марліт, Ольга Кобилянська у своїх щоденникових записах неодноразово говорить про те, що хоче бути щасливою і кохати, як герої її улюбленої письменниці, але не хоче виходити заміж.
Повість подається в книзі за машинописними копіями.

„ Sie hat geheiratet“( « Вона вийшла заміж». (1887р.) .
Найповніше уявлення про ідею твору та роботу над ним в Кимполунзі дають щоденникові записи молодої авторки. В цей період тема заміжжя стає дуже актуальною для родини Ольги, оскільки одружується її брат Максиміліан з Анелею Грибовською і виходить заміж, після заручин з Юліаном Урицьким, її сестра Євгенія. Перебуваючи на хвилях емоційного підйому Ольга Кобилянська потрапляє на гребінь чергової стимулюючої творчість хвилі – її запрошують до співпраці в жіночий альманах «Перший вінок». Не звертаючи уваги на те, що в її голові « ..застряг образ Зерглера – темно- русявого, з зеленими, холодними, мов крига очима», запального до неввічливості, неотесаного і страшенно навального, Ольга намагається активізувати свою творчу діяльність. Образ фізично досконалого симпатичного німця з «розумним чолом» і «хтивими устами» в « ошатному капелюсі на кучерявій, гордо посадженій голові», який страшенно подобається Ользі « у своєму гніві й брутальності» з’являється не лише на сторінках дівочого щоденника, а й на сторінках повісті «Вона вийшла заміж» в образі Фельса.

Першим рецензентом твору стає брат О. Кобилянської Степан.

У багатьох історико – літературних джерелах говориться про те, що саме цей твір молода письменниця запропонувала Наталії Кобринській до альманаху « Перший вінок».

В т.3 подаються німецькомовні та україномовні версії творів. Усі переклади з німецької та польської мов зроблені старшим науковим працівником Е. Панчуком.

Кобилянська О.Ю. Зібрання творів : у 10 т./ О.Кобилянська; редкол.: В.І.Антофійчук (голова) та інші.- Чернівці: Букрек, 2013.
Т.4: Повісті / упорядкув. В.І. Антофійчук, С.Д. Кирилюк, Ю.М.Микосянчик; прим.: С.Д.Кирилюк.-2016.- 400с.: іл.

До даного тому зібрання увійшли перші опубліковані твори Ольги Кобилянської – повісті «Людина» і «Царівна».
Повість «Людина» подається за першодруком. Вперше вона з’явилась на сторінках чернівецької газети «Буковина» в 1899 році. І краяни, починаючи з лютого по квітень цього року, мали змогу насолоджуватись «Повістю з жіночого життя». Саме під такою другою назвою побачило світ окреме видання повісті «Людина» в цьому ж році. Твір був написаний в буковинському селі Димка. В його основі переплетені сюжетні колізії німецькомовної повісті письменниці « Sie hat geheiratet» ( « Вона вийшла заміж» ). 1887 рік став точкою відліку творчого шляху молодої письменниці. В своїх нотатках Ольга Кобилянська, як жінка, неодноразово торкалася координально протилежних тем - « виходити заміж», « ніколи не виходити заміж».

«Прикметно, що в час роботи над німецькомовною повістю, - пишуть дослідники її творчості , - образ освіченого й інтелігентного молодого чоловіка ( наприклад вона часто згадує у щоденникових записах ім’я Євгена Озаркевича) часто поступається місцем іншому чоловічому типові - фізично досконалому, сильному й почасти брутальному чоловікові. Таким постає інженер Ернест Зерглер, якому присвячено багато щоденникових нотаток.» В доопрацьованому тексті, тобто в повісті «Людина» письменниця вже подає дві рівних особистості: людину – жінку і людину – чоловіка. А епіграфом до свого вдосконаленого твору вибирає знакові слова Ф. Шпільгагена з його твору «Завжди вперед»:

« У мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати нікому себе поневолити ; ніколи не схиляти голови. Коли проти цього протестує моя совість; жити так, як сам життя я розумію, і йти тим шляхом, що я його собі обрав. Яким би він трудним не був, не даючи нікому ніяким підлещуванням, ніякими погрозами звести себе із цього шляху…».

У листі до В. Лучика ( 1892 р., львівський журнал «Зоря») письменниця напише: «Єсть се перша праця моя, котру посилаю до друку , - іменно в руськім язиці. Виростаючи на Буковині переважно між німцями і румунами, не змогла я дотепер вивчитись рідного свого руського язика як слід, і коли що – небудь писала, то чинила я се по – німецьки.» Поки «Зоря» мала клопіт з руською мовою О. Кобилянської, письменниця вже готувала відправити на суд читацький нову повість - «Царівна».

«Царівна» була написана українською мовою в Чернівцях у 1895 році. Але український текст письменницею був створений на основі німецького. Задум та нотатки до твору написані ще в Кимполунзі. На той період Кобилянська вже була авторкою чотироьох маловідомих німецькомовних повістей.

В основі повісті «Царівна»– щоденник головної героїні Наталки Веркович ( авторки) : « Я віддалася тепер цілком писанню однієї довшої повісті, котра становить « мою кров « і « нерви». Вона - я се відчуваю - буде пронизана всім світлом мого єства. В неї увійде все сонце моєї душі, вся здавлена веселість моєї істоти, вся будучність її.(…) В ній хочу розцвістися, мов та рожа…».

В. Лукич зволікав із публікацією, тому Кобилянська передала повість О. Маковею, який у 1895 році очолив редакцію газети « Буковина». «Царівна» друкувалась в часописі продовж травня – серпня 1896 року. Цього ж року побачила світ у Чернівцях і як окреме видання. Повість письменниці одразу наробила багато галасу. Кобилянську навіть звинувачували в плагіаті. Її твір порівнювали з повістями німецької письменниці Габрієли Рейтер « З доброї родини» та італійської Неєри «Терези». « Якось навіть дивно вражає подібність сих трьох повістей: « Царівни», « З доброї родини» і « Терези», хоч їх писали писательки трьох націй», - відбиваючись від нападів писав О. Маковей. Після виходу перших номерів газети Є. Ярошинська напише у своєму листі О.Кобилянській : «Я так тішусь , що Ваші праці, повні краси, поезії і чувства, найшли справедливу оцінку, що в русинів дуже рідко буває (…) Ваша « Царівна» читаєсь так мило, так любо, гей би гірський потічок шумів, гей би раннє сонце світило.»

Повість « Царівна» теж подається першодруком.

В кінці книги вміщено невеличкий словничок пояснень окремих слів, які трапляються у ранніх творах Ольги Кобилянської.
Запрошуємо зануритись у світ молодої Ольги Кобилянської і черговий раз разом з нею пережити її юні літа.

Підготувала Галина Мурмилюк.